Рішення

від 22.04.2013 по справі 2523/2692/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/73/13

Єдиний унікальний № 2523/2692/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.

при секретарях: Головач О.М., Маркелова Ю.Ю.,

з участю прокурора - Курило Я.М.,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представників третьої особи - Чернігівська міжрайонна державна

фінансова інспекція - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за позовом прокурора Чернігівського району до ОСОБА_7, ОСОБА_3, треті особи: Чернігівська міжрайонна державна фінансова інспекція Чернігівської області, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору міни та визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2012 року прокурор Чернігівського району звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду з позовом, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки про порушене право стало відомо тільки в липні 2012 року, визнати недійсним з моменту укладення договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_3, від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_8, та ОСОБА_7 29.12.2007 року № 5507, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, визнати незаконними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 1,9024 га серії ЯЛ № 790458 та 1,1775 га серії ЯЛ № 790460. Свої вимоги мотивували тим, що договір міни був укладений під час дії мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він є по суті удаваним договором, оскільки містить в собі прихований договір купівлі-продажу земельних ділянок. Ще на стадії оформлення довіреності ОСОБА_3 отримала кошти, а на обміняну земельну ділянку площею 0,01 га нею не було отримано державний акт на право власності і ділянка не використовується.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні перш за все у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а також у зв'язку з тим, що позов заявлений в інтересах держави, але прокурором не доведено порушення інтересів держави, адже земельні ділянки перебували і перебувають у приватній власності. Крім того, укладений у 2007 році договір міни не порушує вимоги мораторію, оскільки обмін земельних ділянок проводився у відповідності до вимог закону, а за надлишки було проведено доплату, що не суперечить положенням ст.715 ЦК України. Також зазначив, що Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджені Наказом Держкомзему від 17.11.2003 року №288, застосовуються щодо земельних часток (паїв) які знаходяться всередині єдиного масиву, тобто ці Рекомендації не стосуються договорів міни ділянок, що знаходяться в різних місцях. Доводи позивача щодо визнання договору міни удаваним є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідач ОСОБА_3 не змогла в судовому засіданні чітко висловити свою позицію щодо позову прокурора, а по суті справи пояснила, що до неї додому приїхали нотаріус та невідомий чоловік, який пояснив, що бажає взяти її земельну ділянку в оренду. Довіреність вона не читала та вважала, що дала свою ділянку в оренду за що в той же день отримала 15 000 грн.. ОСОБА_8 вона не бачила та не знала, що був укладений договір міни і в неї є земельні ділянки в с.Киїнка. Вона вважала, що надає довіреність на користування земельною ділянкою, але пояснила, що на даний час ні до кого претензій не має та бажає, щоб все залишалось так як воно є, оскільки гроші вона не може повернути.

Третя особа - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. В поданій заяві просила розгляд справи проводити без її участі. ( а.с.116)

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилась, надавши письмові заперечення, в яких просила розгляд справи проводити за її відсутності, зазначаючи про застосування строку позовної давності та правомірність оформлення договору міни. ( а.с.177-180)

Представники третьої особи - Чернігівської міжрайонної державної фінансової інспекції підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 за результатами жеребкування земельних паїв власників сертифікатів агрофірми «Авангард» с.Іванівка Чернігівського району отримала земельну частку ( пай ) та в подальшому 09 серпня 2007 року їй було видано державний акт серії ЯГ № 867152 на право власності на земельну ділянку площею 3,08 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, що складається пай 1113 рілля - 1,90 га кадастровий номер 7425582800:08:000:1113 та пай 209 пасовища - 1,18 га кадастровий номер 7425582800:08:000:0209. ( а.с. 27,36,47,185)

29 грудня 2007 року укладено договір міни земельних ділянок площею 1,90 га та 1,18 га, що належали на підставі державного акту серії ЯГ № 867152 ОСОБА_3 та земельних ділянок площею 0,0100 га та 0,0100 га, що належали ОСОБА_7 на підставі державних актів серії ЯГ № 892255 та серії ЯГ № 892256, між ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_3 за довіреністю, посвідченої 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованої в реєстрі за № 5620 та ОСОБА_7, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 5507. ( а.с.33-34,181)

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні наданих документів ОСОБА_7 на підставі договору міни від 29 грудня 2007 року № 5507, 15 червня 2012 року було видано державний акт серії ЯЛ № 790458 на право власності на земельну ділянку площею 1,9024 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ( а.с.38) Також, з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 листопада 2012 року, складеним державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області та матеріалів ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 вбачається, що був виданий державний акт на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790413( а.с.9-26), що не був предметом судового дослідження в даній цивільній справі, оскільки розгляд справи здійснювався в межах заявлених позовних вимог прокурором.

Прокурором надана технічна документація із землеустрою щодо складння документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,1775 га на підставі договору міни від 29 грудня 2007 року № 5507 за кадастровим номером 7425582800:08:000:0209, а копія державного акту серії ЯЛ № 790460 надано на підставі договору міни № 5570 від 29 грудня 2007 року, укладений як вбачається з наданих матеріалів, з ОСОБА_11 ( а.с.26) за паєм № 1058 - сіножаті та кадастровий номер 7425582800:08:000:1058, а отже є зовсім іншою земельною ділянкою.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 листопада 2012 року, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, встановлено, що договір міни земельних ділянок, на підставі якого в подальшому було отримано ОСОБА_7 державний акт, укладено в порушення вимог законодавства, всупереч мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. (а.с.22-25)

Наведені вище обставини були встановлені під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., про що було складено відповідний акт від 24.07.2012. (а.с.9-15)

Листом від 27.07.2012 року Чернігівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією повідомлено прокурора Чернігівського району Чернігівської області про виявлені факти порушення чинного земельного законодавства при оформленні договору спірного договору міни. (а.с.4-8)

Відповідно до ч.5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Таким чином, прокурор не зобов'язаний надавати докази на підтвердження факту порушення інтересів держави. Повинно бути наведено обґрунтування порушення таких інтересів, що й було зроблено в позовній заяві. Згідно статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. На державні органи, в даному випадку Державну інспекцію сільського господарства покладено функцію здійснення контролю за дотриманням вимог земельного законодавства. Прокурор зазначає, що у правовідносинах, які є предметом розгляду по даній справі, мають місце порушення встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні документів договір міни земельних ділянок був оформлений у 2007 році приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ, а державні акти на підставі договору міни в подальшому отримані ОСОБА_7 в 2012 році. Отже, органи, уповноважені державою здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства не мали змоги перевірити правильність оформлення укладеного договору міни та про порушення законодавства при укладенні договору міни стало відомо при проведенні ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області у 2012 році, про що в подальшому було повідомлено прокуратуру.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.28 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких підстав, строк позовної давності для звернення прокурора до суду з даним позовом не сплинув, адже у даному випадку перебіг позовної давності почався з 2012 року, а тому прохання прокурора поновити йому строк для звернення до суду, є зайвим.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Вказані вимоги наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 216 Цивільного кодексу України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину.

Згідно норм статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року ''Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 отримала ще на стадії оформлення довіреності гроші за земельну ділянку, яку вона фактично не використовувала та за виданою довіреністю вона надала право, в тому числі, здійснювати продаж цієї земельної ділянки. Про укладення договору міни їй фактично нічого не було відомо, як невідомо про земельні ділянки, які вона отримала за договором міни, та їх не оформила. З укладеного договору міни вбачається, що між сторонами виникли не ті правовідносини, що випливають з умов укладеного договору. Отже, за укладеним договором міни ОСОБА_3 отримала гроші за свою земельну ділянку, правовідносини, що випливають за укладеним договором міни земельних ділянок фактично не настали, оскільки інша сторона не була обізнана про наявність належних їй земельних ділянок за договором міни, а фактично отримала гроші за свою земельну ділянку, вважаючи на даний час правомірним укладений договір. Отже, фактично відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала ОСОБА_3. Пояснення ОСОБА_3 щодо передачі земельної ділянки в користування та отримання за це грошей суд вважає надуманими, оскільки у такому випадку остання вважала б, що їй надані гроші за користування земельною ділянкою з 2007 року, які вона не мала б повертати, але остання вважає, що у разі визнання недійсним укладеного договору має повернути надані їй гроші в сумі 15000 грн., що суперечить її поясненням з приводу домовленостей при підписанні довіреності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір міни від 29 грудня 2007 року є удаваним правочином який приховує інший правочин - договір купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, Законом України „Про внесення змін до Земельного кодексу України" від 19 грудня 2006 року № 490-V, який набрав чинності 13 січня 2007 року, п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якого до 1 січня 2008 року не допускається: а)купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами „а" та „б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Вищенаведене є підставою для визнання фактично укладеного від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, адже він суперечить закону.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме укладання договору міни від 29.12.2007 року), до 1 січня 2008 року було передбачено заборону здійснювати купівлю-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Порядок обміну земельних ділянок врегульовано Законом України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року. Пунктом 2 статті 15 Прикінцевих положень вказаного закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). На реалізацію вказаної норми Наказом Держкомзему від 17.11. 2003року № 288 затверджено ''Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)''. Згідно вказаних ''Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості)'', затверджених наказом Держкомзему від 17.11.2003 року № 288, можливим є лише обмін земельних ділянок за схемою „пай на пай", з метою забезпечення права власників земельних часток (паїв), що знаходяться всередені єдиного масиву, на самостійне господарювання на землі.

Проте, за спірним договором міни було здійснено обмін земельної частки (паю) ОСОБА_3 на іншу земельну ділянку, що в свою чергу порушило мораторій на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність договору міни земельної ділянки (паю), що складається із земельних ділянок площею 1,90 га та 1,18 га на дві земельні ділянки площею по 0,0100 га свідчить про фактичне відчуження земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що суперечить приписам Земельного кодексу України та ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.1 вказаної статті, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Угоди ( в тому числі і довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок та земельних часток (паїв) у частині їх купівлі - продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

За таких підстав укладений 29 грудня 2007 року договір міни земельних ділянок між ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_3 за довіреністю, посвідченої 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованої в реєстрі за № 5620 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 5507 слід визнати недійсним з моменту його укладення.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України визнано можливість визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про визнання недійсним договору міни, на підставі якого ОСОБА_7 було видано державні акти, слід визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 1,9024 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, серії ЯЛ № 790458, виданий ОСОБА_7.

Разом з тим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними державних актів.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Прокурором заявлено вимогу про визнання незаконим державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_7, і дані позовні вимоги мотивовані тим, що останній виданий на підставі укладеного між сторонами договору міни 29.12.2007 року.

Як встановлено в судовому засіданні, враховуючи межі заявлених позовних вимог та надані стороною позивача докази, державний акт серії ЯЛ № 790460 на земельну ділянку площею 1,1775 га виданий на підставі договору міни № 5570, що не був предметом судового дослідження та не визнаний у судовому порядку таким, що протирічить вимогам законодавства і є чинним на час розгляду справи.

Як вбачається з копії державного акту серії ЯЛ № 790460, виданого на підставі договору міни № 5570 від 29 грудня 2007 року, та наданих матеріалів, земельна ділянка площею 1,1775 га є зовсім іншою за конфігурацією, є паєм № 1058 - сіножаті і має кадастровий номер 7425582800:08:000:1058, а отже є зовсім іншою земельною ділянкою. ( а.с. 47-49)

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_7.

Враховуючи те, що даний спір немайнового характеру та частковість задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 25, 203, 215-216, 237, 239, 248, 261 Цивільного кодексу України, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Чернігівського району до ОСОБА_7, ОСОБА_3, треті особи: Чернігівська міжрайонна державна фінансова інспекція Чернігівської області, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсним договору міни та визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 29 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_3 за довіреністю, посвідченої 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованої в реєстрі за № 5620 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 5507.

Визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 1,9024 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, серії ЯЛ № 790458, виданий ОСОБА_7.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_7 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.М.Майборода