Постанова

від 23.04.2013 по справі 2а-10091/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-10091/10/1570

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріКапустинській А.М.

за участю представників ДП «ТВК» - Марочкіна В.О., Пастернак Л.І. (довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами державного підприємства „ТВК" та державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за позовом державного підприємства „ТВК" до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 20.05.2010 року № 331, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80834250,00 грн. та моральної шкоди 5000000 грн., -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 20.05.2010 року № 331, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80834250,00 грн. та моральної шкоди 5000000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 25.06.2010 року № 0001812330, яким державному підприємству „ТВК" нараховано штрафні санкцій в розмірі 76738026,20 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийняті оскаржуваного рішення не в повній мірі з'ясовані обставини по справі.

ДПІ, сповіщена належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, в суд апеляційної інстанції своїх представників не направило та своїм правом на участь в розгляді апеляційних скарг позивача та відповідача Одеським апеляційним адміністративним судом не скористалась.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга ДП «ТВК» підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ДП створене шляхом реорганізації ДП «Південь», є його повним правонаступником, зареєстроване 20.10.2010 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.3 а.с.57-67).

В період з 20.05.2010 року по 03.06.2010 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1370/23-3/24971375 від 11.06.2010 року, в якому зазначено, крім іншого, про порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 1339051 грн., вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 894027 грн., вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та вимог п.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т.1 а.с. 22-46).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у 2 кварталі 2009 року не була включена до складу валового доходу безнадійна заборгованість в сумі 366888,40 грн. по правовідносинам з ТОВ «Тайлекс-ТН», яке ліквідоване; у перевіряємому періоді безпідставно включені до складу валових витрати по правовідносинам з ТОВ «Тайлекс-ТН», які фактично залишилися не сплаченими на момент ліквідації вказаного контрагента: включені до складу валових витрати за послуги від ТОВ «Юридична фірма «Лекс Плюс»». ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн», ТОВ «Лексус», ТОВ Укрземстрой», ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Алекс-Катрін», отримання яких позивачем та їх зв'язок з господарською діяльністю ДП не підтверджується первинними документами; протягом перевіряємого періоду ДП здійснювало розрахункові операції на загальну суму 15347605,24 грн. без застосування РРО через прибуткові касові ордери; ДП не подало у встановленому порядку розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за 2 та 3 квартали 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001812330 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 76738026,20 грн., №0001162301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2008576,50 грн., в тому числі 1339051 грн. за основним платежем та 669525,50 грн. за штрафними санкціями, №0001172301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1341040,50 грн., в тому числі 894027 грн. за основним платежем та 447013,50 грн. за штрафними санкціями, а також №0001152301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 340 грн.. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001162301/1, №0001152301/1 та №0001172301/1, якими скарги ДП були залишені без задоволення (т.1 а.с.47-50, 80-106, 153-155).

Необґрунтованими є висновки ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» та прийняте на підставі цих висновків рішення №0001812330 від 25.06.2010 року про нарахування штрафних санкцій в сумі 76738026,20 грн. з наступних підстав.

Зі спірного акту перевірки вбачається, що у перевіреному періоді ДП було задекларовано валовий дохід в сумі 15711905 грн., який на 95,1 % сформовано за рахунок надання послуг з обслуговування контейнерів, розташованих на території ДП, які є власністю фізичних осіб (т.1 а.с. 24-25).

Відповідно до листа Головного управління статистики в Одеській області від 06.10.2008 року основним видом діяльності ДП визначено надання інших індивідуальних послуг за кодом КВЕД 93.05.0 (т.3 а.с. 243).

З акту перевірки вбачається, у перевіреному періоді за надані власні послуги позивачем була отримана плата від споживачів цих послуг у вигляді готівки, і при цьому вказані платежі не були проведені через РРО, що на думку ДПІ є порушенням п.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т. 1 а.с.43).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1, 5 ст.3 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Згідно п.1 ст.9 цього Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДП правомірно здійснювало готівкові розрахунки за надані власні послуги без застосування РРО, у зв'язку з чим висновки ДПІ про порушення позивачем вимог вказаного Закону є помилковими, а прийняте на підставі цих висновків рішення про застосування штрафних санкцій за це порушення у п'ятикратному розміру від загального обсягу цих розрахунків таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2010 р. № 0001162301/0, від 30.08.2010р. №0001162301/1, виданими державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області щодо Державного підприємства «Південь», визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2008576,50 грн., а саме, основним платежем - 1339051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 669525,50 грн.

Оскаржуване повідомлення-рішення, прийняте відносно наступних контрагентів ДП «ТВК»:

Між ДП «Південь» (Замовник) та ТОВ «Тайлекс-ТН» (код ЄДРПОУ 33520955 Продавець) було укладено Договір №б/н від 10.10.2006 року на надання послуг по благоустрою складського комплексу.

Станом на 01.04.2009 року, початок перевіряє мого періоду, згідно даних бухгалтерського рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» на ДП «Південь» рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Тайлекс-ТН».

Відповідач вважає незаконним віднесення до валових витрат коштів у розмірі 366888,40 грн. лише на підставі того, що ТОВ «Тайлекс-ТН» ліквідовано, знято з податкового обліку 08.08.2007 року за №5/555/06.

Однак, зняття з податкового обліку не є ліквідацією підприємства. Про зняття з податкового обліку позивач не знав і не міг знати.

Як вважає відповідач, кредиторська заборгованість перед ТОВ «Тайлекс -ТН» за отримані послуги в сумі 366 888,40 грн. з терміном виникнення серпень 2007 року повинна бути включена до складу валового доходу ДП «Південь».

Разом з тим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на запит позивача станом на 22.08.2007 року ТОВ «Тайлекс-ТН» не ліквідовано, а значиться у вказаному реєстрі. Таким чином, твердження відповідача про кредиторську заборгованість з терміном виникнення серпень 2007 року - не відповідає дійсності.

Крім того, кредиторська заборгованість виникла правомірно до зняття підприємства з податкового обліку.

В Договорі № б/н від 10.10.2006 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Тайлекс-ТН» на надання послуг по благоустрою складського комплексу встановлено платність надання послуг. Послуги надано не на безоплатній основі. Ознаки безоплатності послуг -відсутні.

Без посилань на будь-які нормативно-правові акти відповідач самостійно визначив термін - серпень 2007 року та встановив строк у 2 роки.

Що стосується включення до складу валових витрат придбання юридичних послуг від ТОВ «Лекс Плюс», у 2 кварталі 2009 року, зазначені правовідносини, що виникли між ДП «Південь» та ТОВ «Лекс Плюс», їх наслідки підтверджені рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 3 червня 2010 року №16/207-09-5702, що набрало законної сили в день проведення перевірки ДПІ у Овідіопольскому районі Одеської області.

Під час судового розгляду справи № 16/207-09-5702 було досліджено Акт наданих послуг та встановлено факт надання юридичних послуг.

Твердження про відсутність Актів наданих послуг та не підтвердження фактичного надання юридичних послуг не відповідає дійсності, оскільки факт їх наявності підтверджується матеріалами судової справи № 16/207-09-5702.

В Акті перевірки вказано, що на підставі договору №408 від 14.09.2009 року про надання аудиторських послуг ДП «Південь» у 3 кварталі 2009 року включило до складу валових витрат суму придбання аудиторських послуг від ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн» на суму 95 000 грн., в тому числі ПДВ 15 833,33 грн.

Разом з тим, на підставі договору №408 від 14.09.2009 року про надання аудиторських послуг ДП «Південь» сплачено та включено до складу валових витрат 20 000 грн.

Вказаний факт підтверджується п. 6.1 зазначеного договору та Актом №ОУ-0000139 виконаних робіт, наданих послуг від 22 вересня 2009 року.

У Акті №ОУ-0000139 виконаних робіт, наданих послуг вказано, які послуги надано: Виконавцем надано аудиторські послуги у формі узгоджених аудиторських процедур згідно запиту підприємства.

ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн» виконало завдання з надання аудиторських послуг у формі узгоджених процедур згідно з Договором про надання аудиторських послуг № 408 від 14.09.2009 р. з Державним підприємством «Південь».

Так, при плануванні та проведенні аудиторської перевірки ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн» врахувало внутрішню структуру контролю в області обліку та звітності, з метою визначення процедур аудиту, що необхідні для формування звіту за результатами узгоджених процедур та згідно з вимогами МСА 4400, надало звіт про фактично отримані дані.

Що стосується послуг за договором №б/н від 07.09.2009 року, то вони ТОВ «Лексус» позивачу - не надавались. Акти наданих послуг за вказаним договором позивачем не підписувались, кошти за вказаним договором не перераховувались.

Щодо включення до складу валових витрат суму придбання юридичних послуг від ТОВ «Урземстрой», суд зазначає наступне.

Дійсність договірних відносин не спростована та не оскаржена у судовому порядку, відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт) - наявні.

В п.1 Акту передачі-прийому наданих послуг від 30.11.2009 року зазначено, що Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні юридичні послуги: складення правових висновків у цивільних та господарських справах. Консультації та роз'яснення з юридичних питань: операцій з нерухомим майном; угод відчуження нерухомого майна; комерційної оренди; складення господарських договорів; відповідності цивільно-правових угод вимогам законодавства; виконання та припинення господарських зобов'язань; зовнішньоекономічної діяльності; реєстрації суб'єктів господарювання. Юридична експертиза, що складається з комплексної перевірки і адекватної оцінки законності документів та інформації, як складових цивільно-правових угод, пов'язаних з придбанням-продажем корпоративних прав, майнових комплексів, нерухомості, тощо.

Діючим законодавством або договором не передбачено зберігання юридичного висновку або його складення як окремого документу, так само і роз'яснень, зауважень та недоліків, підтверджуючих фактичне надання послуг.

Законодавством не встановлено чіткої форми акту наданих послуг, яка є обов'язковою для суб'єктів господарювання.

Щодо включення до складу валових витрат суму придбання юридичних послуг від ТОВ «Леміш груп», то діючим законодавством або договором не передбачено зберігання юридичного висновку або його складення як окремого документу, так само і роз'яснень, зауважень та недоліків, підтверджуючих фактичне надання послуг.

Відповідно до п.1 Акту передачі-прийому наданих послуг Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні юридичні послуги: складення правових висновків у цивільних та господарських справах. Консультації та роз'яснення з юридичних питань, що виникають з питань укладення, виконання, зміни та розірвання господарських договорів, складення процесуальних документів, досудового врегулювання господарських спорів, представництво в судових органах та судових засіданнях. Юридична експертиза, що складається з комплексної перевірки і адекватної оцінки законності документів та інформації, як складових цивільно-правових угод, пов'язаних з придбанням-продажем корпоративних прав, майнових комплексів, нерухомості, тощо.

Акт передачі-прийому наданих послуг містить всі наявні реквізити та зміст, передбачений законодавство України.

Дійсність договірних відносин не спростована та не оскаржена у судовому порядку, відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт) наявні.

Щодо ТОВ «Алекс-Катрін», то в актах наданих послуг відображені відомості про надані послуги - можливість організації посилення охорони адміністративного приміщення, торгівельно-складських приміщень та території торгівельно-складського комплексу.

Діючим законодавством або договором не передбачено ведення або обов'язковість складення Замовником розрахунку вартості наданих послуг, дислокації номерів постів, час надання послуг. Часом надання послуг - є час, який визначений у договорі в період його дії.

Мета Замовника - збереженість його майна, а для досягнення цієї мети і було укладено договір. Будь-якого пошкодження, розкрадання та іншого майна ДП «ТВК» у період дії договору не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 р. № 0001162301/0, від 30.08.2010р. №0001162301/1, видані державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області щодо Державного підприємства «Південь», якими визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2008576,50 грн., а саме, основним платежем - 1339051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 669525,50 грн. та як слід позовні вимоги останнього в цій їх частині також підлягають задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 року № 0001172301/0, від 30.08.2010 року № 0001172301/1, виданих державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на добавлену вартість» по платежам частини (прибутку) доходу господарських організацій, що вилучаються до бюджету у розмірі 1 341 040,50 грн., а саме за основним платежем - 894 027,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 447013,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активі» та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 04.07.2008 р. N6587/6/16-0016 анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - постачальника товарів (послуг) у період після здійснення операції з поставки та виписки податкової накладної не є самостійною підставою для невизнання податкового кредиту у ТОВ - отримувача таких товарів (послуг) на підставі отриманої від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Як вибачається з матеріалів справи весь податковий кредит ДП «Південь» (ДП «ТВК») підтверджений актами виконаних робіт та податковими накладними (т.1 а.с.160-223, т. 3 а.с.89).

Дійсність правовідносин позивача з переліченими суб'єктами господарювання підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними документами, актами, а договірні відносини не спростовані в судовому порядку. Правовідносини ДП «Південь» ДП «ТВК» з ТОВ Юридична фірма «Лекс Плюс» підтверджено судовим рішенням, про що свідчить постанова Одеського апеляційного господарського суду від 3 червня 2010 року по справі №16/207-09-5702.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25.06.2010 року № 0001172301/0, від 30.08.2010 року № 0001172301/1, видані державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області є помилковими, не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 року № 0001152301/0, від 30.08.2010 року № 0001152301/1, в яких встановлено порушення ст.4 п.4.1. пп. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки № 1370/23-3/24971375 від 11.06.2010 року по платежам частини (прибутку) доходу господарських організацій, що вилучаються до бюджету у розмірі 340,00 грн., а саме за основним платежем - 00,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 340,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як зазначено в Акті перевірки, перевіркою не встановлено несвоєчасної сплати частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету за перевіряє мий період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Однак, саме в цей період, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 683 «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Південь» прийнято пропозицію Держкомпідприємництва щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Південь» (смт Авангард Овідіопольського району Одеської області) із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Держкомпідприємництва.

В цей період Держкомпідприємництвом було збільшено статутний фонд підприємства з 50000 грн. до 100000 грн. та було обіцяно внести кошти до статутного фонду підприємства. Однак, ці кошти до цього часу не внесено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 року по справі №К-3 8046/06 було встановлено, що згідно установчих документів статутний фонд підприємства становить 50000 грн., однак, фактично на балансовому рахунку Підприємства рахується 0,00 грн., розмір долі, яка належить державі у статутному фонді не визначена, відомості про акції, частки, паї, що належать державі у статутному фонді підприємства до Реєстру корпоративних прав держави не включені.

Таким чином, підприємство не мало достатніх підстав для здійснення розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету за 2,3 квартали 2009 року, а отже податкові повідомлення-рішення від 25.06.2010 року № 0001152301/0, від 30.08.2010 року № 0001152301/1 також підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи вимоги про стягнення на користь ДП „ТВК" матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано суду належного обґрунтування та будь-яких доказів наявності та розміру завданої позивачу шкоди.

Також суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення спірної перевірки, а також про визнання протиправним та скасування наказу про призначення спірної перевірки, оскільки в ході розгляду справи судом не було встановлено порушень діючого законодавства при виданні спірного наказу та при проведенні перевірки.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства „ТВК" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 20.05.2010 року № 331, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80834250,00 грн. та моральної шкоди 5000000 грн. підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу державного підприємства „ТВК", - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-10091/10/1570, - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов державного підприємства „ТВК", - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 25.06.2010 року № 0001812330, яким державному підприємству „ТВК" нараховано штрафні санкцій в розмірі 76738026,20 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 25.06.2010 р. № 0001162301/0 та від 30.08.2010 р. №0001162301/1, якими визначено суму податкового зобов'язання Державного підприємства «Південь» на загальну суму - 2008576,5 (два мільйони вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн., 50 коп., за основним платежем - 1339051 грн., за штрафними санкціями - 669525,5 грн.,

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 25.06.2010 р. № 0001152301/0 та від 30.08.2010 р. №0001152301/1, якими визначено суму податкового зобов'язання Державного підприємства «Південь» на загальну суму - 340 (триста сорок) грн., 00 коп., за основним платежем - 0 грн., за штрафними санкціями - 340 грн.,

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 25.06.2010 р. № 0001172301/0 та від 30.08.2010 р. №0001172301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання Державного підприємства «Південь» на загальну суму - 1341040,5 (один мільйон триста сорок одна тисяча сорок) грн., 50 коп., за основним платежем - 894027 грн., за штрафними санкціями - 447013,50 грн.,

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі - 24 квітня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль