Рішення

від 22.11.2011 по справі 5015/5652/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа№ 5015/5652/11

за позовом: Приватне підприємство "Пустомитиаргобуд"

до відповідача : Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради

про стягнення заборгованості за виконані роботи

ціна позову: 118231,19грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: Дуплеца І.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача : Вирст Н.І.- представник, довіренсть в матеріалах справи

Суть спору:

Приватне підприємство "Пустомитиагробуд" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 30хв. 11.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 11.10.2011р. та від 01.11.2011р.

Представникам Позивача та Відповідача оголошено їх права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представниками Сторін заявлено про правонаступництво Відповідача. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1569 від 05.11.2010р., внесено зміни у додаток 1 до рішення виконавчого комітету від 24.09.2010р. №1276 «Про затвердження Положення про управління капітального будівництва Львівської міської ради та його структури», виклавши п.1.1 у такій редакції: « 1.1 Управління капітального будівництва Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, створеним відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006п. №94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» (зі змінами і доповненнями) та згідно з чинним законодавством України. Управління є правонаступником управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.». Підтвердженням того, що управління капітального будівництва Львівської міської ради є юридичною особою є витяг з ЄДРПОУ серії АЄ №325615 станом на 28.04.2011р. Відповідно до ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне залучити управління капітального будівництва Львівської міської ради до участі в справі в якості правонаступника управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, копію Виписки з ЄДРПОУ; клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій за неоплату УКБ ЛМР робіт за договором підряду №6 від 9 липня 2009 року та акт звірки взаємних розрахунків; пояснення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача було подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву; копію витягу з ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 104283грн. боргу.

09.07.2009р. між Позивачем (Генпідрядник) та управлінням капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, правонаступником якого є Відповідач (Замовник), укладено договір №6 на реконструкцію Львівської лінгвістичної гімназії, вул.К.Мефодія, 17а. Влаштування шатрового даху (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Генпідрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об'єкті: Реконструкція Львівської лінгвістичної гімназії, вул.К.Мефодія, 17а. Влаштування шатрового даху, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.2.1 Договору, договірна ціна на момент укладення Договору є динамічною і становить 400,091тис.грн.

Згідно п.4.2.9 Договору, Замовник зобов'язується оплатити прийняті виконані роботи в межах бюджетних призначень та за умови поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'кту.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 Договору, Генпідрядник перед початком виконання робіт зобов'язаний перерахувати для забезпечення виконання Договору у розмірі 5% від суми Договору на рахунок Замовника; розрахунки проводяться тільки за фактично виконані роботи після підписання Замовником представлених Генпідрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3) шляхом проміжних платежів протягом трьох місяців та тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Згідно підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін акту приймання виконаних підрядних робіт від 06-07.12.2009р. за грудень 2010р., Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято за Договором робіт на загальну суму 12838грн.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт від 24.12.2009р.за грудень 2009р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, Позивачем по зазначеному в Договорі Об'єктів виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 91445грн.

Загалом, відповідно до вищезазначених актів, Позивачем виконано та здано, а Відповідачем прийнято робіт за Договором на загальну суму 104283грн.

Відповідач існування боргу перед Позивачем за Договором не заперечив.

Відповідно до підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами станом на 27.10.2011р., борг Відповідача перед Позивачем за Договором становив 107150грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу відповідача перед Позивачем чи здійснення повної або часткової оплати боргу Відповідачем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України); згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Наведеними вище нормами законодавства спростовуються доводи Відповідача про те, що до його компетенції входить лише розпорядження бюджетними коштами, оскільки, як зазначено вище, у Відповідача виник обов'язок здійснення оплати за Договором.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем не доведено наявність у Відповідача бюджетних коштів для оплати виконаних робіт, та те, що п.5.3 Договору визначено, що розрахунки проводяться тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту суд зазначає наступне.

В позовній заяві Позивач наводить доводи щодо поступлення коштів на реєстраційні рахунки, які обґрунтовує інформаційними повідомленнями головного управління Державного казначейства у Львівській області. Проте, незважаючи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі (на необхідність виконання якої зазначалось в наступних ухвалах суду по даній справі) щодо надання всіх доказів в обгрунтування правової позиції по суті спору, наведених Позивачем інформаційних повідомлень суду не подано, не вказано на неможливість подання таких, та не заявлено клопотання про витребування таких в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено у передбаченому Законом порядку наявність обставин щодо поступлення бюджетних коштів.

Проте, щодо зазначення в Договорі умови для проведення розрахунків в залежності від поступлення бюджетних коштів та в межах бюджетних призначень суд зазначає наступне.

Так, як наведено вище в мотивувальній частині рішення суду, згідно п.4.2.9 Договору, Замовник зобов'язується оплатити прийняті виконані роботи в межах бюджетних призначень та за умови поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'кту .

Відповідно до п.5.3 Договору, розрахунки проводяться тільки за фактично виконані роботи після підписання Замовником представлених Генпідрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3) шляхом проміжних платежів протягом трьох місяців та тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту .

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу наведеної норми ст. 530 ЦК України вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов'язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія , крім того, це повинна бути подія, яка має неминуче настати. Умови ж про залежність проведення розрахунків за Договором в залежності від бюджетного фінансування чи поступлення бюджетних коштів не є ні подією взагалі (оскільки залежить від волевиявлення осіб, а тому така є дією), та не є подією, яка має неминуче настати (оскільки її настання залежить від ряду суб'єктивних обставин, в тому числі волевиявлення інших (в тому числі Замовника) осіб, в тому числі від замовлення бюджетних коштів, від перерахунку таких тощо. Більше того, встановленням такої умови, за якої Генпідрядник (позивач) не може впливати на стан виконання Договору в частині обов'язків Відповідача щодо проведення розрахунку, ставить в нерівність сторін за укладеним Договором підряду, а відтак, порушує рівність сторін при укладенні договору. А відтак, зміст Договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що є порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України, а відтак, підставою для визнання (згідно ч.1 ст. 215 ЦК України) Договору недійсним.

Відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним Договору в частині умов, зазначених в п.4.2.9 Договору: «в межах бюджетних призначень та за умови поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'кту», та в п.5.3 Договору: «та тільки в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту».

Враховуючи вищенаведене, в тому числі незаперечення Відповідачем розміру боргу за Договором, враховуючи положення акту звірки взаємних розрахунків, недійсність частково Договору в частині обмежень щодо проведення розрахунків в залежності від бюджетних призначень та поступлення коштів на рахунок Відповідача, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності у Відповідача боргу перед Позивачем за Договором чи здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 104283грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 10036,5грн. інфляційних нарахувань та 3911,69грн. 3% річних.

Позивач в додатку до позовної заяви наводить розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, а також протягом розгляду справи Позивачем надано уточнений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних по кожному з вищеописаних актів приймання виконаних за Договором робіт. Вихідними даними є сума боргу за кожним з актів приймання виконаних робіт, періоди розрахунків (з урахуванням вимог п.5.3 Договору), величини індексів інфляції за відповідні періоди та розмір відсотків - 3% річних. Розрахунки проведені станом на червень 2011р. (для 3% річних) та станом на серпень 2011р. (для інфляційних нарахувань).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків та вихідні дані, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 10036,5грн. інфляційних нарахувань та 3911,69грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.11.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м.львів, вул.Горбачевського, 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь приватного підприємства "Пустомитиагробуд" (81100, Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 14, ідентифікаційний код 33424921) 104283грн. боргу, 10036,5грн. інфляційних нарахувань, 3911,69грн. 3% річних, 1182,31грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.