Рішення

від 22.04.2013 по справі 918/262/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р. Справа № 918/262/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" м. Київ

до Фермерського господарства "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області

про стягнення 59 384 грн. 79 коп., з яких 27 936 грн. 24 коп. - основного боргу, 1745 грн. 06 коп. - пені, 25 980 грн. 70 коп. - штрафу, 3 722 грн. 79 коп. - відсотків за неправомірне користування коштами

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін:

від позивача Надієвець О.М. - за довіреністю №74 від 11.01.2013 року

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 57 262 грн. 40 коп., з яких 27 936 грн. 24 коп. - боргу за поставлений товар, 1 067 грн. 70коп. - пені, 25 980 грн. 70 коп. - штрафу, 2 277 грн. 76 коп. - відсотків за неправомірне користування коштами.

В судовому засіданні 02.04.2013р. представником позивача, відповідно до ст. 22 ГПК України, подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 59 384 грн. 79 коп., з яких 27 936 грн. 24 коп. - основного боргу, 1745 грн. 06 коп. - пені, 25 980 грн. 70 коп. - штрафу, 3 722 грн. 79 коп. - відсотків за неправомірне користування коштами.

Заява про збільшення позовних вимог судом прийнята.

В судовому засіданні 22.04.2013р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 58075грн. 69коп., з яких 27320грн. 40коп. - основного боргу, 1706грн. 60коп. - пені, 25407грн. 97коп. - штрафу, 3640грн. 72коп. - відсотків за неправомірне користування коштами.

Враховуючи те, що приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено заяви про уточнення позовних вимог, виходячи із змісту поданої заяви та раніше заявлених позовних вимог суд розцінює подану позивачем заяву від 22.04.2013р. як заяву про зменшення позовних вимог.

Заява позивача від 22.04.2013р. про зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавсту, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та судом приймається.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог від 22.04.2013р. предмет позову становлять вимоги позивача про стягнення з Фермерського господарства "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області 58075грн. 69коп., з яких 27320грн. 40коп. - основного боргу, 1706грн. 60коп. - пені, 25407грн. 97коп. - штрафу, 3640грн. 72коп. - відсотків за неправомірне користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту №204-002 від 06.04.2012 року. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту №204-002 від 06.04.2012 року, видатковою накладною № ВН-100002-00365 від 12.04.2012р. на суму 5 670 грн. 00 коп., видатковою накладною № ВН-10002-00372 від 12.04.2012 р. на суму 5 670 грн. 00 коп., видатковою накладною № ВН-10002-00635 від 15.04.2012р. на суму 17 010 грн. 00 коп., актом нарахування відсотків за користування товарним кредитом № ВН-10002-00892 від 31.05.2012р., актом нарахування відсотків за користування товарним кредитом № ВН-10002-01171 від 30.06.2012р. актом нарахування відсотків за користування товарним кредитом № ВН-10002-01581 від 31.08.2012р.

У заяві від 22.04.2013р. позивачем додатково обгрунтовано підстави нарахування відсотків за неправомірне користування коштами та зазначено, що зазначеними підставами є п.7.5 договору, ч.3 ст.692, п.5 ст.694, ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Згідно інформації розміщеної на веб-сайті Єдиного державного реєстру, Фермерське господарство "Погориння" зареєстроване за адресою Рівненська область, Острозький район, с. Могиляни, вул. Заводська, 1, кв.42.

Ухвали суду від 25.02.2013р., від 18.03.2013р., від 02.04.2013р., від 15.04.2013р. направлялись на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - Рівненська область, Острозький район, с. Могиляни, вул. Заводська, 1, кв.42, однак повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

06.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" м. Київ (Постачальник) та Фермерським господарством "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області (Покупець) укладено договір поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту №204-002.

За умовами договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

За приписами п.1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару) погоджені сторонами - визначені у договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Згідно п.2.1 договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору у гривня, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній у додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Покупець має право на отримання знижки у відсотках від гривневої ціни товару, розмір яких зазначений у відповідному додатку до договору. Знижка надається лише за умови, що Покупець своєчасно та в сумі відповідно до умов договору та додатків до нього, здійснив оплату вартості поставленого товару та сплатив відсотки за користування товарним кредитом. на суму знижки Покупець має право замовити та отримати відповідний товар за ціною та асортиментом, що буде наявний у Постачальника.

Відповідно до п.2.3 договору товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником на вартість фактично відвантаженого Покупцю товару, починаючи з 31 дня від дати відвантаження товару, якщо інше не передбачено додатками до договору. Сторони щомісячно підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування в термін до 5 числа кожного наступного місяця. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником факсимільним зв'язком. Факсимільна копія має силу оригіналу. Покупець зобов'язується підписати акт протягом 1 дня з дати отримання та надіслати Постачальнику факсимільним зв'язком. В подальшому Постачальник направляє оригінали актів на адресу Покупця, який зобов'язаний підписати та один примірник повернути Постачальнику (п.2.4 договору).

Згідно п.2.6 договору розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом встанволений у відповідних додатках до договору.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що Постачальника у разі прострочення оплати чергового платежу в односторонньому порядку проводить зарахування коштів, що надійшли від Покупця наступним чином: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, в другу чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу - в рахунок сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.4 договору Покупець зобов'язався провести оплату за товар в строки та в порядку, відповідно до умов договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату цього договору, номер та дату виставлення рахунку фактури, найменування товару, за який здійснюється оплата. У разі відсутності даної інформації Постачальник самостійно визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в рахунок погашення існуючих зобов'язань покупця. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаний у тексті договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання. Господарські зобов'язання сторін договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов'язань Покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

За умовами п.7.3 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період прострочення.

Відповідно до п.7.4 договору Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому штраф у розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

У випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми (п.7.5 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

У додатку №ЗП-10002-00396 від 06.04.2012р. до договору №204-002 від 06.04.2012р. сторонами визначено вартість товару, суму знижки та встановлено графік оплати товару покупцем. Зокрема, вартість товару визначено у сумі 28350грн., знижка до вартості (ціни) - 3354грн. 60коп., передоплата у розмірі 20% від ціни товару - 5670грн. зі строком оплати до 11.04.2012р., кредит у розмірі 80% від ціни товару - 22680грн. зі строком оплати до 30.10.2012р. та сплатою 12% річних процентів за користування товарним кредитом.

Додаток до договору підписано представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору за видатковими накладними №ВН-10002-00365 від 12.04.2012р. на суму 5670грн., №ВН-10002-00372 від 12.04.2012р. на суму 5670грн. по довіреності №19 від 12.04.2012р. виданої на ім'я Данилюк Г.О., за видатковою накладною №ВН-10002-00635 від 15.05.2012р. на суму 17010грн. по довіреності №17 від 15.05.2012р. виданої на ім'я Данилюк Г.О. ПАТ "Компанія "Райз" передало, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28350грн.

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав. Відповідно до прибуткових касових ордерів №108 від 09.04.2012р. на суму 770грн. 90коп., №109 від 11.04.2012р. на суму 4634грн. 40коп., №114 від 12.04.2012р. на суму 265грн. 10коп. Фермерське госплодарство "Погориння" перерахувало позивачу 5670грн. 40коп. В графі прибуткових касоваих ордерів вказано - "договір №204-002 від 06.04.2012р.".

Враховуючи невиконання в добровільному порядку Фермерським господарством "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області взятих на себе згідно договору №204-002 від 06.04.2012р. зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення 58075грн. 69коп., з яких 27320грн. 40коп. - боргу по оплаті вартості поставленого товару, 1706грн. 60коп. - пені, нарахованої за прострочення оплати товару за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р., 25407грн. 97коп. - штрафу, нарахованого у розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р., 3640грн. 72коп. - 32% річних, нарахованих за неправомірне користування коштами в сумі 27320грн. 40коп.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту №204-002 від 06.04.2012р. виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №ВН-10002-00365 від 12.04.2012р. на суму 5670грн., №ВН-10002-00372 від 12.04.2012р. на суму 5670грн., №ВН-10002-00635 від 15.05.2012р. на суму 17010грн., проте відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів №108 від 09.04.2012р. на суму 770грн. 90коп., №109 від 11.04.2012р. на суму 4634грн. 40коп., №114 від 12.04.2012р. на суму 265грн. 10коп. позивачем проведено оплату в сумі 5670грн. 40коп.

Згідно додатку №ЗП-10002-00396 від 06.04.2012р. до договору №204-002 від 06.04.2012р. сторонами визначено вартість товару, суму знижки та встановлено графік оплати товару покупцем. Зокрема, вартість товару визначено у сумі 28350грн., знижка до вартості (ціни) - 3354грн. 60коп., передоплата у розмірі 20% від ціни товару - 5670грн. зі строком оплати до 11.04.2012р., кредит у розмірі 80% від ціни товару - 22680грн. зі строком оплати до 30.10.2012р. та сплатою 12% річних процентів за користування товарним кредитом.

Враховуючи визначені у додатку до договору ціну товару, строки оплати та розмежування ціни товару на "передоплату" в розмірі 5670грн. (строк оплати до 11.04.2012р.) та "кредит" у розмірі 22680грн. (строк оплати до 30.10.2012р. зі сплатою 12% річних процентів за користування товарним кредитом), суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем згідно прибуткових касових ордерів кошти в сумі 5670грн. 40коп. мають бути зараховані як "передоплата" за товар в сумі 5670грн. При цьому переплата в розмірі 0,40грн. повинна бути зарахована в рахунок погашення ціни товару визначену у додатку як "кредит" в сумі 22680грн.

Зазначене узгоджується з приписами п.2.5 договору, яким встановлено, що Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Як вбачається з видаткових накладних позивачем було здійснено поставку товару трьома партіями, дві з яких - 12.04.2012р. кожна на суму 5670грн. (видаткові накладні №ВН-10002-00365, №ВН-10002-00372) та одна 15.05.2013р. на суму 17010грн. (№ВН-10002-00635).

При цьому одну поставку товару від 12.04.2013р. на суму 5670грн. відповідачем сплачено повністю, зарахування якої відбулось як "передоплата" та здійснено часткову оплату в розмірі 0,40грн. другої поставки товару від 12.04.2012р. на суму 5670грн. Тобто, неоплаченим залишився поставлений за видатковими накладними №ВН-10002-00365, №ВН-10002-00372 від 12.04.2012р. товар на суму 5669грн. 60коп.

Відповідно до додатку до договору кошти в сумі 22679грн. 60коп. (неоплачена поставка від 12.04.2012р. в сумі 5669грн. 60коп. + поставка від 15.05.2012р. на суму 17010грн.) є "кредитом" зі строком сплати до 30.10.2012р. та сплатою 12% річних за користування товарним кредитом.

Доводи позивача про те, що зі сплачених відповідачем коштів в сумі 5670грн. 40коп., 643грн. 10коп. зараховано в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, а 5027грн. 30коп. - в рахунок оплати вартості товару суд вважає неправомірним, оскільки за приписами п.2.8 договору у разі прострочення оплати чергового платежу Постачальник проводить зарахування коштів, що надійшли від Покупця першочергово в рахунок оплати нарахованих процентів, строк оплати яких настав. При цьому п.2.4 договору визначено, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються на вартість фактично відвантаженого Покупцю товару починаючи з 31 дня від дати відвантаження. З огляду на що, нарахування відсотків на вартість товару в сумі 5669грн. 60коп. поставленого 12.04.2012р. починається з 13.05.12р., а на вартість товару в сумі 17010грн. поставленого 15.05.2012р. починається з 15.06.2012р. Зважаючи на що, суд вважає безпідставним зарахування позивачем коштів в сумі 643грн. 10коп. в рахунок погашення відсотків за користування товарним кредитом, строк сплати яких ще не настав на дату сплати відповідачем коштів в сумі 5670грн. 40коп. (09.04.2012р., 11.04.2012р., 12.04.2012р.).

Також суд вважає безпідставним та непідтвердженим належними та допустимими доказами включення позивачем до суми заборгованості суми знижки на товар в розмірі 3354грн. 60коп. з огляду на п.2.1 договору, яким передбачено, що покупець має право на отримання знижки у відсотках від гривневої ціни товару, розмір яких зазначений у відповідному додатку до договору. Знижка надається лише за умови, що Покупець своєчасно та в сумі відповідно до умов договору та додатків до нього, здійснив оплату вартості поставленого товару та сплатив відсотки за користування товарним кредитом. На суму знижки Покупець має право замовити та отримати відповідний товар за ціною та асортиментом, що буде наявний у Постачальника.

Тобто, умовами договору визначено, що покупець має право на отримання знижки у майбутньому за умови виконання належного виконання усіх умов договору. При цьому на суму знижки передбачається отримання товару, а не відмінусування останньої від вартості товару.

Крім того з додатку №ЗП-10002-00396 від 06.04.2012р. до договору №204-002 від 06.04.2012р., в якому визначено вартість товару, суму знижки не зрозуміло чи вартість товару в розмірі 22680грн. включає в себе суму знижки в розмірі 3354грн. 60коп., чи вартість товару в розмірі 22680грн. визначена вже за відмінусуванням зазначеної суми знижки. Зважаючи на те, що у додатку до договору не визначено відсоток знижки, суд не має можливості з'ясувати зазначені обставини.

Долучена позивачем до матеріалів справи копія рахунку-повідомлення на дооцінку товару від 22.01.2013р. судом до уваги не приймається, оскільки останній не передбачений умовами договору поставки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі наведеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 22679грн. 60коп. заборгованості по оплаті вартості товару. У решті заявленої до стягнення суми боргу по оплаті вартості поставленого товару у позові необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1706грн. 60коп. - пені, нарахованої за прострочення оплати товару в сумі 27320грн.40коп. за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р., суд вважає правомірним нарахування пені за зазначений період на суму заборгованості 22679грн. 60коп.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України ).

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України ).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом п.7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період прострочення.

Враховуючи наведені правові приписи, умови договору, строки оплати поставленого товару, суму заборгованості по оплаті за поставлений товар в розмірі 22679грн. 60коп., позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну оплату отриманого товару за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р. підлягають задоволенню в розмірі 1412грн. 83коп. У решті заявленої до стягнення пені у позові необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25407грн. 97коп. - штрафу, нарахованого у розмірі 1% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р. судом враховується, що за своєю правовою природою штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на наведені правові приписи, суд приходить до висновку, що визначений у п.7.4 договору штраф за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки у вигляді пені. У свою чергу п.7.3 договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зважаючи на що, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12.12.2011р. у справі №3-132гс11 Код-ІІІ.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3640грн. 72коп. - 32% річних, нарахованих за неправомірне користування коштами в сумі 27320грн. 40коп. за період з 01.11.2012р. по 01.04.2013р. Правовою підставою нарахування зазначених відсотків позивач наводить ст.625 ЦК України, ст.536 ЦК України, ст.692 ЦК України та п.7.5 договору.

Суд зважає на те, що таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 30.05.2011, № 3-44гс11).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що у п.7.5 договору сторонами встановлено відсотки за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 32% річних суд вважає правомірним застосування даного виду відповідальності до відповідача. При цьому нарахування 32% річних суд вважає правомірним на заборгованість по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 22679грн. 60коп. З огляду на що, позовні вимоги про стягнення 32% річних підлягають задоволенню в сумі 3022грн. 29коп. У решті заявлених до стягнення 32% річних необхідно відмовити.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" м. Київ до Фермерського господарства "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області підлягають задоволенню в частині стягнення 22679грн. 60коп. - основного боргу, 1412грн. 83коп. - пені, 3022грн. 29коп. - 32% річних. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" м. Київ до Фермерського господарства "Погориння" с. Могиляни Острозького району Рівненської області про стягнення 58075грн. 69коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Погориння" ( Рівненська область, Острозький район, село Могиляни, вулиця Заводська, 1, кв.42, ЄДРПОУ 35408655) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (м. Київ, вул. Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) 22679грн. 60коп. (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять гривень 60коп.) - боргу, 1412грн. 83коп. (одна тисяча чотириста дванадцять гривень 83коп.) - пені, 3022грн. 29коп. - (три тисячі двадцять дві гривні 29коп.) - 32% річних, 803грн. 30коп. (вісімсот три гривні 30коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152);

3 - відповідачу рекомендованим (35832, Рівненська область, Острозький район, с. Могиляни, вул. Заводська, 1 кв. 42).