Рішення

від 16.04.2013 по справі 910/6266/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6266/13 16.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтінг» Простягнення 17970,75 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від позивачаТимошенко С.В. Від відповідача Рімарчук Е.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 16658,76 грн., пені у розмірі 1065,07 грн., інфляційних втрат в сумі 33,32 грн. та 3% річних у розмірі 213,60 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки, відповідно до якого Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, проте Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, таким чином Відповідач повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, пеню та 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вимоги Позивача визнав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 16.04.13р.

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.12р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №2г0106, відповідно до якого Позивач зобов'язався пережати у власність Відповідача гранітну продукцію (щебінь, відсів), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.4. договору датою поставки продукції вважається дата, вказана в залізничній накладній на штампі станції відправлення.

Згідно з п.3.1. договору ціна продукції договірна та вказується в рахунку-фактурі. Ціна включає в себе вартість продукції та вартість доставки.

Відповідно до п.4.2. договору Відповідач зобов'язався оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції.

Згідно з п.4.3. договору незважаючи на викладене вище в п.4.2. договору сторони домовились, що Позивач може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку продукції Відповідачу до здійснення ним авансового платежу (передплати) за таку продукцію. В цьому випадку Відповідач зобов'язався оплатити поставлену партію продукції протягом 3 банківських днів з дати поставки такої партії продукції.

Відповідно до п.7.2. договору за несвоєчасне проведення розрахунків Відповідач оплачує Позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На виконання умов вказаного договору Позивач передавав у власність Відповідачу продукцію, за яку Відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 16658,76 грн., що підтверджується видатковою накладною, копія якої долучена до матеріалів справи, та не заперечується Відповідачем.

14.01.13р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію, в якій просив невідкладно сплатити суму основного боргу в сумі 16658,76 грн., пені в сумі 559,84 грн., 16,66 грн. інфляційних втрат, 112,28 грн. 3% річних. Вказану претензію Відповідач отримав 21.01.13р. проте не задовольнив її.

Таким чином на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлену продукцію в сумі 16658,76 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 08.06.12р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №2г0106, відповідно до якого Позивач зобов'язався пережати у власність Відповідача гранітну продукцію (щебінь, відсів), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору. Відповідно до п.2.4. договору датою поставки продукції вважається дата, вказана в залізничній накладній на штампі станції відправлення. Згідно з п.3.1. договору ціна продукції договірна та вказується в рахунку-фактурі. Ціна включає в себе вартість продукції та вартість доставки. Відповідно до п.4.2. договору Відповідач зобов'язався оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції. Згідно з п.4.3. договору незважаючи на викладене вище в п.4.2. договору сторони домовились, що Позивач може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку продукції Відповідачу до здійснення ним авансового платежу (передплати) за таку продукцію. В цьому випадку Відповідач зобов'язався оплатити поставлену партію продукції протягом 3 банківських днів з дати поставки такої партії продукції.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору Позивач передавав у власність Відповідачу продукцію, за яку Відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 16658,76 грн. 14.01.13р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію, в якій просив невідкладно сплатити суму основного боргу в сумі 16658,76 грн., пені в сумі 559,84 грн., 16,66 грн. інфляційних втрат, 112,28 грн. 3% річних. Вказану претензію Відповідач отримав 21.01.13р. проте не задовольнив її. Таким чином на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлену продукцію в сумі 16658,76 грн.

За вказаних обставин суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача боргу в сумі 16658,76 грн. обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.2. договору за несвоєчасне проведення розрахунків Відповідач оплачує Позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 1065,07 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 16692,08 грн. та 3% річних в сумі 213,60 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтинг» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, кімн. 20; код 35532868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (11634, Житомирська обл., Малинський район, смт. Гранітне, вул. Шевченка, 15; код 24584514) борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 16692 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 08 коп., пеню в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п'ять) грн. 07 коп., 3% річних в сумі 213 (двісті тринадцять) грн. 60 коп. та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 26.04.2013 р.