Рішення

від 18.04.2013 по справі 5011-8/18168-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/18168-2012 18.04.13

За позовом Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг»

до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

про визнання недійсними правочинів

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Карауш А.О. (дов № 040912-1 від 04.09.2012),

від відповідача: Куцький Д.В. (дов. №1 від 12.10.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Софт Сервіс Холдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про:

визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008, зі всіма змінами внесеними відповідно до наступних договорів: Договір № 1 від 17.10.2008 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 3 від 09.01.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 4 від 10.03.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 5 від 17.04.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 6 від 25.12.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 7 від 29.12.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 8 від 05.01.2010 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 року;

визнання недійсним іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 із змінами внесеними відповідно до договору № 1 від 23.04.2012 про внесення змін до іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.01.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/18168-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/18168-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/18168-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/18168-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

За наслідками судового засідання 07.02.2013 у зв'язку з нез'явленням представника позивача, розгляд справи відкладено на 07.03.2013, про що винесено ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 07.03.2013 справу № 5011-8/18168-2012 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2013 р. справу №5011-8/18168-2012 прийнято до провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду на 04.04.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 11.03.2013 справу № 5011-8/18168-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 справу №5011-8/18168-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 04.04.2013 року.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

04.04.2013 розгляд справи відкладений на 18.04.2013 у зв'язку із неявкою позивача до судового засідання, крім того сторонам роз'яснено, що клопотання позивача про витребування доказів, яке надійшло через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 07.03.2013 буде розглянуто під час наступного судового засідання. За наслідками судового засідання судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 12.04.2013 позивачем подано письмове клопотання про призначення експертизи, а саме почеркознавчої та технічної експертизи.

Під час судового засідання 18.04.2013 судом розглянуто клопотання позивача про призначення експертизи, з'ясовано думку представників сторін та визнано вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року).

Як вбачається із клопотання позивача про призначення експертизи, останній просить призначити проведення почеркознавчої та технічної судової експертизи з метою з"ясування дійсності протоколів загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг», належним чином завірені копії яких містяться у матеріалах справи.

Всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано оригіналів протоколів.

Із тексту клопотання про призначення експертизи вбачається, що позивач просить витребувати у відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" оригінали протоколів, чим саме не дотримується вимог статті 38 ГПК України, якою передбачео вичерпний перелік вимог, які мають бути зазначені у клопотанні про витркбування доказів, зокрема, обставини, що перешкоджають наданню доказів.

Крім того, суд зауважує, що у відповідача, відповідно до умов Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008, а саме п.п. б п. 1.3.1.1. Договору, наявні лише належним чином засвідчені копії.

Факт відсутності (неіснування) протоколів у позивача, останній також не довів належними доказами.

Таким чином з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про призначення експертизи не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Закритим акціонерним товариством «Софт Сервіс Холдінг» (Позичальник) укладено Договір про надання кредиту № CR 08-175/29-1, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

У п.п.1.1.1 п.1.1 Кредитного договору сторони погодили, що кредит може надаватись в такій валюті: долари США.

Згідно з п.п.1.1.2 п.1.1 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що кредит надається наступним чином:

- суб-ліміт 1 - в сумі, що не перевищує USD 12277800 дол. США - за умови виконання Позичальником Положень п.п.1.3.1 п.1.3 (з підпунктами) цього договору;

- суб-ліміт-2 - в сумі, що не перевищує USD 3000000 дол. США - за умови виконання Позичальником положень п.1.3.2 (з підпунктами) цього договору.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язаний використати кредит:

- в межах суб-ліміту 1 - на погашення існуючої заборгованості Позичальника за кредитним договором №CR 06-454/28-1 від 23.11.2006 року;

- в межах суб-ліміту 2: на проведення реконструкції Об'єкта з метою облаштування його під торгово-адміністративний-розважальний комплекс, в тому числі на придбання обладнання, необхідного для функціонування Об'єкта (п.п.1.2.2.1); на оплату (погашення) поточної кредиторської заборгованості Позичальника за договором підряду на виконання ремонтних робіт №1-02/07-2007 від 02.07.2007 (далі -Договір підряду), укладеним між Позичальником та ТОВ «Інтехбуд»(ідентифікаційний код 31355872).

17.10.2008, 18.11.2008, 09.01.2009, 10.03.2009, 17.04.2009, 25.12.2009, 29.12.2009 укладено договори про зміну до Кредитного договору №№1-7.

05.01.2010 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Закритим акціонерним товариством «Софт Сервіс Холдінг» укладено договір про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, яким сторони погодили викласти п.п.1.6.1.1 п.1.6 у наступній редакції: погашення заборгованості здійснюється Позичальником щомісячно, починаючи з 20 липня 2010 року, рівними платежами (крім останнього, сума якого не повинна перевищувати USD 208303,12) таким чином, щоб повернення останнього платежу було здійснено не пізніше 20 жовтня 2016 року, у відповідно до графіку, наведеному у цьому підпункті.

Відповідно до п.п.1.4.5 п.1.4 Кредитного договору, у редакції договору №4 від 10.03.2009, проценти, що передбачені п.п.1.4.1, 1.4.2 цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися Позичальником Банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця (далі -Строк сплати процентів). За обставини, що з моменту Траншу до початку строку сплати процентів залишається не більше 3 банківських днів, нарахування та сплата процентів відносно такого траншу здійснюється Позичальником у наступний строк сплати процентів.

Як слідує з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором шляхом перерахування коштів позивачу, що підтверджується наявними у справі копіями меморіальних ордерів: №1 від 24.04.2008 на суму 14490916 дол. США (т. 2 а. с. 5), №1 від 25.04.2008 на суму 786884 дол. США (т. 2 а. с. 6) та №1 від 30.12.2009 на суму 2739669,12 дол. США (т. 2 а. с. 7).

У свою чергу, позивач зобов'язався погашати заборгованість частинами та в строк відповідно до графіків погашення кредиту.

Як слідує з матеріалів справи, останній платіж Закритим акціонерним товариством «Софт сервіс Холдінг» по кредиту здійснений 22.12.2009 у сумі 172247 дол. США (т. 2 а. с. 8).

У забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (Іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «Софт Сервіс Холдінг» (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 року. Положеннями вказаного Іпотечного договору встановлено, що останній укладено для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання Іпотекодавцем боргових зобов'язань.

Закрите акціонерне товариство «Софт Сервіс Холдінг» звертаючись до суду із позовною заявою, просить визнати недійсним Договір про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 та Договори №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, укладені між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Закритим акціонерним товариством «Софт Сервіс Холдінг» з тих підстав, що зазначений кредитний укладений з боку позивача особою - Президентом Романовим Андрієм Володимировичем - за межами своїх повноважень, оскільки затвердження укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 10000000 гривень, належить до компетенції загальних зборів акціонерів, про що зазначено у п.п. 13.4.7. Статуту ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг».

Однак, позивач стверджує, що загальними зборами акціонерів ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг» не затверджувався Договір про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 та Договори №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, укладені між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Закритим акціонерним товариством «Софт Сервіс Холдінг».

До того ж, у позовній заяві Закрите акціонерне товариство «Софт Сервіс Холдінг» зауважує, що ним не надавалось подальше схвалення спірних правочинів, оскільки таке схвалення мало б бути здійснене уповноваженим на те органом - загальними зборами акціонерів.

Посилаючись на недійсність основного зобов'язання, позивач просить визнати недійсним Іпотечний договір №PL 08-287/29-1 від 22.04.2008, укладений між ним та відповідачем, оскільки нормами Цивільного кодексу України закріплене, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Відповідач під час розгляду справи, заперечуючи проти позовних вимог, надав до суду відзив та на підтвердження своїх заперечень належним чином завірені копії Протоколів загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг», з яких вбачається факт затвердження акціонерами укладання всіх оспорюваних позивачем правочинів. Таким чином Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», вважаючи посилання позивача безпідставними, надуманими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а дії позивача такими, що направлені на уникнення відповідальності щодо повернення заборгованості за кредитним договором. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Дослідивши зміст Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 та Договори №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Водночас, за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому, застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Окремі види застави визначені положеннями статті 575 ЦК України. Так відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

Положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

З аналізу положень ст. 1054 ЦК України слідує, що кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обігу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Разом з тим, коло таких заінтересованих осіб встановлюється законом.

Однією із підстав визнання недійсним кредитного договору, позивач заначає перевищення повноважень Президентом Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» Романовим Андрієм Володимировичем на момент укладання спірного правочину. Таке твердження позивача спростовується з огляду на нижченаведене.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Главою 7 Цивільного кодексу України визначені загальні положення про юридичну особу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Частиною 4 статті 83 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК України).

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Організаційно-правовою формою господарського товариства «Софт Сервіс Холдінг» є закрите акціонерне товариство.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерним товариством є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут (ч. 1 ст. 154 ЦК України).

Положеннями статті 159 ЦК України встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

Зазначені положення Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 41 Закону України «Про господарські товариства».

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 47 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Закрите акціонерне товарисво "Софт Сервіс Холдінг" діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів, оформленими протоколом № 2001/33 від 27.07.2001 року. Так, п.п.13.4.7. Статуту Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг», до виключної компетенції Загальних зборів Акціонерів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000000,00 грн.

Рішенням загальних зборів Акціонерів ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг», оформленого протоколом № 2003-7 від 01.09.2003, призначено Президентом Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» Романова Андрія Володимировича (т. 1 а. с. 136-137).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням загальних зборів Акціонерів позивача, оформленого протоколом № 2008-21 від 22.04.2008, прийнято укласти договір про надання кредиту № CR 08-175/29-1 із ЗАТ «ОТП Банк» та надано повноваження на підписання договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 Президенту ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг» Романову Андрію Володимировичу (т. 1 а. с. 138-137), на підставі чого у подальшому, загальними зборами Акціонерів Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» приймались рішення, оформлені протоколами № 2008-22 (т. 1 а. с. 140-141), № 2008-36 (т. 1 а. с. 142), № 2008-52 (т. 1 а. с. 143-144), № 2009-01 (т. 1 а. с. 145), № 2009-05 (т. 1 а. с. 146), № 2009-25 (т. 1 а. с. 147), № 2009-27 (т. 1 а. с. 148-149) та № 2010-01 (т. 1 а. с. 150), про внесення змін до Кредитного договору щодо строків сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Належним чином засвідчені копії перелічених протоколів містяться у матеріалах справи.

У межах розгляду справи, позивачем жодним доказом не доведено той факт, що кредитний договір укладено із порушенням вимог законодавства.

Натомість, дослідивши текст Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, судом встановлено, що сторони передбачили та погодили однією з умов надання кредиту, как-то отримання банком від позичальника засвідчених ним або нотаріально копій документів, прийнятих на підставі положень/вимог законодавства та/або установчих документів Позичальника, що підтверджують повноваження представників Позичальника, що необхідні для укладання та/або підписання та/або виконання Позичальником цього Договору та/або інших правочинів, посилання на які містяться у цьому Договорі (п. п. б п. 1.3.1.1. ст. 1.3 Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1).

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме меморіальними валютними ордерами, підтверджується факт передання грошових коштів позивачу, що свідчить про належне виконання сторонами умов договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, у розумінні зананаченого вище пункту Договору.

Отже, оскільки загальними зборами Акціонерів Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» від 22.04.2008 прийнято рішення, оформлене протоколом № 2008-21, про надання згоди на підписання Президентом Романовим А.В. Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 та в подальшому рішеннями загальних зборів Акціонеріва, оформлених протоколами копії яких наявні у матеріалах справи, Президент позивача уповноважувався на підписання договорів про зміни договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1, особа яка вчинила від імені позивача оскаржувані правочини, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на їх укладення.

Крім того, станом на день вирішення даної справи, позивачем не надано суду обвинувального вироку чи відомостей про порушення кримінальної справи у відношенні Романова А.В. за встановленим фактом підроблення документу, перевищення повноважень при укладенні спірних правочинів, а відтак усі заяви позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

З системного аналізу вище викладеного, судом встановлено, що позивачем при зверненні із позовом до суду, не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину, а саме Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 та Договорів №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 про зміни до Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 недійсними.

Щодо визнання недійсним Іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 із змінами внесеними відповідно до договору № 1 від 23.04.2012 про внесення змін до іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору, відповідно відсутні підстави для визнання недійсними Іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 із змінами внесеними відповідно до договору № 1 від 23.04.2012 про внесення змін до іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008, як правочинів, щодо забезпечення основного зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, звертаючись з позовом, не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги про визнання недійсним Договір про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008 Договір № 1 від 17.10.2008 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 3 від 09.01.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 4 від 10.03.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 5 від 17.04.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 6 від 25.12.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 7 від 29.12.2009 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Договір № 8 від 05.01.2010 про зміну Договору про надання кредиту № CR 08-175/29-1 від 22.04.2008; Іпотечний договір № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 із змінами внесеними відповідно до договору № 1 від 23.04.2012 про внесення змін до Іпотечного договору № PL 08-287/29-1 від 22.04.2008 задоволенню не підлягають.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними правочинів - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.04.2013 року.

Повний текст рішення складено - 23.04.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова