Рішення

від 25.04.2013 по справі 0810/1517/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22ц/778/2173/13 Головуючий у 1 інстанції Ачкасов О.М.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Крилової О.В.

Суддів Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2012 року у справі за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_4, відділу Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, вилучення земельної ділянки та повернення її власнику, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, вилучення земельної ділянки та повернення її власнику.

В обґрунтування позову зазначав, що за результатами прокурорської перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства України при наданні земельних ділянок у приватну власність.

Так, встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 986 від 31.05.2010 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Долинської сільської ради» надано дозвіл десятьом громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Долинської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 20,0000 га для ведення особистого селянського господарства (пасовища).

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 1209 від і3.07.2010 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, загальною площею 17,3000 га на території Долинської сільської ради» затверджено вказану вище технічну документацію із землеустрою та передано у власність громадянам згідно додатку земельні ділянки загального площею 17,300 га із земель, які перебували в оренді TOB «Агрофірма «Хортиця».

15.07.2010 р. ОСОБА_4 отримано державний акт па право власності на земельну ділянку на території Долинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (пасовища), площею 2 га (кадастровий номер 2322183500:06:001:0914) серія ЯК №29363, на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1209 від 13.07.2010 р.

Відповідно до даних ОП «ЗМБТІ» на земельній ділянці, яка була надана у власність громадянам, серед яких є ОСОБА_4 із земель, які перебували в оренді TOB «Агрофірма «Хортиця», розташовані нерухомі об'єкти, право власності на які не було набуто громадянами в тому числі ОСОБА_4 Починаючи принаймні з 2008 року право власності на будівлі та споруди, що розташовані в тому числі на земельній ділянці відповідача зареєстровано належним чином, про що свідчать матеріали інвентарно-реєстраційної справи на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно матеріалів інвентарно-реєстраційної справи на об'єкти нерухомості за вказаною адресою - вищевказані громадяни, серед яких є відповідач, та які отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки ніколи не були власниками будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці.

Також, ході прокурорської перевірки встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру правочинів щодо наявності/відсутності укладення договорів відчуження земельних ділянок, наданого приватним нотаріусом округу Запорізької області ОСОБА_12, 19.07.2010 року ОСОБА_4 здійснила відчуження земельної ділянки на території Долинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (пасовища), площею 2 га (кадастровий помер 2322-183500:06:001:09:14 ), серія ЯК 829363, а ОСОБА_3 придбав вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом округу Запорізької області ОСОБА_12 Проте, згідно інформації за. № 01-08/1601 від 04.07.2011 року відділу Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, реєстрація переходу права власності на земельну ділянку не здійснювалась і на даний момент вказана земельна ділянка рахується за відповідачем.

З урахуванням зазначених обставин просив, визнати недійсним право власності та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯК 829363 для ведення особистого селянського господарства (пасовища), площею 2 га (кадастровий номер 2322183500:06:001:0914), виданий на ім'я ОСОБА_4; зобов'язати відділ Держкомзему в Запорізькому районі Запорізької області скасувати реєстрацію державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_4 повернути оригінал зазначеного державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку; вилучити у ОСОБА_4 спірну земельну ділянку та повернути цю земельну ділянку власнику землі - державі в особі Запорізької районної державної адміністрації.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯК 829363, виданий на ім'я ОСОБА_4 15 липня 2010 року .

Зобов'язано відділ Держкомзему в Запорізькому районі Запорізької області скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК 829363, виданий на ім'я ОСОБА_4 15 липня 2010 року .

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК 829363, виданого на її ім'я 15 липня 2010 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку, розташовану на території Долинської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення садівництва, площею 2 га, (кадастровий номер 2322183500:06:001:0914), власнику землі в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 37 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Оскаржуване рішення суду наведеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов прокурора, районний суд виходив з того, що при наданні у власність відповідачеві земельної ділянки були порушені вимоги земельного законодавства, оскільки ОСОБА_4 не була її користувачем, земельна ділянка надана без проекту її відведення, на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, що не належать відповідачеві, вона перебуває в оренді в іншої особи.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

В силу ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст. 373 ЦК право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.116, ст. 118 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За п."а" ч.1 ст.10 цього Кодексу до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, діюче законодавство визначає, що необхідною умовою набуття права на земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи як на захист свого цивільного права, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас, статтею 16 ЦК України встановлено, що захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу здійснюється особою в судовому порядку у визначений спосіб.

У статті 21 ЦК України записано, що тільки суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визнання державного акту про право на землю без доведеності в суді незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він виданий, суперечить чинному законодавству.

Дана вимога також зазначена у ст.152 ЗК України де вказано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Така правова позиція суду узгоджується з рішення Конституційного Суду України № 7-рп-2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) де зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб саме в судовому порядку.

Інших способів скасування рішення органів місцевого самоврядування за цим спором діючим законодавством не передбачено.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 986 від 31.05.2010 року надано дозвіл дев'ятьом громадянам, в тому й числі відповідачу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Долинської сільської ради щодо земельної ділянки загальною площею 20 га для ведення особистого селянського господарства.

Надалі, розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 1209 від 13.07.2010 року було затверджено вказану вище технічну документацію із землеустрою та передано у власність громадянам згідно додатку земельні ділянки загальною площею 17,300 га із земель, які перебували в оренді ПП "Агрофірма "Хортиця".

15.07.2010 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку на території Долинської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га Серія ЯК № 29363 на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1209 від 13.07.2010 року.

Із змісту позовних вимог прокурора вбачається , що предметом позову є лише визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯК 29363, виданого на ім'я ОСОБА_4

В позові прокурор не ставить питання про визнання незаконними Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 986 від 31.05.2010 року та Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 1209 від 13.07.2010 року, на підставі яких був виданий вищезазначений акт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався з адміністративним позовом в Запорізький окружний адміністративний суд про визнання недійсним та скасування зазначених розпоряджень. Постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року позови було задоволено. Проте ні на час звернення прокурора в суд з даним позовом, ні на час ухвалення оскаржуваного рішення зазначені постанови не набули законної сили, оскільки вони були оскаржені і направлені до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Також на час розгляду даної справи апеляційним судом Запорізької області остаточне рішення за вказаними адміністративними позовами не прийнято.

Отже, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 152 ЗК України, за відсутності вимог прокурора про визнання незаконними розпоряджень Запорізької районної державної адміністрації, на підставі яких був виданий державний акт про право власності на землю відповідачу ОСОБА_4, та без визнання їх незаконними, помилково визнав недійсним акт про право власності на землю виданого на ім'я відповідачки.

Слід додати, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовував рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності набувача, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

Доводами позову та доданими до матеріалів справи доказами, прокурором не доведена не правова (протизаконна) поведінка відповідачки при приватизації спірної земельної ділянки.

Крім того, з матеріалів справи вбачаться, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_12, ОСОБА_4 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_3

Однак, вирішуючи питання про визнання державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_4 недійсним, та зобов'язавши її повернути спірну земельну ділянку Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК не вирішив питання щодо залучення до справи в якості відповідача або співвідповідача власника спірної земельної ділянки ОСОБА_3

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованими.

Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст. ст.303,304, 307,305, 313,314, 316, 317,319 ЦПК, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року в цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_4, відділу Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, вилучення земельної ділянки та повернення її власнику - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: