Постанова

від 29.04.2013 по справі 816/1578/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1578/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Крюківбудтехмонтаж" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2013 року №0001291502/37, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 866 грн. 67 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що відповідач порушив права та інтереси ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2011 року. Стверджував, що реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" та ТОВ "Оскар УА" підтверджується належним чином оформленими податковою накладною та первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж", посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, викладені в акті перевірки від 07 лютого 2013 року №1050/15.2-08/30244831.

В судове засідання 23 квітня 2013 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, з 08 грудня 1998 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 33-34/.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель (45.21.1), виробництво виробів з бетону для будівництва (26.61.0), інші монтажні роботи (45.34.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (59.31.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0) /а.с. 16/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 30 січня 2013 року по 05 лютого 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 лютого 2013 року №1050/15.2-08/30244831 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними стосовно правочинів, укладених ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж";

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 2 866 грн. 67 коп. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового перводу (рядок 24) на суму 2 866 грн. 67 коп. /а.с. 8-11/.

На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25 лютого 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001291502/37, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 866 грн. 67 коп. /а.с. 12/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" 14 жовтня 2011 року подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року, в рядку 17 якої задекларовано суму податкового кредиту загалом в розмірі 208 495 грн. /а.с. 65-66/. Відповідно додатка №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкового кредиту за вересень 2011 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 2 866 грн. 67 коп. по господарським відносинам з ТОВ "Оскар УА" (ІПН 339891316038) /а.с. 69-70/.

Однак, документальною позаплановою невиїзною перевіркою виявлено факт безпідставного віднесення позивачем вказаної суми до складу податкового кредиту та, як наслідок, від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що й стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, вказані доводи контролюючий орган мотивує даними Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПС України. Зазначає, що ТОВ "Оскар УА" 27 січня 2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ. Крім того, посилається на відомості, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оскар УА" від 01 червня 2012 року №1577/15-322/33989134. Зокрема, спираючись на висновки даної перевірки, стверджує про нікчемність договірних відносин між ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" та його контрагентом.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, за приписами статті 198 Податкового кодексу України правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" 26 вересня 2011 року укладено договір поставки №260981 /а.с. 37-38/, за умовами якого останнє зобов'язувалося передати в погоджені строки у власність позивача товар відповідно до заявок покупця (ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж").

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Оскар УА" у вересні 2011 року реалізовано ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" товар - проволоку ф4, на підтвердження чого постачальником виписано податкову накладну від 27 вересня 2011 року №68 на загальну суму 17 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 866 грн. 67 коп.) /а.с. 39/.

Дослідивши в судовому засіданні копію вказаної податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначену податкову накладну позивачем включено в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, а також, відображено у додатку №5 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період /а.с. 54-64, 69-70/.

Податковою інспекцією не заперечується, що на момент видачі вказаної податкової накладної ТОВ "Оскар УА" знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Твердження відповідача про анулювання контрагенту позивача свідоцтва платника ПДВ не стосуються спірних правовідносин, адже таке рішення прийнято 27 січня 2012 року, тобто вже після проведення вищевказаної господарської операції.

Відтак, податкова накладна від 27 вересня 2011 року №68 підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Оскар УА" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 17 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 866 грн. 67 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження реальності здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії: рахунка-фактури від 20 вересня 2011 року №20/09/03 П /а.с. 50/ та видаткової накладної від 27 вересня 2011 року №27/09/02 /а.с. 40/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату вартості придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Оскар УА", що підтверджується платіжним дорученням від 27 вересня 2011 року №5739 та копією банківської виписки за 27 вересня 2011 року /а.с. 47-48/.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що неспівпадіння щодо кількості та вартості придбаних товарів, зазначених у податковій та видатковій накладних, пов'язано з тим, що податкову накладну виписано на суму оплати вартості товарів, а видаткову накладну - на фактичну кількість поставлених товарів.

З метою отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Оскар УА" позивачем гр. ОСОБА_1 видано довіреність від 26 вересня 2011 року №318, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстрації довіреностей /а.с. 76-77/.

Транспортування придбаних товарів здійснювалося власним автотранспортом позивача, на підтвердження чого останнім надано копії товарно-транспортної накладної від 27 вересня 2011 року та подорожного листа вантажного автомобіля /а.с. 35-36/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Придбані у ТОВ "Оскар УА" товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності в рамках виконання зобов'язань субпідрядника при здійсненні ремонтно-будівельних робіт на підставі договору від 01 жовтня 2010 року №3801/4/2116, укладеного з Фірмою "Укртатнафтасервіс", що підтверджується копіями акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, відомості ресурсів, калькуляції та листа-погодження /а.с. 41-46/.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) вищевказаної господарської операції, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 2 866 грн. 67 коп. та підтверджено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Вищевикладене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що позивачем правомірно, на підставі виписаної ТОВ "Оскар УА" податкової накладної від 27 вересня 2011 року №68, віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суму податку в розмірі 2 866 грн. 67 коп.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Оскар УА" основних засобів та працівників суд вважає необґрунтованими, оскільки ні Акт перевірки, ані заперечення відповідача на позов не містять відомостей про те, на підставі яких даних контролюючий орган дійшов такого висновку.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки ТОВ "Оскар УА", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 26 вересня 2011 року №260981 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" вимог Цивільного кодексу України.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 2 866 грн. 67 коп.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податку.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 25 лютого 2013 року №0001291502/37 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. /а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідмолення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25 лютого 2013 року №0001291502/32.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Крюківбудтехмонтаж" (код ЄДРПОУ 30244831) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба