Рішення

від 19.03.2013 по справі 914/637/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.13 Справа№ 914/637/13-г

За позовом: Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі:

Позивач : Державне підприємство "Львівський військовий лісокомбінат" (79034, вул. Луганська, 3, м. Львів; ідент. код 07361304),

до Відповідача: Дочірнього підприємства "Моноліт" ВАТ "Яворів буд" (81054 вул. Привокзальна, 7, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область; ідент. код 30665361),

про стягнення заборгованості у сумі 8 052,00 грн.,

Суддя Т.Фартушок

Секретар Х.Полюхович

Представники:

Прокурор : Гончар Б.С. - прокурор прокуратури;

Позивача : Максимонько Л.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Львівським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі: Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заявлено позов до Дочірнього підприємства «Моноліт» ВАТ «Яворів буд» з вимогою стягнення суми боргу (8 052,00 грн.), що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору № 16-11-71 від 24.10.2011.

15.02.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16 год. 45 хв. 25.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в Ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 25.02.2013р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, в судовому засіданні надав пояснення по суті спору.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача грошових коштів.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Відповідачу за адресою, зазначеною у довідці Головного управління статистики у Львівській області № 20-09/337 від 18.03.2013р. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення Відповідачу копії ухвали суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи вручена Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

24.10.2011 Сторонами укладено Договір № 16-11-71, згідно з умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити дерев'яні конструкції (надалі - товар) для будівництва будиночків з верандою, а Покупець прийняти товар та оплатити на умовах та в порядку, що визнається цим Договором.

У пункті 3.1. Договору вказано, що ціна на товар, який постачається, вказується в рахунках та накладних і формується в національній валюті України.

На виконання умов п. 3.2. Договору, на підставі накладної № 79 від 10.11.2011р. Відповідачу було передано конструкції для будівництва будиночків з верандою загальна вартість яких становить 45552,00грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору днем поставки вважається дата, вказана в накладній на відпуск товару. Перехід права власності на товар відбувається після повного розрахунку за товар (п. 4.2.).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Покупець перераховує Постачальнику аванс в розмірі 30% від договірної ціни. Покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника суму вказану в накладній на оплату на протязі 7 банківських днів з моменту отримання товару за мінусом авансу.

Проте, в порушення вимог п.п. 3.2., 6.3. Договору, положень ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та ст.ст. 538, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України Відповідач за зобов'язаннями згідно умов угод оплатив лише частину вартості отриманого товару на суму 35500,00грн., що підтверджується виписками по рахунку, внаслідок чого у позивача утворилася дебіторська заборгованість на суму 8052,00грн.

Згідно з п. 9.1. Договору за невиконання зобов'язань. Встановлених цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, а також втрачену вигоду в порядку, передбаченому чинним законодавством. За несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару (п. 9.3).

Умови п. 11.2. Договору передбачають, що у випадку недосягнення згоди, спірне питання може бути передане на вирішення до Господарського суду за місцезнаходження Постачальника.

Термін дії даного Договору до 31.12.2011 від дня його підписання (п. 12.3).

Згідно з умовами п. 12.1. Договору кожна сторона має право розірвати Договір. Повідомивши про це другу сторону за 30 днів. По усному узгодженню сторін, Договір може бути автоматично пролонгованим на такий же визначений термін (п. 12.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 155 від 07.12.2011р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами ст. 691 встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат.

Всупереч зазначеному, Відповідач не здійснив оплату за поставлену (отриману) продукцію в повному обсязі, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Позивача.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

19.03.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.03.2013р.

З врахуванням вимог ст.49 ГПК України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача та враховуючи результати розгляду спору, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України; ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Дочірнього підприємства "Моноліт" ВАТ "Яворів буд" (81054 вул. Привокзальна, 7, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область; ідент. код 30665361) на користь Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (79034, вул. Луганська, 3, м. Львів; ідент. код 07361304) суму боргу 8052,00грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Моноліт" ВАТ "Яворів буд" (81054 вул. Привокзальна, 7, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область; ідент. код 30665361) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.