Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-12890/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12890/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Перепелюка О.В., представника позивача - Козаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 23.05.2012 року № 0000040700.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 23.05.2012 року № 0000040700.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.03.2009 року.

В період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року службовими особами Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010 року на рахунок платника у банку за грудень 2011 року та січень 2012 року.

В ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого було завищено податковий кредит за квітень 2010 року на загальну суму 126 019,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2010 року на 126 019,00 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку згідно податкової декларації за січень 2012 року на 7 484,00 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 26/15-315/36337051 від 07.05.2012 року, на підставі якого, ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 23.05.2012 року, яким ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) з податку на додану вартість у розмірі 126 019,00 грн. (не відшкодованої на момент перевірки) та у розмірі 7 484,00 грн. (відшкодованої на момент перевірки), та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 871,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 26.07.2012 року № 4556/10/12-114, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000040700 від 23.05.2012 року - без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення від 03.09.2012 року № 1247/0/61-12/10-2215, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000040700 від 23.05.2012 року та рішення ДПС у м. Києві від 26.07.2012 року № 4556/10/12-114 - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення для сплати до бюджету позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та порядок визначення та відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту встановлено положенням п. 7.7. ст. 7 № 168/97-ВР.

Так, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що розмір суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість прямо залежить від розміру суми податкового кредиту, відтак правильність формування складу податкового кредиту платником податків є визначальною умовою правомірності звернення таким платником із відповідною заявою щодо відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.

Організація та проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачена Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженими наказом ДПА України від 18.08.2005 року № 350 (у редакції наказу ДПА України від 20.10.2009 року № 568) (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 4.1 Методичних рекомендацій, протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України «Про податок на додану вартість» для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно пунктів 4.2, 4.3 Методичних рекомендацій, до початку перевірки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів з'ясовується відповідність задекларованого податкового кредиту платника ПДВ та податкових зобов'язань постачальників.

Обов'язкові перевірки з питань правових відносин, за ланцюгом постачання проводяться стосовно тих постачальників платника ПДВ, з операцій з якими платником ПДВ сформовано податковий кредит у обсязі 5 і більше відсотків дозволеного податкового кредиту.

У разі якщо за даними інформаційних баз податкового органу, за інформацією податкової міліції виникає сумнів щодо дієздатності та правоздатності постачальників платника ПДВ, а також правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ із операцій з придбання товарів (послуг) у таких постачальників, підрозділ податкового контролю юридичних осіб може організувати проведення перевірок з питань правових відносин за відповідним ланцюгом постачання.

До матеріалів перевірки складається та додається перелік постачальників платника ПДВ, із операцій з якими платником сформовано податковий кредит у сумі понад 5 відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у кожному податковому періоді для юридичних осіб та 3 відсотки для фізичних осіб, із зазначенням за даними Системи співставлення задекларованих показників, результатів співставлення та стану постачальника.

Основними постачальниками вважаються суб'єкти господарювання, у яких платником ПДВ, що перевіряється, придбано товарів (послуг), де сума ПДВ складає 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді для юридичних осіб та 3 відсотки для фізичних осіб.

Проведення перевірки з питань правових відносин забезпечується підрозділом податкового контролю юридичних осіб (оподаткування фізичних осіб) органу державної податкової служби, де суб'єкт господарювання, щодо якого проводиться перевірка з питань правових відносин за ланцюгом, знаходиться на податковому обліку. Результати перевірки з питань правових відносин оформлюються у порядку, передбаченому наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», зі змінами та доповненнями (п. 4.4 Методичних рекомендацій).

Відповідно до п. 4.5 Методичних рекомендацій, перевірки з питань правових відносин постачальників ланок (крім першої) ланцюгів постачання обмежити перевіркою суб'єктів господарювання, сума ПДВ по проведених операціях з якими становить за один податковий період 10 тис. грн. і більше для юридичної особи та 5 тис. грн. і більше - для фізичної особи.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що однією з обов'язкових підстав для відшкодування сум податку на додану вартість є проведення зустрічних перевірок постачальників платника податків і підтвердження факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Як вбачається з акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.4 ст. 200 ПК України став факт невизнання податковим органом права позивача на податковий кредит за операціями з поставки позивачеві товару (антрацит марки «АШ») в рамках договору від 15.10.2009 року № 14/10-9-6 внаслідок того, що згідно даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «БФ «Промстройпродукт» подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яка визнана неподатковою звітністю. Суми податкових зобов'язань по взаємовідносинам ТОВ «БФ «Промстройпродукт» з ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» в розмірі 126 018,80 грн. не декларувались в квітні 2010 року та в наступних звітних періодах.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 15.10.2009 року між ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» та ТОВ «БФ «Промстройпродукт» було укладено договір № 14/10-9-6, відповідно до якого ТОВ «БФ «Промстройпродукт» зобов'язується продати антрацит марки «АШ» (0-6 мм), а ТОВ «ДЕЛЬТА ХОЛДИНГ» зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити вартість поставленого товару.

Факт виконання сторонами договору підтверджується відповідними актами приймання-передачі права власності, платіжними документами, рахунком-фактурою, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: контрактом від 23.10.2009 року № 23/10/09-DE, додатками до нього, які підтверджують факт подальшої реалізації позивачем товару, отриманого за Договором від ТОВ «БФ «Промстройпродукт»; ВМД, видатковими накладними, які були складені під час поставки позивачем на користь третіх осіб товару, отриманого за Договором від ТОВ «БФ «Промстройпродукт»; договором доручення на транспортно-експедиційне обслуговування від 15.02.2010 року № 15/02-МР, комерційними актами, здавальними актами, паспортом радіаційної якості сировини та будівельних матеріалів, вантажним планом, платіжними документами, які підтверджують факт поставки (транспортування) позивачем на користь третіх осіб товару, отриманого за Договором від ТОВ «БФ «Промстройпродукт».

Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Сума ПДВ у розмірі 126 019,00 грн. позивачем була віднесена до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БФ «Промстройпродукт». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «БФ «Промстройпродукт» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого колегія суддів приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначеного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Крім цього, на момент укладення та виконання зазначеного вище договору, видачі податкових та видаткових накладних ТОВ «БФ «Промстройпродукт» було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що був зареєстрований платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких не спростовано, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного суду України від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.03.2012 року у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 року у справі № К-46073/09, відповідно до яких, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.04.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.