Рішення

від 29.01.2013 по справі 5023/5669/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5023/5669/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Коммерс", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 14483,28 грн. за участю представників сторін:

позивача - Портік В.О., дов. № 1 від 06.01.2013 року.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 14483,28 грн., з яких 13711,75 грн. заборгованість по орендній платі, 725,15 грн. - пеня за прострочення платежів; інфляційні нарахування в сумі 46,38 грн. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 72 про врегулювання взаємовідносин при реалізації прав власності на об'єкти нерухомого майна та спільної експлуатації земельної ділянки від 01.09.2011 р. в частині здійснення орендної оплати у повному обсязі за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2012 року. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/5669/12 та розгляд справи призначено на 09.01.2013р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою у судове представника відповідача, було відкладено на 29.01.2013 року об 11:00.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. До канцелярії господарського суду позивачем було надано, в порядку ст. 22 ГПК України, з супровідним листом документи в обґрунтування позовних вимог, які залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у позовній заяві. Ухвали суду по даній справі, направлені на юридичну адресу відповідача, були повернені до суду з довідкою поштового відділення про повернення із спливом строку зберігання.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 10.10.2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_1, та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду по справі № 5023/5669/12.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ФОП ОСОБА_1, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 вересня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Коммерс" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 72 про врегулювання взаємовідносин при реалізації прав власності на об'єкти нерухомого майна та спільної експлуатації земельної ділянки (надалі - спірний договір), предметом якого є врегулювання взаємовідносин сторін при реалізації прав власності та використання нежитлових приміщень відповідачем та спільної експлуатації земельної ділянки "Б" за цільовим призначенням.

Основою для укладення спірного договору стало те, що в межах земельної ділянки "Б", що розташована за адресою м. Харків, вул. Блюхера, 21 і виділена позивачу на підставі рішення ХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання № 153/4 від 06.10.2004 року та договору оренди землі № 75180/05 від 01.08.2005 р. для експлуатації та обслуговування торговельної площадки, знаходиться земельна ділянка ФОП ОСОБА_1, яка відведена їй для обслуговування торгового павільйону (нежитлової будівлі № 1, 2 в літ. "Ж-1"), що належить відповідачу на праві приватної власності. У договорі сторонами підтверджено, що відповідачу при реалізації права власності на об'єкт нерухомості необхідно використовувати частину земельної ділянки, яку орендує позивач.

Відповідно до розділу 2 спірного договору позивач зобов'язався забезпечити вільний прохід працівникам та відвідувачам в приміщення відповідача, а також проїзд, парковку та відвантаження автотранспорту по території ТОВ фірми "Коммерс", а відповідач зобов'язався щомісяця та у повному об'ємі компенсувати позивачу розходи по оренді земельної ділянки "Б" відповідно до розрахунку.

Розрахунок площі та сума плати за користування земельною ділянкою сторонами була визначена у додатку № 1 до договору № 72 від 01.09.2011 року.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався до 10 числа поточного місяця відшкодувати позивачу згідно представлених рахунків-фактур свою частину витрат по орендній платі за використання земельної ділянки

На виконання умов спірного договору, позивач надав земельну ділянку для використання відповідачу та були виставлені відповідні рахунки-фактури за вересень 2011 - жовтень 2012 року до сплати.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за договором № 72 лише за вересень 2011 р. у розмірі 1054,75 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На адресу ФОП ОСОБА_1 позивачем було направлено претензію № 32 від 05.06.2012 року щодо сплати позивачу заборгованості за договором № 72 від 01.09.2011 року, яку відповідачем було залишено без відповіді.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, оплату за договором здійснив не у повному обсязі, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість за спірним договором № 72 від 01.09.2011 року за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 в розмірі 13711,75 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 72 від 01.09.2011 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав у повному обсязі передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений у договорі строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 13711,75 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості щодо повної оплати витрат передбачених договором № 72 від 01.09.2011 р., а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 13711,75 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 4.2 договору передбачено, що за прострочення внесення платежів відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 725.15 грн.

Суд зазначає, що таке нарахування відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГПК України та іншим вимогам чинного законодавства, а також умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, тому наданий розрахунок приймається судом та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 46,38 грн., надані розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Коммерс" (61146, Харківська область, м. Харків, вул. Блюхера, 21, ідент. код 14096860, р/р 26006000066829 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 13711,75 грн. основного боргу, 725,15 грн. пені, 46,38 грн. інфляційних втрати, витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 04.02.2013 року.

Суддя Шатерніков М.І.