Рішення

від 25.03.2013 по справі 922/593/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/593/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Східного казенного підприємства пробірного контролю, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" в особі Харківського відділення № 42-регіонального управління АТ "Банк "Таврика", м. Харків про розірвання договору та стягнення заборгованості за участю представників сторін:

позивача - Ігнатенко Т.В., дов. від 05.02.2013 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного АТ "Банк "Таврика" в особі Харківського відділення №42-регіонального управління АТ "Банк "Таврика" про розірвання договорів та стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 41 Конституції України, ст. 22, 173 ГК України, ст. 177, 317, 319, 321, 391, 509, 525, 526, 652, 653, 1058, 1074, 1075ЦК України та на ЗУ "Про банки та банківську діяльність". Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

07.02.2013 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу № 922/593/13 було призначено для розгляду судді Шатернікову М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/593/13 та розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. розгляд справи № 922/593/13 було відкладено на 11:30 19 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2013 р. розгляд справи № 922/593/13 було відкладено на 25.03.2013 року об 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в частині розірвання спірних договорів банківського вкладу та зобов'язання відповідача перерахувати кошти на рахунок позивача та просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих але не сплачених відсотків у розмірі 69924,85 грн.

Відповідач правом на участь свого повноважного представника у судовому засіданні не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Згідно наданих до суду письмових заперечень відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, з посиланням на прийняття позову до розгляду з порушенням правил підсудності, оскільки відділення не є функціонально самостійним, не має статусу відокремленого підрозділу юридичної особи, не може бути позивачем і відповідачем у суді, а тому позов має бути поданий за місцезнаходженням юридичної особи, яка знаходиться у м. Києві, а також з посиланням на постанову Правління Національного банку України від 20.12.2012 № 548, якою АТ "БАНК ТАВРИКА" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня2013 року, під час дії якої у відповідності до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не здійснюється, зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, зокрема, з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені всі належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових і в той же час необхідних для розгляду справи належних доказів, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем укладені і станом на момент розгляду справи діють наступні договори банківського обслуговування:

Договір банківського вкладу "Таврійський" N 02/11-Т- 11 від 07 листопада 2011 р., згідно з п. 1.2 якого позивач здійснив переказ з поточного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 1228 від 07.11.2011 року, а відповідач прийняв на відкритий позивачу вкладний (депозитний) строковий рахунок за № 2615530416138 кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривен 00 коп., та взяв на себе зобов'язання щодо нарахування 14,5% річних на суму вкладу і щомісячно сплачувати позивачу нараховані проценти, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховані проценти, шляхом переказу на поточний рахунок позивача (п.1.4). Відповідач залучив грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 09.11.2012 року. 09 листопада 2012 року до вищевказаного Договору був укладений Додатковий договір № 1, яким продовжений строк дії Договору від 07.11.2011 року терміном до 12.11.2013 року, та збільшено процент нарахування на суму вкладу до 17,5 %.

Договір банківського вкладу "Таврійський" N 03/11-Т- 11 від 09 листопада 2011 року, згідно з п. 1.2 якого позивач здійснив переказ з поточного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 1247 від 09.11.2011 року, а відповідач прийняв на відкритий позивачу вкладний (депозитний) строковий рахунок за № 2615430516138 кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривен 00 коп., та взяв на себе зобов'язання щодо нарахування 14,5% річних на суму вкладу і щомісячно сплачувати позивачу нараховані проценти, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховані проценти, шляхом переказу на поточний рахунок позивача. Відповідач залучив грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 12.11.2012 року. 12 листопада 2012 року до вищевказаного Договору був укладений Додатковий договір № 1, яким продовжений строк дії Договору від 09.11.2011 року терміном до 14.11.2013 року, та збільшено процент нарахування на суму вкладу до 17,5 %.

Договір банківського вкладу "Таврійський" N 01/11- Т-12 від 06 листопада 2012 року, згідно з п. 1.2 якого позивач здійснив переказ з поточного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 1089 від 06.11.2012 року, а відповідач прийняв на відкритий позивачу вкладний (депозитний) строковий рахунок № 2615330616138 кошти в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривен 00 коп., та взяв на себе зобов'язання щодо нарахування 17,5% річних на суму вкладу і щомісячно сплачувати позивачу нараховані проценти, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховані проценти, шляхом переказу на поточний рахунок позивача (п.1.4). Відповідач залучив грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 11.11.2013 року.

Загальна сума коштів, належних Позивачу за укладеними договорами банківського вкладу складає 2500000,00 грн.

Сума невиплачених процентів за укладеними договорами: за листопад - грудень 2012 року склала 69924,85 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

05.12.2012 року Східне казенне підприємство пробірного контролю звернулося до Банку з Претензіями за № 1, № 2, № 3 щодо невиконання зобов'язань за Договорами банківського вкладу "Таврійський" та про їх розірвання з 07.12.2012 року.

Згідно позову позивач зазначає, що вказані листи позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Натомість, постановою Національного банку України № 548 від 20.12.2012 року ПАТ Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На термін з 21.12.2012 по20.03.2013 призначена тимчасова адміністрація.

Разом з цим Національним банком України був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Відповідно до ст. 78 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Отже, суд приходить до висновку, що призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні вищезазначених договорів.

Зокрема, відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Як наслідок, суд вважає, що для розірвання двосторонніх банківських угод, укладених між Східним казенним підприємством пробірного контролю та ПАТ Банк "Таврика", у позивача настали всі умови, передбачені ст. 652 ЦК України, оскільки в момент укладення договору позивач виходив з того, що така зміна обставин не настане.

Призначення Національним банком України тимчасової адміністрації у відповідача жодним чином не залежала і не залежить від волі позивача, оскільки її призначення входить виключно до компетенції Національного банку України.

Введення тимчасової адміністрації у відповідача в подальшому може мати одним із своїх наслідком ліквідацію Відповідача, що порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів.

Отже, вимоги позивача про розірвання договорів банківського вкладу, а також зобов'язання відповідача перерахувати на користь Позивача належні позивачу грошових коштів в національній валюті в сумі 2500 000,00 грн. є такими, що ґрунтуються на обставинах справи та приписах діючого законодавства України.

В той же час, посилання і заперечення Відповідача щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з постановою Національного банку України № 548 від 20 грудня 2012 року щодо віднесення АТ банку "ТАВРИКА" до категорії неплатоспроможних та призначення тимчасової адміністрації, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В цьому аспекті Конституційний Суд України в резолютивній частині рішення від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України зазначив, що поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Також, згідно ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Норми Конституції України та Цивільного кодексу України мають вищу юридичну силу, а ніж Закон України "Про банки та банківську діяльність".

Таким чином, з огляду на вищезазначені приписи Конституції України та норми Цивільного кодексу України, в Україні ніхто не може бути позбавлений прямого та непорушного права звернення до суду для захисту своїх прав та свобод, зокрема, обмежений будь-яким Законом або будь-яким іншим нормативним актом для такого звернення.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України та нарахування штрафних санкцій. Тобто, обмеження в період мораторію стосуються виключно зобов'язань, що знаходяться на стадії виконання у компетентних органів. На винесення рішень судом дія мораторію розповсюджуватися не може.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України після Конституції України є другим по юридичній силі актом, який стосується спірних правовідносин, тому для суду першочергове та обов'язкове значення мають приписи ст. 652 Цивільного кодексу України, а потім вже норми Законів України "Про банки та банківську діяльність".

Таким чином суд констатує, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача відносно порушення правил підсудності при подачі даного позову та необхідності його розгляду за місцезнаходженням юридичної особи, яка знаходиться у м. Києві, через їх необґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Згідно ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин 1-3 цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 ГПК України, повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь. (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" № 02-5/492 від 28.07.1994 р.)

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори банківського вкладу було укладено з Публічним акціонерним товариством „Банк "ТАВРИКА" в особі директора Харківського відділення № 42 - регіонального управління АТ "Банк "ТАВРИКА".

Як вбачається із пояснень відповідача, а також із з наданого суду Положення про Харківське відділення № 42 - регіонального управління АТ "Банк "ТАВРИКА", затвердженого Рішенням Правління AT "Банк "ТАВРИКА" (протокол № 23/1102 від 23.11.2009 року).

Згідно з п.2.5. положення, відділення, в особі Директора відділення є повноважним представником банку у всіх державних органах, у тому числі правоохоронних, судах, господарських судах, третейських судах, у всіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності з усіма правами наданими законом юридичній особі. Таким чином, суд вважає, що відповідно до зазначеного вище Положення, Харківське відділення наділено всіма правами, щодо представництва інтересів Банку у судах як сторони, так і третьої особи, в тому числі наділена правами здійснювати повноваження відповідача при розгляді справ у господарському суді.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих але не сплачених відсотків у розмірі 69924,85 грн., суд зазначає, що позивачем не надано витребуваних судом доказів в підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, не надано докладного і обґрунтованого розрахунку зазначених відсотків, в зв'язку з чим, виходячи з наявних матеріалів справи неможливо встановити сутність правовідносин, які склалися відносно нарахування зазначених відсотків.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач не надав без поважних причин обґрунтований розрахунок розміру відсотків нарахованих за користування банківським вкладом, що перешкоджає вирішенню спору в цій частині по суті, господарський суд Харківської області враховуючи вимоги п. 5 ст. 81 ГПК України, а також приймаючи до уваги заяву позивача про залишення позову в цій частині без розгляду, вважає за необхідне залишити позовні вимоги позивача щодо стягнення нарахованих але не сплачених відсотків у розмірі 69924,85 грн. без розгляду, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів господарський суд не в змозі встановити дійсні обставини справи.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав та інтересів судом відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України може відбуватися різними способами, в тому числі способами припинення правовідношення та примусового виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що основними засадами судочинства є забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в надані ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Норми ст. 32 ГПК України передбачають, що доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги Позивача - Східного казенного підприємства пробірного контролю в частині розірвання спірних договорів банківського вкладу та зобов'язання вчинити певні дії підтверджуються наявними в матеріалах справами доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 53441,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Відповідно до вимог господарського процесуального кодексу України, при подачі позову до позовної заяви додаються, зокрема докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Позивачем заявлено три самостійні вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру, за яві судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу. Проте під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем було сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 1147,00 грн. та у розмірі 1720,50, тобто лише за одну позовну заяву немайнового характеру та мінімальний розмір судового збору за вимогу майнового характеру.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7, 2.7. у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої-четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. А у п. 2.11. цієї постанови, встановлено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнення судового збору з відповідача розподілити наступним чином: стягнути з відповідача на користь державного бюджету 51219,50 грн. судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача 2867,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 15, 16, 177, 317, 319, 321, 391, 652 Цивільного кодексу України, Законом України "Про судовий збір", ст. ст. 1, 4, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір банківського вкладу "Таврійський" N 02/11-Т-11 від 07 листопада 2011 р. та Додаткову угоду № 1 до нього, укладений між Східним казенним підприємством пробірного контролю (61037, м. Харків, пр-т. Московський 199; р/р 26006000123507 в філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код ЄДРПОУ 02251060) та Публічним акціонерним товариством "БАНК "ТАВРИКА" в особі Харківського відділення № 42 - регіонального управління АТ "БАНК "ТАВРИКА" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31; к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київської області, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139).

Розірвати Договір банківського вкладу "Таврійський" № 03/11-Т-11 від "09" листопада 2011 р. та Додаткову угоду № 1 до нього, укладений між Східним казенним підприємством пробірного контролю (61037, м. Харків, пр-т. Московський 199; р/р 26006000123507 в філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код ЄДРПОУ 02251060) та Публічним акціонерним товариством "БАНК "ТАВРИКА" в особі Харківського відділення № 42 - регіонального управління АТ "БАНК "ТАВРИКА" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31; к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київської області, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139).

Розірвати Договір банківського вкладу "Таврійський" № 01/11-Т-12 від "06" листопада 2012 р., укладений між Східним казенним підприємством пробірного контролю (61037, м. Харків, пр-т. Московський 199; р/р 26006000123507 в філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код ЄДРПОУ 02251060) та Публічним акціонерним товариством "БАНК "ТАВРИКА" в особі Харківського відділення № 42 - регіонального управління АТ "БАНК "ТАВРИКА" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31; к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київської області, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "БАНК "ТАВРИКА" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94; кор.рахунок 32006194901, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139) в особі Харківського відділення № 42 - регіонального управління АТ "БАНК "ТАВРИКА" (61002, м. Харків, вул. Артема, 31) перерахувати кошти в сумі 2500000,00 грн., відповідно до виписок банку від 07.11.2011 року, 09.11.2011 року, 06.11.2012 року за Договорами банківського вкладу "Таврийський" за № 02/11-Т-11 від "07" листопада 2011 р., № 03/11-Т-11 від "09" листопада 2011 р., N 01/11-Т-12 від "06" листопада 2012 р., Східному казенному підприємству пробірного контролю (61037, м. Харків, пр-т. Московський 199; р/р 26006000123507 в філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код ЄДРПОУ 02251060).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94; кор.рахунок 32006194901, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139) на користь Східного казенного підприємства пробірного контролю (61037, м. Харків, пр-т. Московський 199; р/р 26006000123507 в філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код ЄДРПОУ 02251060) 2867,50 грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94; кор.рахунок 32006194901, МФО 300788; код ЄДРПОУ 19454139) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 51219,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Повне рішення підписано 29.03.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.