Рішення

від 22.04.2013 по справі 919/61/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року справа № 919/61/13-г

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства «Гигия»

(проспект Жовтневої Революції, 26, кв. 116, м. Севастополь, 99038)

про стягнення 111113,40 грн та зобов'язання звільнити орендоване майно.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бекетова Н.С., довіреність від 29.12.2012;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до приватного підприємства «Гигия» (далі - відповідач) про:

- стягнення 111113,40 грн, з яких: 19481,68 грн - заборгованість по орендній платі; 1660,96 грн - пеня; 4331,62 грн - 30% річних; 85639,14 грн - штраф;

- зобов'язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення другого поверху двоповерхової нежитлової окремої будівлі, загальною площею 49,28 кв.м., у тому числі частину місць загального користування, площею 14,26 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1, і передати їх позивачу за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 549, 610, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтю 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 10.11.2011 №465-11 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, а також в частині повернення об'єкта оренди після закінчення строку його (договору) дії.

Ухвалою суду від 10.01.2013 (суддя Алсуф'єв В.В.) позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/61/13-г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.02.2013 справу передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду справи №919/61/13-г визначено суддю Архипенка О.М.

Ухвалою суду від 21.02.2013 справа прийнята до провадження суддею Архипенко О.М.

Ухвалою суду від 21.03.2013 прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 19481,68 грн, і припинено провадження у справі в цій частині позову в порядку пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав відсутності вини у порушенні строків внесення орендної плати у зв'язку з тривалою хворобою керівника приватного підприємства «Гигия» - Пахомової О.В.

Ухвалою суду від 11.04.2013 розгляд справи було відкладено на 22.04.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином - за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та приватним підприємством «Гигия» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №465-11 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення другого поверху двоповерхової нежитлової окремої будівлі, загальною площею 49,28 кв.м., у тому числі частину місць загального користування, площею 14,26 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1 та перебуває на балансі комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» (далі - Об'єкт оренди).

У пункті 3.1 Договору (зі змінами, внесеними протоколом від 25.03.2012) сторони погодили, що розмір річної орендної плати складає 28546,38 грн.

Пунктом 3.2 Договору, зокрема встановлено, що орендна плата складає 2750,91 грн за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю, не пізніше 20 числа поточного місяця, з 01.08.2011 на відповідний рахунок місцевого бюджету. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Відповідно до змін, внесених Протоколом від 25.03.2012 до пункту 3.2 Договору, розмір орендної плати склав 2626,55 грн (із застосуванням індексів інфляції станом на березень 2012 року).

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору Орендар, зокрема, зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату.

Цей Договір діє з моменту його підписання до 19.09.2012 (пункт 7.1 Договору).

10.11.2011 за актом приймання-передачі орендованого майна (додаток 1 до Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно - вбудовані нежитлові приміщення другого поверху двоповерхової нежитлової окремої будівлі, загальною площею 49,28 кв.м., у тому числі частину місць загального користування, площею 14,26 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1.

03.10.2012 позивач звернувся до відповідача з листом №01-15/3715, в якому повідомив останнього, що 19.09.2012 договір оренди нерухомого майна №465-11 припинив свою дію та запропонував повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі у встановлений договором строк.

Несплата відповідачем у встановлені строки та у повному обсязі орендної плати, а також неповернення орендованого майна після припинення Договору, і стало причиною звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 19481,68 грн припинено в порядку пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України, судом нерозглянутими залишились вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1660,96 грн, 30% річних у розмірі 4331,62 грн, штрафу у розмірі 85639,14 грн та про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його позивачеві за актом прймання-передачі. Розрахунки 30% річних та пені здійсненні позивачем за відповідні періоди прострочення внесення орендної плати по 21.10.2012.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних

від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що протягом строку дії Договору та протягом строку, встановленого для повернення орендованого майна (30 днів після припинення дії Договору - пункт 4.4.14 Договору), відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив відповідно орендну плату та плату за фактичне користування орендованим майном.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 30% річних, але перевіривши здійснені позивачем відповідні розрахунки, суд встановив їх часткову невірність.

Так, при здійсненні розрахунків пені та 30% річних позивачем не дотримано положень статей 253, 254 ЦК України (в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) і, як наслідок, неправильно визначено дати початку періодів прострочення внесення орендної плати за листопад 2011 року та травень, жовтень 2012 року. Також, суд вважає безпідставним нарахування позивачем 30% річних за прострочення сплати орендних платежів за серпень, вересень та жовтень 2011 року починаючи саме з дати укладення Договору (10.11.2011), а не з наступного дня (11.11.2011).

За власним розрахунком суду, за відповідні періоди прострочення внесення відповідачем орендної плати (в межах періодів, заявлених позивачем в його розрахунках) розмір пені складає 1658,06 грн, а 30% річних - 4324,86 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1660,96 грн та 30% річних у розмірі 4331,62 грн підлягають задоволенню частково відповідно в сумах 1658,06 грн та 4324,86 грн.

Також, судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення внесення орендної оплати за Договором більш ніж на 60 календарних днів.

Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято річний розмір орендної плати, встановлений пунктом 3.1 Договору - 28546,38 грн; загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 85639,14 грн (28546,38 грн * 3 роки), що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі, який існував на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду (19481,68 грн).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 зокрема встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 85639,14 грн суд зазначає, що позивач не довів належними доказами факту спричинення йому збитків в результаті несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Натомість, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також, враховуючи добровільне усунення відповідачем допущеного ним цивільного порушення (погашення наявної заборгованості з орендної плати у розмірі 19481,68 грн), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру 50% від місячної орендної плати, встановленої пунктом 3.2 Договору - 1313,28 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 85639,14 підлягають задоволенню частково у розмірі 1313,28 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності його вини у простроченні внесення орендної плати за Договором суд визнає безпідставними, оскільки хвороба керівника юридичної особи не може бути підставою для звільнення самої юридичної особи від належного виконання взятих нею на себе зобов'язань.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити орендовані нежитлові приміщення та передати їх позивачу за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне.

За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили строк дії договору до 19.09.2012.

Як вже зазначалось вище, 03.10.2012 позивач звертався до відповідача з листом №01-15/3715, в якому повідомив останнього про закінчення строку дії Договору та фактично висловив заперечення щодо його продовження на новий строк шляхом викладення вимоги до відповідача про повернення орендованих приміщень за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.4.14 Договору Орендар зобов'язався повернути (звільнити) об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди шляхом його передання за актом приймання-передачі, а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2905,44 грн, з яких: 1073,00 грн - за вимоги про звільнення об'єкта оренди; 1712,78 грн - за вимоги про стягнення штрафу; 119,66 грн - за вимоги про стягнення пені та 30% річних.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до приватного підприємства «Гигия» про зобов'язання звільнити об'єкт оренди, стягнення пені у розмірі 1660,96 грн, 30% річних у розмірі 4331,62 грн та штрафу у розмірі 85639,14 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Гигия» (проспект Жовтневої Революції, 26, кв. 116, м. Севастополь, 99038; ідентифікаційний номер 31763414) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) пеню у розмірі 1658,06 грн (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім грн 06 коп.), 30% річних у розмірі 4324,86 грн (чотири тисячі триста двадцять чотири грн 86 коп.) та штраф у розмірі 1313,28 грн (одна тисяча триста тринадцять грн 28 коп.).

3. Зобов'язати приватне підприємство «Гигия» (проспект Жовтневої Революції, 26, кв. 116, м. Севастополь, 99038; ідентифікаційний номер 31763414) звільнити вбудовані нежитлові приміщення другого поверху двоповерхової нежитлової окремої будівлі, загальною площею 49,28 кв.м., у тому числі частину місць загального користування, площею 14,26 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1, та передати їх за актом приймання-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) .

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з приватного підприємства «Гигия» (проспект Жовтневої Революції, 26, кв. 116, м. Севастополь, 99038; ідентифікаційний номер 31763414) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2905,44 грн (дві тисячі дев'ятсот п'ять грн 44 коп.) .

Повне рішення складено 27.04.2013.

Суддя О.М.Архипенко