Рішення

від 23.04.2013 по справі 905/1442/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2013р. Справа № 905/1442/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила - схід» м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 32029,14 грн., 3% річних у розмірі 226,74 грн., пені у розмірі 1130,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Махнорило В.В. - за довіреністю №б/н від 01.06.2012р.

від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила - схід» м. Запоріжжя звернулось з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 32029,14 грн., 3% річних у розмірі 226,74 грн., пені у розмірі 1130,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №344/325 від 01.10.2012р. позивач зобов'язався поставити у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та сплатити вартість товару, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 32029,14 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 526, 530, 545, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 6, 7, 12, 15, 33, 36, 44, 45, 54, 55, 56, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила - схід» ( постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( покупець) було укладено договір поставки №344/325.

Згідно з п. 2.1 договору у відповідності та до умов даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар.

Відповідно до п.2.2 договору, асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та її ціна, за бажанням покупця, зазначаються у специфікації ( додаток № 1) та/або рахунку на оплату. В процесі виконання договору інформацію, яку зазначено у специфікації, може бути змінено постачальником, в результаті чого сторони погоджують нову специфікацію.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на товар визначається постачальником, на день підписання заявки на поставку товару. Ціна товару включає ПДВ ( для платників ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 4.2 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у розрахунках, видаткових накладних, належним чином оформлених на підставі специфікації або заявки на поставку.

Відповідно до п.4.5 оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві ( підписання видаткових накладних та/або інших супровідних документів).

Згідно з п.10.1 Договору, даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріпленням печатками сторін.

Строк дії договору: з моменту визначеного п.10.1 договору до 31.12.2013 року включно (п. 10.2 договору).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір №344/325 від 01.10.2012р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору № 344/325 від 01.10.2012р. на підставі видаткових накладних: № 3440000251 від 29.10.2012р. на суму 20 151,06 грн.; №3440000313 від 30.11.2012р. на суму 11 878,08 грн., позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 32029,14 грн. (а.с. 9, 10).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем було вручено відповідачу 07.02.2013р. досудове попередження № 13/13 від 06.02.2013 року, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 32 029,14 грн.

Оригінал зазначеного документу оглянутий у судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач отримав вказаний документ особисто.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 32029,14 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила - схід» м. Запоріжжя доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 1130,64 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п.4.5 договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, (з урахуванням п. 7.2 договору), суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1130,64 грн.: за період з 15.12.2012р. по 18.02.2013р., на суму заборгованості 11878,08 грн., у розмірі 321,29 грн.; за період з 13.11.2012р. по 18.02.2013р., на суму заборгованості 20151,06 грн., у розмірі 809,35 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 226,74 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, на суму основного боргу 32029,14 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 226,74 грн.: за період з 15.12.2012р. по 18.02.2013р., на суму заборгованості 11878,08 грн., у розмірі 64,43 грн.; за період з 13.11.2012р. по 18.02.2013р., на суму заборгованості 20151,06 грн., у розмірі 162,31 грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила - схід» (69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, б.3-А, ЄДРПОУ 38025126) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( 87512, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2 ) суму основного боргу у розмірі 32029, ( тридцять дві тисячі двадцять дев`ять) грн.14 коп., 3% річних у розмірі 226 ( двісті двадцять шість) грн. 74 коп., пені у розмірі 1130 ( одна тисяча сто тридцять) грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 26.04.2013 року.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи

2-позивачу

1-відповідачу