Рішення

від 12.01.2011 по справі 14/96-1859

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.Справа № 14/96-1859

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького, 7а, м.Тернопіль,46001

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" вул. Мельникова, 12, м.Київ 50,04050

відповідача 2 Приватного підприємства "Аерон" вул. Карпенка, 5, кв.41, м.Тернопіль,46018

про cтягнення заборгованості в сумі 21913,04 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Котис В.Я.;

Відповідача 1: не з'явився;

Відповідача 2: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" та відповідача 2 Приватного підприємства "Аерон" про cтягнення заборгованості в сумі 21913,04 грн.

Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість в сумі 2793,51 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Відповідачі в судові засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законодавством порядку ( повідомлення про вручення поштового відправлення у справі). При цьому, від відповідача 2 надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, посилаючись на умови договору поруки укладеного із позивачем по справі.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності клопотань учасників спору технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" укладено дистриб'юторський договір № ОД01 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Товариство бере на себе зобов'язання постачати товар Дистриб'ютору (відповідачу 1 по справі) згідно замовлення, а Дистриб'ютор - зобов'язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору асортимент, кількість та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо.

Своєчасне виконання зобов'язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечене порукою, яка надана приватним підприємством "Аерон" (відповідач 2), про що 01.06.2010р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір, згідно з п.1 якого Поручитель (відповідач 2) зобов'язується відповідати у обсязі, визначеному в п.2 цього договору, перед Кредитором (позивачем) за виконання Боржником (відповідач 1) своїх зобов'язань, що виникли за Дистриб'юторським договором №ОД01 від 01.12.2009р. укладеним між Кредитором та Боржником.

Згідно із п.2 договору поруки, Поручитель поручається за виконання зобов'язання в розмірі 26520 грн.

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань, Товариством поставлено, а Дистриб'ютором прийнято продукції на загальну суму 20590,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Однак, відповідачем здійснено несвоєчасно оплату вартості поставленої по Договору продукції внаслідок чого між учасниками спору і виник спір, що розглядається судом.

В процесі розгляду справи, відповідно до поданої позивачем 13.12.2010 року заяви, останнім здійснено уточнення позовних вимог, а саме позивач відмовився від солідарного стягнення заявленої суми заборгованості із відповідача 2 - приватного підприємства "Аерон", а також зменшив позовні вимоги до відповідача 1, у зв'язку з тим, що останнім 19.08.2010 р. сплачено 10000 грн. та 29.09.2010 р. - сплачено 3700 грн., відтак просить стягнути з ТзОВ "Бар - Ком" 8915,27 грн. заборгованості за поставлену продукцію; 359,64 грн. - пені; 69,59 грн. - 3% річних; 383,51 грн. - інфляційних втрат.

Позивачу, в порядку ст. 78 ГПК України, роз'яснено наслідки відмови від позовних вимог та перевірено повноваження на вчинення даної процесуальної дії.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що остання не суперечать чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що заява про відмову від позову підлягає до задоволення, а провадження у справі в частині позовних вимог до приватного підприємства "Аерон" про солідарне стягнення заявлених сум підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Стосовно заявлених до стягнення решти сум суд враховує приписи ст. 526 ЦК України, якими визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому суд враховує, що приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Дистриб'ютором строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку поданого позивачем розмір пені за прострочення виконання зобов'язання становить 359,64 грн.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд констатує, що останній здійснений із врахуванням зазначених вище положень законодавчих актів, а відтак приймається судом як належний доказ, відомості якого грунтуються на даних первинних документів, оформлених контрагентами за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Поряд з цим позивачем, згідно поданого розрахунку в порядку та з дотриманням положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 69,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 383,51 грн., які, за відсутності доказів їх сплати, підлягають стягнення із відповідача 1 у повному обсязі.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми приватним підприємцем не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" про стягнення з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" - 8915,27 грн. заборгованості за поставлену продукцію; 359,64 грн. пені, 3% річних із простроченої суми у розмірі 69,59 грн., інфляційних втрат в розмірі 383,51грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.

Поряд із цим суд враховує, що відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, поряд із іншим, із витрат по оплаті послуг адвоката. В той же час у платіжному дорученні №267 від 15.11.2010р. отримувачем платежу за надані юридичні послуги зазначено приватного підприємця а не адвоката.

За таких обставин суд, з урахуванням обставин справи вважає, що вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача 1.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" (вул.Мельникова, буд.12, м. Київ 04050, код ЄДРПОУ 36604173, р/р 26001185256 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (вул.Громницького,7А, м.Тернопіль, ід.код 34950836, р/р 26002181481200 у АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 8915 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 27 коп. заборгованості за поставлену продукцію; 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. пені, 3% річних із простроченої суми у розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 59 коп., інфляційних втрат в розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн. 51 коп. за прострочення виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар -Ком" (вул.Мельникова, буд.12, м. Київ 04050, код ЄДРПОУ 36604173, р/р 26001185256 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (вул.Громницького,7А, м.Тернопіль, ід.код 34950836, р/р 26002181481200 у АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 97 (дев'яносто сім) грн. 30 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита, 104 (сто чотири) грн. 78 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 20.01.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко