Рішення

від 13.03.2013 по справі 914/166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.13 Справа № 914/166/13

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл. Галицька, 15, м. Львів; ідент. код 25558625),

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Тірас» (79060 вул. Наукова, 3, м. Львів; ідент. код 20854129),

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди,

Суддя Т.Фартушок

Секретар Х.Полюхович

Представники:

Позивача : Крикус В.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : Саміло Б.Й - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради заявлено позов до Господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Тірас» з вимогою розірвання договору оренди № Ф-6941-9 від 30.01.2009р. та зобов'язання повернути об'єкт оренди.

17.01.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11 год. 30 хв. 05.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р., 19.02.2013р. та 25.02.2013р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, заявлені вимоги - підтримав та надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію фіскального чеку, копію згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 628.

19.02.2013р. та 25.02.2013р. представником Відповідача подано заяви про долучення документів до матеріалів справи із додатками (лист-відповідь Львівської дирекції УДПЗ «Укрпошта» № 05-22-281 від 15.02.2013, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2013, Відзив на позов доповнення до Відзиву, у яких зазначено про безпідставність позовних вимог у зв'язку з відсутністю належних і допустимих доказів повідомлення Товариства про намір розірвання договору посилаючись на зазначений вище лист-відповідь Львівської дирекції УДПЗ «Укрпошта»).

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Відповідачу за адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 205207. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення Відповідачу копії ухвали суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

30.01.2009 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Тірас» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № Ф-6941-9, згідно з умовами якого (п. 1, 2.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Затишне» (Балансоутримувач). Об'єктом нерухомості є приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Нечуя-Левицького, 11-а, м. Львів (загальна площа 40,2 кв.м. із цільовим призначенням - для майстерні з ремонту електричних приладів).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем.

Згідно з п. 4.1. Договору, термін оренди визначений на 2 роки 364 дні (з 30 січня 2009 року до 29 січня 2012 року).

Відповідно до п. 4.3. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 897 від 0706.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає (83 040*0,05/12*1,017*1,015*1,021) = 364,66 грн. (триста шістдесят чотири гривні 66 копійок) за місяць без ПДВ.

Згідно з умовами п. 5.3 Договору орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що даний договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Позивачем зазначено, що ним як Орендодавцем 31.01.2012 № 2302-вих-412 було скеровано Відповідачу повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди відповідно до положень п. 4.8. та п. 9 Договору, ч. 2 ст. 26, ст. 27, п. 4 ст. 284, ст. 291 ГКУ та ст. 764 ЦКУ та ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». У вказаному повідомленні містилась вказівка повернути об'єкт оренди Балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщенням.

Також, Позивач зазначив, що у разі доведеності факту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди останній вважається розірваним на підставі вимог закону, що не потребує його додаткового розірвання в судовому порядку.

Однак, Відповідач жодних дій спрямованих на виконання вимог Позивача не вчинив, на адресу Орендодавця чи Балансоутримувача з приводу прийняття-передачі спірних об'єктів не звертався.

Орендні правовідносини в сфері оренди комунального майна регулюються в тому числі спеціальним законом, а саме: Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 26 цього Закону та ч. 2 ст. 291 ГКУ встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. І в такому випадку, за правилами ст. 27 Закону орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Разом з тим ч. 3 ст. 17 Закону передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

З наведеного вбачається, що нормами спеціального Закону не передбачається автоматична пролонгація договору оренди після закінчення строку його дії.

Умовою п. 9.6. Договору передбачено обов'язок Орендаря у випадку припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкту оренди з вини Орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Проте, Відповідач після закінчення строку дії Договору об'єкт оренди Позивачу - не повернув.

Відповідач заперечив факт його повідомлення про намір Позивача припинити договірні стосунки та на підтвердження цього надав суду лист-відповідь Львівської дирекції УДПЗ «Укрпошта», який свідчить про те, що органом поштового зв'язку не виявлено поштової кореспонденції, яка б поступала або вручалася на адресу Товариства у період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року. Також зазначив, що неповідомлення (відсутність заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору) про намір припинити договірні стосунки суперечить вимогам п. 4.3. Договору, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 4 ст. 284 ЦКУ, а тому, такий договір слід вважати продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені раніше (Договором).

Окрім цього Відповідач надав суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2013 між Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР та ТзОВ НВП «Тірас», яким підтвердив, що у нього немає заборгованості з виплати орендної плати перед Позивачем і, що весь період після закінчення терміну договору оренди позивач не виставляв вимоги сплати неустойки, а виставляв і продовжує виставляти орендарю рахунки такі ж як і до закінчення договору оренди.

Позивач не зміг надати суду підтвердження щодо отримання Відповідачем повідомлення про припинення договірних стосунків.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГКУ строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін. А в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії він вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Розглянувши подані сторонами документи суд не виявив доказів повідомлення Відповідача про припинення договору оренди.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 18.03.2013р.

Норма ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на Позивача судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. ст. 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст.ст. 173, 193, 284, 291 ГК України; ст.ст. 11, 15, 509, 526, 785 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Т.Фартушок