Постанова

від 11.04.2013 по справі 801/2260/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 р. (11:17) Справа №801/2260/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧКРИМ»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

позивача - Жаворонкова Г. В., довіреність від 14.02.2013 р.

відповідача - Одабаші А. А., довіреність №10/9/10-0 від 10.07.2012 р., посвідчення №104018.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧКРИМ» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003902301 від 11.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 252 096,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 207 663,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 432,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003912301 від 11.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202 463,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 166 992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 471,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на прибуток і податку на додану вартість по операціях з контрагентом БВП «Строитель-плюс». Так, позивач стверджує, що фактичне виконання контрагентом підрядних робіт та реальність господарської операції підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки відповідача носять характер припущень.

Відповідач просить відмовити в позові з мотивів, викладених у письмових запереченнях, зокрема, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що укладені позивачем з контрагентом БВП «Строитель-плюс» правочини мають ознаки фіктивності, носять безтоварний характер, реальність їх виконання документально не підтверджується, у зв'язку з чим вважає, що донарахування податкових зобов'язань було здійснено правомірно.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧКРИМ» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у Сімферопольській МДПІ АР Крим ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Будівельно - виробниче підприємство «Строитель - Плюс» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31263808), яка зареєстрована 14.12.2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 146667.

БВП «Строитель Плюс» зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100326353.

Таким чином, ТОВ «ЕКОЧКРИМ» та БВП «Строитель Плюс» є суб'єктами господарювання, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЕКОЧКРИМ» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит - груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скіпер», ПП «Добре місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар - Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелістрой», ПП «Мастерторг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлені порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, 138.6, 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся у загальній сумі 208 192,00 грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 1 288,00 грн., 2010 рік - 176 969,00 грн., за 1 квартал 2011 рік у сумі 13 195,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 16 740,00 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 167 719,00 грн., у т.ч. за квітень 2009 року на суму 167,00 грн., за серпень 2009 року на суму 256,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 304,00 грн., за грудень 2009 року на 304,00 грн., за березень 2010 року на суму 304,00 грн., за травень 2010 року на суму 26 997,00 грн., за червень 2010 року на суму 13 857,00 грн., за серпень 2010 року на суму 20 334,00 грн., за вересень 2012 року на суму 22 079,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 6 780,00 грн., за листопад 2010 року на суму 21 543,00 грн., за грудень 2010 року на суму 29 682,00 грн., за березень 2011 року на суму 10 556,00 грн., за квітень 2011 року на суму 14 556,00 грн.

За результатами перевірки складений акт від 18.10.2012 року № 1810/22-0/34582624.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003902301 від 11.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 252 096,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 207 663,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 432,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003912301 від 11.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202 463,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 166 992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 471,00 грн.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону було визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом III ПК України до витрат операційної діяльності включається, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п. 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЕКОЧКРИМ» (Покупець) та БВП «Строитель-Плюс» (Постачальник) укладені договори купівлі-продажу товару (пічного палива) № 1085 від 11.01.2010 року та № 10 від 11.01.2011 року, відповідно до умов яких продавець передає у власність покупцю товар (пічне паливо), а покупець приймає та здійснює оплату за товар у певні строки. Крім того, між сторонами 01.06.2007 р. був укладений договір про надання транспортних послуг, за яким БВП «Строитель-Плюс» зобовязався надавати позивачеві транспортні послуги.

На виконання зазначених угод БВП «Строитель-плюс» був переданий васність ТОВ «ЕКОЧКРИМ» товар (пічне паливо), а також надані транспортні послуги з їх перевезеня, що підтверджується наступними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (т. І, а. с. 46-103):

- акт здачі-приймання робіт №1600 від 30.04.2009 р. на загальну суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №1600 від 30.04.2009 р.;

- акт здачі-приймання робіт №3766 від 28.08.2009 р. на загальну суму 1536,00 грн., у тому числі ПДВ 256,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №3766 від 28.08.2009 р.;

- акт здачі-приймання робіт №4596 від 22.10.2009 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4596 від 22.10.2009 р.;

- акт здачі-приймання робіт №6130 від 03.12.2009 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №6130 від 03.12.2009 р.;

- акт здачі-приймання робіт №980 від 24.03.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №980 від 24.03.2010 р.;

- видаткова накладна №1916 від 11.05.2010 р. на загальну суму 84264,48 грн., у тому чсилі ПДВ 14044,08 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №1916 від 11.05.2010 р.;

- видаткова накладна №2004 від 17.05.2010 р. на загальну суму 77716,80 грн., у тому чсилі ПДВ 12952,80 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №2004 від 17.05.2010 р.;

- видаткова накладна №2607 від 16.06.2010 р. на загальну суму 38858,40 грн., у тому чсилі ПДВ 6476,40 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №2607 від 16.06.2010 р.;

- видаткова накладна №2681 від 25.06.2010 р. на загальну суму 44286,24 грн., у тому чсилі ПДВ 7381,04 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №2681 від 25.06.2010 р.;

- видаткова накладна №4011 від 02.08.2010 р. на загальну суму 44286,24 грн., у тому чсилі ПДВ 7381,04 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4011 від 02.08.2010 р.;

- видаткова накладна №4012 від 05.08.2010 р. на загальну суму 77716,80 грн., у тому чсилі ПДВ 12952,80 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4012 від 05.08.2010 р.;

- видаткова накладна №4834 від 08.09.2010 р. на загальну суму 88141,68 грн., у тому чсилі ПДВ 14690,28 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4834 від 08.09.2010 р.;

- акт здачі-приймання робіт №2058 від 08.09.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №5058 від 08.09.2010 р.;

- акт здачі-приймання робіт №4839 від 15.09.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4839 від 15.09.2010 р.;

- акт здачі-приймання робіт №5082 від 20.09.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №5082 від 20.09.2010 р.;

- видаткова накладна №4895 від 20.09.2010 р. на загальну суму 38858,40 грн., у тому чсилі ПДВ 6476,40 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №4895 від 20.09.2010 р.;

- видаткова накладна №5801 від 14.10.2010 р. на загальну суму 38858,40 грн., у тому чсилі ПДВ 6476,40 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №5801 від 14.10.2010 р.;

- акт здачі-приймання робіт №5823 від 26.10.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №5823 від 26.10.2010 р.;

- видаткова накладна №6472 від 02.11.2010 р. на загальну суму 88572,48 грн., у тому чсилі ПДВ 14762,08 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №6472 від 02.11.2010 р.;

- акт здачі-приймання робіт №6488 від 04.11.2010 р. на загальну суму 1824,00 грн., у тому числі ПДВ 304,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №6488 від 04.11.2010 р.;

- видаткова накладна №6514 від 08.11.2010 р. на загальну суму 38858,40 грн., у тому чсилі ПДВ 6476,40 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №6514 від 08.11.2010 р.;

- видаткова накладна №8060 від 02.12.2010 р. на загальну суму 140613,12 грн., у тому чсилі ПДВ 23435,52 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №8060 від 02.12.2010 р.;

- видаткова накладна №8967 від 07.12.2010 р. на загальну суму 38858,40 грн., у тому чсилі ПДВ 6476,40 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №8967 від 07.12.2010 р.;

- видаткова накладна №273 від 17.01.2011 р. на загальну суму 41634,00 грн., у тому чсилі ПДВ 6939,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №273 від 17.01.2011 р.;

- видаткова накладна №287 від 24.01.2011 р. на загальну суму 45236,11 грн., у тому чсилі ПДВ 7539,35 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №287 від 24.01.2011 р.;

- видаткова накладна №630 від 03.02.2011 р. на загальну суму 90792,96 грн., у тому чсилі ПДВ 15132,16 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №630 від 03.02.2011 р.;

- акт здачі-приймання робіт №653 від 28.02.2011 р. на загальну суму 16200,00 грн., у тому числі ПДВ 2700,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №653 від 28.02.2011 р.;

- видаткова накладна №1499 від 07.04.2011 р. на загальну суму 87338,88 грн., у тому чсилі ПДВ 14556,48 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №94 від 07.04.2011 р.;

- видаткова накладна №108 від 16.03.2011 р. на загальну суму 63336,00 грн., у тому чсилі ПДВ 10556,00 грн. На вказану операцію контрагентом була виписана відповідна податкова накладна №139 від 16.03.2011 р.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договорами з БВП «Строитель Плюс».

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а суми ПДВ за ними були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, вартість понесених витрат була врахована при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств. Вказані факти сторонами по суті не оспорюються.

Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. І, а.с. 104-197).

Матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток був зроблений на підставі тверджень про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача з БВП «Строитель-плюс», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з БВП «Строитель-плюс», перевіряючи рух активів та реальність (товарність) цих операцій суд зазначає наступне.

Придбаний у БВП «Строитель Плюс» товар реалізований позивачем за договорами, укладеними з:

- ТОВ МПП «Восток» від 04.11.2009 року № 14, на виконання якого позивачу надані податкові накладні від 07.04.2011 року № 1 на загальну суму 45 236,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 539,00 грн., 08.12.2010 року № 72 на загальну суму 41 120,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 853,33 грн., 09.11.2010 року № 66 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 15.10.2010 року № 57 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 23.09.2010 року № 52 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 30.08.2010 року № 38 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 02.08.2010 року № 36 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн.,29.06.2010 року № 32 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 19.05.2010 року № 27 на загальну суму 39 598,56 грн., 28.05.2010 року № 20 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., видаткові накладні від 07.04.2011 року № 5 на загальну суму 45 236,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 539,00 грн., 08.12.2010 року № 72 на загальну суму 41 120,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 853,33 грн., 09.11.2010 року № 66 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 15.10.2010 року № 57 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 23.09.2010 року № 52 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 30.08.2010 року № 38 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 02.08.2010 року № 36 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 29.06.2010 року № 32 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., 19.05.2010 року № 27 на загальну суму 39 598,56 грн., 28.05.2010 року № 20 на загальну суму 39 598,56 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6 599,76 грн., довіреності №№ 49, 296, 270, 225, 206, 187,152, 99, 107;

- ТОВ «СІТРЕЙД» від 22.12.2008 року № 4, на виконання якого позивачу надані податкові накладні від 14.05.2010 року № 26 на загальну суму 43 071,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 178,52 грн., 27.05.2010 року № 28 на загальну суму 43 071,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 178,52 грн., 30.06.2010 року № 33 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 09.08.2010 року № 35 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 30.09.2010 року № 55 на загальну суму 44 832,72 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 472,12 грн., видаткові накладні від 14.05.2010 року № 26 на загальну суму 43 071,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 178,52 грн., 27.05.2010 року № 28 на загальну суму 43 071,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 178,52 грн., 30.06.2010 року № 33 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 09.08.2010 року № 35 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 30.09.2010 року № 55 на загальну суму 44 832,72 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 472,12 грн., довіреності СТ-31, СТ-39, СТ-52, СТ-70, СТ-89;

- ТОВ «Южная мануфактура «Пролів», на виконання якого позивачу надані податкові накладні від 02.11.2010 року № 63 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 17.11.2010 року № 67 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 02.12.2010 року № 70 на загальну суму 53 200,32 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8 866,72 грн., 15.12.2010 року № 73 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 28.12.2010 року № 77 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 24.01.2012 року № 2 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 03.02.2011 року № 3 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 18.02.2011 року № 6 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 17.03.2011 року № 1 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 18.04.2011 року № 2 на загальну суму 49 862,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8 310,35 грн., видаткові накладні від 02.11.2010 року № 63 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 17.11.2010 року № 67 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 02.12.2010 року № 70 на загальну суму 53 200,32 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8 866,72 грн., 15.12.2010 року № 73 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 28.12.2010 року № 77 на загальну суму 45 273,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 545,52 грн., 24.01.2012 року № 2 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 03.02.2011 року № 3 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 18.02.2011 року № 6 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 17.03.2011 року № 1 на загальну суму 47 802,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 967,00 грн., 18.04.2011 року № 6 на загальну суму 49 862,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8 310,35 грн., довіреності № 355, 411, 436, 21, 7, 19, 28, 62.

- ТОВ «Штурм Перекопу», на виконання якого позивачу надана податкова накладна від 03.09.2010 року № 39 на загальну суму 1 710,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 285,00 грн.

- ВАТ «Сонячна долина», на виконання якого позивачу надані податкові накладні від 17.01.2011 року № 1 на загальну суму 44 199,89 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 366,65 грн., 18.03.2011 року № 4 на загальну суму 18 833,71 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3 138,95 грн., видаткові накладні від 18.01.2011 року № 1 на загальну суму 44 199,89 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7 366,65 грн., 18.03.2011 року № 4 на загальну суму 18 833,71 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3 138,95 грн., довіреність № 580.

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ЕКОЧКРИМ» підтверджується реальне здійснення господарських операцій по виконанню договорів, укладених з БВП «Строитель Плюс», та повязаність з господарською діяльністю позивача, одними з видів якої, згідно довідки статистики є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами (46.71); неспеціалізована оптова торгівля (46,90).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 КАС України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарські операції позивача з контрагентом БВП «Строитель-плюс» не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не були виконані.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем вищевказаних правочинів з БВП «Строитель-плюс» та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податку на прибуток на податку на додану вартість за результатом виконання цих угод неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства в кримінальній справі суд не може прийняти до уваги як належного та допустимого доказу, оскільки вони не мають наперед встановленої сили до ухвалення вироку в кримінальній справі.

При цьому, суд звертає увагу на ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом БВП «Строитель-плюс» відомості стосовно підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судовий збір в сумі 2294,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 11.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 16.04.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.02.2013 р. № 0003902301 та № 0003912301 від 11.02.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЧКРИМ» (97578, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. 70 Років Жовтня, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 34582624) 2294,00 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Белова, 2, ідентифікаційний код 38051444).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.