Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-13740/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13740/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172260 від 17.04.2012, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ТОВ «Ділайт-Україна» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000172260 від 17 квітня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем надано суду переконливі докази того, що договір між позивачем та ТОВ «Торгово - промислова компанія «Продтранссервіс» був укладений з метою настання реальних обставин, а тому висновки, викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ділайт-Україна» з питань дотримання правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків -ТОВ «ТПК «Продтранссервіс», за період серпень 2011 р., вересень 2011 р., жовтень 2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 03.04.2012 року №78/22-6/35847906, відповідно до якого встановлено порушення пп. 198.1, пп. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 271245,00 грн., в тому числі до серпень 2011 в сумі 58745 грн., в тому числі за вересень 2011 в сумі 112275 грн. та жовтень 2011 р. на суму 100225 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 р. №0000172260.

При цьому, відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки від ДПІ у Оболонському районі м. Києва отримано інформацію від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (акт № 922/23-07/36656221 від 27.12.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Продтранссервіс», (код ЄДРПОУ 36656221) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «РА «Адан» (код ЄДРПОУ 36890685) та ПП «Техсервіс», (код ЄДРПОУ 25566056) за серпень, вересень 2011 р.), (супровідний лист від 28.12.2011 р. № 21453/7/23-0708), та згідно якої встановлено, що у ТОВ «ТПК «Продтранссервіс», (код ЄДРПОУ 36656221), відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ТОВ «ТПК «Продтранссервіс» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

На підставі чого, податковий орган дійшов до висновку, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано не погодився із позицією відповідача щодо нікчемності укладених договорів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Продтранссервіс» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки № К-123 від 20.06.2010 р. (надалі по тексту Договір № К-123).

До договору поставки №К-123 від 20.06.2012 сторонами було укладено Додаткову угоду №1, у відповідності до п. 1. Сторони дійшли згоди пункт 8.1 Договору викласти в наступній редакції: « 8.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2012 року».

Крім того, сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору поставки №К-123 від 20.06.2012 р., в якій зазначено, що Сторони прийшли до згоди, що станом на 29 лютого 2012 року, згідно Договору поставки №К-123 від 20 червня 2010 р. Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 288 014,28 грн. та, відповідно до п. 5.1 Договору, Покупцем реалізовано товар на загальну суму 200 000,00 грн. Але в зв'язку з подальшою реалізацією Покупцем товару, Сторони прийшли до згоди, що Покупець погасить всю суму за поставлений Постачальником товар в строк до 22 червня 2012 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання сторін за вказаними Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видаткові накладні, реєстром податкових накладних, Актами Контрольної перевірки інвентаризації цінностей в магазинах, банківськими виписками.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТПК «Продтранссервіс» станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на момент підписання договорів та видання податкових накладних, юридична особа ТОВ «ТПК «Продтранссервіс» була припинена, а також доказів існування вироків суду у кримінальниих справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «ТПК «Продтранссервіс» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо, отже, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення до суду не надано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2013 року.

Головуючий : Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.