Рішення

від 02.03.2011 по справі 30/247(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.11 Справа№ 30/247(10)

за позовом: ПП «Мельнік», м. Запоріжжя

до відповідача: ТзОВ «Роллесто», м. Львів

про стягнення 10687,00 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гвоздик Р.М.

Суть спору :

Позов заявлено приватним підприємством «Мельнік», м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «Роллесто», м. Львів про стягнення 10687,81 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2011р. Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалами суду від 03.02.2011р., 22.02.2011р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав клопотання №02/01/11 від 21.01.2011р. про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутності повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов №21/01 від 21.01.2011р. Зокрема, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, вказуючи, що останній не застосував заходів досудового врегулювання господарського спору не направивши письмової претензії згідно п. 9.2 договору щодо виникнення боргових зобов'язань. З цієї підстави відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

12.07.2010 року між ПП «Мельнік»(постачальник) та ТзОВ «Роллесто»(покупець) було укладено договір постачання №15, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити кондитерські вироби в асортименті, а покупець прийняти і оплатити товар.

Враховуючи, що сторони досягли згоди по основних істотних умовах та формі договору, суд застосовує до сторін наслідки договірних зобов'язань та дає оцінку поданих сторонами доказів в сукупності відповідно до ст.43 ГПК України.

У відповідності до умов договору (п.3.2), постачальник зобов'язується доставити товар покупцю на протязі 3-х днів з моменту прийняття замовлення.

Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується в накладних (п.4.2).

Остаточний термін оплати товару складає 30 календарних днів з моменту одержання товару покупцем (п.5.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 49 293, 75 грн., що підтверджується видатковими накладними, які є підписаними обома сторонами (в матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав лише частково, сплативши 31 325, 25 грн., а також повернувши товар на суму 7 782, 43 грн., внаслідок чого заборгованість ТзОВ «Роллесто»станом на час подання позову становила 10 186, 07 грн.

01.02.2011р. позивачем було подано заяву про зменшення суми позовних вимог, оскільки 29.12.2010р. та 11.01.2011р. відповідач частково сплатив борг за отриманий товар в сумі 900, 00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. З огляду на викладене, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 9 286,07 грн. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків станом на 21.01.2011р. ( в матеріалах справи).

У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.8.1 договору №15 від 12.07.2010 року, за порушення строків розрахунків покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла в період нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно поданої заяви про зменшення суми позовних вимог становить 569, 44 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 705, 53 грн. грн. та 3% річних на загальну суму 126,77 грн., відповідно до поданого розрахунку та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, слід зазначити наступне.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01 листопада 1996 р. N 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Відтак, встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

В порядку ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до заяви про зменшення суми позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 179, 193, 216 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Роллесто», м. Львів, вул. Чорновола, 63-а (п/р 26004600049631 в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Львів, МФО 325010, код № 35775402) на користь приватного підприємства «Мельнік», м. Запоріжжя (п/р 26005099800044, в ВАТ «Кредит промбанк», м. Запоріжжя, МФО 373135, код №32419795) - 9 286,07 грн. -заборгованості, 705,53 грн. інфляційних нарахувань, 126,77 грн. 3% річних, 569,44 грн. -пені, 115,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 23.02.2011 року.