Постанова

від 18.04.2013 по справі 804/3103/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р. Справа № 804/3103/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 06.09.2012 р. позивач отримав по пошті акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь», код ЄДРПОУ 32350660 під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВІСАН», ЄДРПОУ 32742814 за період березень, травень 2011 року» від 12.07.2012 р. №1337/224, яким визнано завищення товариством від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011 року на суму 213 384 грн. та завищення бюджетного відшкодування у травні 2011 року на суму 321 312 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки позивач направив відповідачу заперечення від 08.09.2012 року вих.№ ПКМЮ-08/09-2012, але не приймаючи до уваги його пояснення та додаткові докази правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №2а/0470/3459/12 від 27.06.2012 р. про визнання незаконних ППР між тими ж сторонами з того ж приводу, відповідач направив товариству лист «Про надання інформації стосовно розгляду заперечення» від 19.09.2012 р. № 22937/10/22-429, яким залишив акт без змін, а також податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 р. №0000012204 за формою «В1» про порушення позивачем п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ на 21 338 грн., а також №0000022204 за формою «В1» про порушення позивачем п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 321 312 грн. та зобов'язано товариство сплатити 1280134 грн. податку та 1 грн. фінансових санкцій, що взагалі не відповідає висновкам акту, так як є попередньо підтвердженим та відшкодованим податковим кредитом.

Користуючись правом адміністративного оскарження, відповідно до ст.ст.55, 56 ПК України, позивач направив скаргу від 18.10.2012 р. № ПКМЮ-18/10-2012 на зазначені податкові повідомлення-рішення контролюючому органу вищого рівня - Державній податковій службі у Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області направила позивачу рішення №32081/10/10-014 від 24.12.2012 р. «Про результати розгляду скарги», яким йому відмовив у задоволенні скарги та залишив без змін податкові повідомлення-рішення. Зазначене рішення ДПС у Дніпропетровській області залишила без змін і ДПС України в своєму рішенні «Про результати розгляду скарги» від 25.01.2013 р. № 1232/6/10-2115. Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями відповідача, ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України, а тому просив суд їх скасувати та стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 2 294 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що винесені на підставі висновків перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 року за номерами 0000012204 та 0000022204 є цілком обґрунтованими та законними, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь» зареєстрована 29.01.2003 р. Виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м.Дніпропетровська свідоцтво серії А01 №050198 про державну реєстрацію від 07.10.2008 р. (дати зміни) №1 224 120 0000 044291. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.02.2003 р. за №8254 на перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

В судовому засіданні також встановлено, що співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь», код ЄДРПОУ 32350660 під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ВІСАН», ЄДРПОУ 32742814 за період березень, травень 2011 року». За результатами перевірки складений акт №1337/224 від 12.07.2012 р.

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення:

-не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ПК Металург Південь» по ланцюгу з постачальником ТОВ «Вісан» за період березень, травень 2011 року.

-в порушення пункту п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201. ст.201 Податкового Кодексу України, підприємством у березні, травні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 695 327 грн., а саме: за березень на суму 333 050 грн.; за травень на суму 362 277 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23 декларації з ПДВ) у березні 2011 року на суму 213 384 грн., та завищення бюджетного відшкодуванню (рядок 3 Д3 декларації з ПДВ) у травні 2011 року на суму 321 312 грн.

За результатом перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 року за номерами 0000012204 та 0000022204.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до п.п.1.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 даного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України встановлює об'єкти оподаткування: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів у митному режимі експорту, або реекспорту; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (ст.187 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, (ст.198 ПКУ).

В силу ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду». Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів, що і було зроблено позивачем.

14.07.2010 р. позивач уклав договір 14-07/01 з ТОВ «ВІСАН» (код ЄДРПОУ 32742814) про постачання вугілля антрацит марки А сорт АО фракції 25-50 мм, за яким ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь» - покупець, а ТОВ «ВІСАН» - продавець.

Станом на 01.06.2011 р. договір сторонами виконано в повному обсягу. Згідно п.п.1.1. та 3.3. Договору покупець прийняв товар, а продавець передав товар, що підтверджується актами прийому - передачі від 31.03.2011 року, 31.05.2011 року, а також повністю оплатив його вартість (платіжне доручення №835 від 09.03.2011 р., платіжне доручення №850 від 16.03.2011 р., платіжне доручення №124 від 31.03.2011 р., платіжне доручення №875 від 07.04.2011 р., платіжне доручення №907 від 04.05.2011 р., платіжне доручення №909 від 05.05.2011 р., платіжне доручення №919 від 13.05.2011 р., платіжне доручення №932 від 20.05.2011 р., платіжне доручення №156 від 27.05.2011 р., платіжне доручення №945 від 01.06.2011 р.).

Відповідно до ст.ст.187, 198, 200, 201, 203 Податкового кодексу України позивачем дотримано податкове законодавство щодо додержання дати виникнення податкового зобов'язання, правомірно використано право на податковий кредит, отримано податкові накладні №11 від 03.03.2011 р. на суму 482 800 грн. (ПДВ - 80 466,67 грн.), №32 від 09.03.2011 р. на суму 17 200 грн. (ПДВ - 2 866,67 грн.), №41 від 11.03.2011 р. на суму 464 900 грн. (ПДВ -77483,33 грн.), №81 від 17.03.2011 р. на суму 480 100 грн. (ПДВ - 80 016,67 грн.) , №87 від 18.03.2011 р. на суму 553 300 грн. (ПДВ - 92 216,67 грн.), №10 від 04.05.2011 р. на суму 121 220 грн. (ПДВ - 20 203,33 грн.), №13 від 05.05.2011 р. на суму 600 тис.грн. (ПДВ - 100 тис.грн.), №62 від 12.05.2011 р. на суму 650 580 грн. (ПДВ - 108 430 грн.), №72 від 13.05.2011 р. на суму 349420 грн. (ПДВ - 58 236,67 грн.), №92 від 16.05.2011 р. на суму 277 180 грн. (ПДВ - 46 196,67 грн.), №202 від 27.05.2011 р. на суму 50 620 грн. (ПДВ - 8 436,67 грн.), №216 від 29.05.2011 р. на суму 124 640 грн. (ПДВ - 20 773,33 грн.) з додержанням правильності їх заповнення, вчасно подав декларації та в повному обсязі оформив документи, що є невід ємною частиною договору та звітності товариства.

Посилання відповідача на акти Ленінської МДПІ у м.Луганську від 10.06.2011 р. №1037/16/32742814 та від 10.08.2011 р. №1496/16/32742814 про результати камеральної перевірки ТОВ «ВІСАН», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року та за травень 2011 року, в яких зазначено про відсутність у контрагента позивача ТОВ «ВІСАН» устаткування, складських приміщень, відсутність за місцезнаходженням (при цьому подана декларація та сплачено ПДВ), а також прийняття рішення про ліквідацію є єдиною підставою для відповідача, щоб зробити висновок про нікчемність правочину №14-07/01 від 14.07.2010 р. з ТОВ «ВІСАН» про постачання вугілля антрацит марки А сорт АО фракції 25- 50мм.

Ствердження відповідача про нікчемність договору ґрунтується тільки на думці його ревізорів-інспекторів, яка суперечить чинному законодавству.

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази, що договір, який були укладений між позивачем з зазначеним вище контрагентом, визнаний судом недійсним.

Також суд враховує той факт, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року у справі №2а/0470/3459/12 за позовом ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 р. та від 01.12.2011 р., тобто між тими сторонами з того ж приводу, залишено без змін.

Отже, позивачем правомірно був сформований податковий кредит за березень 2011 року в сумі 389 052 грн., податкове зобовязання в сумі 269 386 грн. і задекларовано різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у сумі 119 666 грн., за травень 2011 року сформований податковий кредит у сумі 344 153 грн., податкове зобов'язання в сумі 314 141 грн. і задекларовано різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у сумі 30 012 грн., що відображено в податкових деклараціях товариства з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджено документально.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 24.09.2012 року за номерами 0000012204 та 0000022204.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області від 24.09.2012 року за номерами 0000012204 та 0000022204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 294 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.