Рішення

від 18.04.2013 по справі 905/1246/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.2013р. Справа № 905/1246/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес», м.Ізюм

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Плавіт», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 48 295,80грн., 3% річних у сумі 1 629,24грн., пені у сумі 8 250,36грн.

за участю:

від позивача: Гаврилюк Н.Г. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес», м.Ізюм (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плавіт», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 48 295,80грн., 3% річних у сумі 1 629,24грн., пені у сумі 8 250,36грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором постачання товару №30/11/11 від 30.11.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору постачання товару №30/11/11 від 30.11.2011р., специфікації №1 від 30.11.2011р. до договору, довіреності на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, претензії від 17.09.2012р. №1709, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 22, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 54, 61 Господарського процесуального кодексу України.

04.03.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробне підприємство «Агробізнес», акту звіряння взаємних розрахунків який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 30.11.2012р. складає 48 295,80грн.

03.04.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №6 від 03.04.2013р. в якому зазначає, що Позивачем (Продавцем) не були надані транспортні документи, які підтверджують поставку товару по договору постачання товару №30/11/11 від 30.11.2011р. відповідно до вимог Інкотермс СРТ. Оскільки Позивачем не були надані Відповідачу зазначені транспортні документи під час здійснення поставки товару, а суду не представлені документальні докази договорів перевезення товару, має місце не виконання вимог Інкотермс СРТ та непредставлення належних доказів у справі щодо фактичного відправлення/отримання товару по договору №30/11/11 від 30.11.2011р.. внаслідок чого вимоги Позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання 18.04.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 18.04.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плавіт» (Покупець) було укладено договір постачання товару №30/11/11, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору передавати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікормів (у подальшому - «товар»), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору загальна вартість даного Договору визначається відповідно до вартості товару поставленого згідно з підписаними Сторонами Специфікаціями.

У пункті 2.6 договору встановлено, що для здійснення приймання товару Постачальник надає Покупцю на кожну партію товару наступні документи:

- рахунок на оплату;

- податкову накладну;

- видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну;

- інші документи, за домовленістю Сторін.

Відповідно п.2.10 договору Постачання товару здійснюється Постачальником у строки, узгоджені Сторонами у підписаних Специфікаціях.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни товару та порядку розрахунків:

- розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах визначених у підписаних Сторонами Специфікаціях (п.4.1 Договору);

- Ціна товару, що постачається визначається Сторонами у підписаних Специфікаціях (п.4.2 Договору);

- з моменту підписання Специфікації на постачання партії товару, ціни на товар, що постачається за цією Специфікацією, можуть бути змінені, тільки за письмовою згодою обох Сторін (п.4.3 Договору);

Згідно п.5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобов'язань за даним Договором. У випадку, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

30 листопада 2011 року між Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, де визначили асортимент, кількість, суму товару, умови постачання та умови оплати товару: на протязі 3 банківських днів з дня постачання кожної окремої партії товару на склад Покупця.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 114 530,80грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 05.12.2011р. на суму 38 727,60грн., №3 від 30.11.2011р. на суму 42 539,00грн., №2 від 02.12.2011р. на суму 33 264,20грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №396487 від 30.11.2011р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №3 від 05.12.2011р., №3 від 30.11.2011р., №2 від 02.12.2011р.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 66 235,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48 295,80грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1709 від 17.09.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору постачання товару №30/11/11 від 30.11.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 114 530,80грн., проте Відповідачем було здійснено лише часткову оплату у сумі 66 235,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 48 295,80грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 48 295,80грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плавіт».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 925,85грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у сумі 925,20грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення у сумі 4 726,87грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес», м.Ізюм до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плавіт», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 48 295,80грн., 3% річних у сумі 1 629,24грн., пені у сумі 8 250,36грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плавіт» (86132, м.Макіївка, Центрально-міський район, мікр.Центральний, буд. 6, ЄДРПОУ 35715851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробного підприємства «Агробізнес» (ЄДРПОУ 37016477, 64300, м.Ізюм, вул.Фрунзе, буд. 29, кв. 3) заборгованість у розмірі 48 295,80грн., пеню у розмірі 4 726,87грн., 3% річних у сумі 925,20грн., судовий збір у сумі 1 595,47грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 18.04.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.13р.