Рішення

від 07.11.2011 по справі 5015/4818/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа№ 5015/4818/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломан Анімал Хелс Україна", м. Київ, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика», м. Самбір, про: Стягнення 32'761,91 грн. Суддя М. М. Синчук При секретарі Григорчук Н.В. За участю представників: позивача:Поліщук С.М. -довіреність №03/10 від 03.10.2011 р., відповідача:Семенов В.О. -дов. від 12.09.2011 р. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломан Анімал Хелс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»про стягнення 42'839,59 грн. Ухвалою від 25.08.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.09.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 20'934,65 грн. Крім того, відповідачу нарахована пеня в розмірі 6'677,54 грн., 20% річних за невиконання грошових зобов'язань у розмірі 7'983,16 грн., інфляційні втрати -3'844,10 грн.

В судовому засіданні 26.09.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо сплати штрафних санкцій у зв'язку із закінченням строків позовної давності. Крім того, зазначив, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 20'934,65 грн.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Заявив, що крім договору поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р., інших договірних чи позадоговірних взаємовідносин між сторонами не було.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи з метою з'ясування наявності позадоговірних взаємовідносин сторін та проведення взаємних розрахунків. Просить суд зобов'язати відповідача надати докази наявності позадоговірних взаємовідносин між сторонами у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2011 р. строк розгляду справи продовжено.

В судове засідання 07.11.2011 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заявив, що перебіг строку позовної давності переривався частковою оплатою в 2010 році поставленого товару за Договором поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р.

В судове засідання 07.11.2011 р. представник відповідача з'явився, на виконання вимог ухвали суду 18.10.2011 р. надав суду видаткові накладні та платіжні доручення на підтвердження наявності позадоговірних взаємовідносин між сторонами у справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено Договір поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р. За умовами цього договору продавець (позивач у справі) відповідно до умов цього Договору зобов'язується поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію виробництва компаній LOHMANN ANIMAL HEALTH (LAH) -товар, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

На виконання п. 1.1. Договору позивачем, в період з 28.12.2009 р. по 27.04.2010 року, поставлено відповідачу товар на загальну суму 34'001,45 грн.

Згідно п. 2.1. Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у рахунках -фактурах продавця та в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

25.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача скеровано вимогу №184 про сплату заборгованості в розмірі 20'934,65 грн. протягом семи днів з моменту отримання вимоги.

Факт поставки відповідачу та отримання ним товару підтверджується видатковими накладними №РН-0001963 від 28.12.2009 р., №РН-0000014 від 12.01.2010 р., №РН-0000212 від 17.02.2010 р., №РН-0000291 від 03.03.2010 р., №РН-0000413 від 22.03.2010 р., №РН-0000460 від 29.03.2010 р., №РН-0000538 від 09.04.2010 р., №РН-0000640 від 27.04.2010 р. та довіреностями на його отримання.

В судовому засіданні 26.09.2011 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо сплати штрафних санкцій у зв'язку із закінченням строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних (моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено банківські виписки від 02.03.2010 р. на суму 8'000,00 грн., від 23.03.2010 р. на суму 5'000,00 грн., від 13.09.2010 р. на суму 3'000,00 грн., від 19.10.2010 р. на суму 5'000,00 грн., які на думку позивача свідчать про переривання перебігу строку позовної давності.

В наданих позивачем до суду банківських виписках, видаткових накладних, рахунках-фактурах відсутні посилання на Договір поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р. Крім того, в наданій позивачем банківській виписці від 02.03.2010 р., призначення платежу -за медикаменти згідно договору №12 від 04.01.2010 р.

07.11.2011 р. представник відповідача надав суду видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджують наявність інших договірних чи позадоговірних взаємовідносин.

31.08.2011 р. між сторонами у справі підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 20'934,65 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 20'934,65 грн. визнав, проте доказів погашення суду не представив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних (моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач заборгованість у сумі 20'934,65 грн. визнав, проте доказів оплати товару в повному розмірі суду не представив. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 20'934,65 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п. 6 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( п. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом, відповідач просить застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо сплати штрафних санкцій.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що перебіг позовної давності переривався здійсненням відповідачем часткової оплати поставленого товару, що підтверджується банківськими виписками від 02.03.2010 р., від 23.03.2010 р., від 13.09.2010 р., від 19.10.2010 р. Неприймаються до уваги суду також доводи позивача про те, що крім Договору поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р., інших договірних чи позадоговірних взаємовідносин між сторонами не було. Судом встановлено, що у наданих до суду банківських виписках відсутні посилання на Договір поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р. Крім того, в одній з банківських виписок від 02.03.2010 р. наданих позивачем, в призначенні платежу -вказано договір №12 від 04.01.2010 р., а не Договір поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р.

Крім того, представником відповідача надано до суду видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджують наявність інших договірних та позадоговірних взаємовідносин.

Виходячи з наведеного, банківські виписки в яких не має посилання на Договір поставки №LPS 63 від 01.12.2009 р., банківська виписка в якій вказано інший договір, не можуть бути визнані судом як докази переривання перебігу строку спеціальної позовної давності, встановленої в п. 2 ст. 258 ЦК України.

Наданий до суду Акт звірки взаємних розрахунків від 31.08.2011 р. є тільки документом, згідно якого бухгалтерії підприємств звірили бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, банківськими виписками, накладними, рахунками тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6'677,54 грн. пені та 3'400,14 грн. штрафу є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.6. Договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% процентів річних від простроченої суми. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3'844,10 грн. інфляційних збитків, 7'983,16 грн. -20% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 193, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 257, 258, 530, 546, 549, 625, 632, 691, 712 ЦК України, ст. ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»(адреса: вул. Середня, 295, м. Самбір, 81400; ідентифікаційний код 31447233 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломан Анімал Хелс Україна" (адреса: проспект Перемоги, буд. 96, А, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 34795150 ) 20'934,65 грн. заборгованості, 3'844,10 грн. інфляційних збитків, 7'983,16 грн. -20% річних, 344,11 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 180,46 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 10.11.2011 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.