Рішення

від 29.04.2013 по справі 903/356/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2013 р. Справа № 903/356/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом фізичної особи-підприємця Березнікера Михайла Борисовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Восход" про стягнення 10 072,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Березнікер Михайло Борисович звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Восход" про стягнення 10 072,48 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На виконання вимог ухвали суду подав витребувані документи та клопотання про проведення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду повернулась з відміткою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 08.04.2013 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.04.2013 р. за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець Березнікер Михайло Борисович звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Восход" про стягнення 10 072,48 грн.

Позов мотивував тим, що між сторонами було укладено договір № 342 від 31.05.2011 р.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт, визначених п. 1.1. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість обладнання та робіт які виконуються складає 29 924,40 грн.

Позивач зазначає, що платіжним дорученням № 12 від 15.02.2012 р. відповідач сплатив частково вартість договору в розмірі 20 874, 00 грн. Проте в порушення п. 3.3. договору не перерахував суму за виконані роботи у розмірі 9 050,40 грн. в наслідок чого виникла заборгованість в сумі 9 050,40 грн.

Заявляє, що 19.02.2013 р. та 19.10.2012 р. надіслав на адресу відповідача претензії, проте останні залишені ним без уваги.

Посилаючись на умови договору та приписи чинного законодавства позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 851,73 грн. та 170,35 грн. 3% річних.

Всього просить суд стягнути з відповідача 10 072,48 грн.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ФОП Березнікером М. Б. (виконавець) та ТОВ "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Восход" (замовник) було укладено договір № 342 від 31.05.2011 р. на поставку технічної продукції і виконання робіт (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт, визначених п. 1.1. договору.

Вартість обладнання і виконаних робіт становить 29 924,40 грн. (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору оплата за розроблення ТЗ і РП в розмірі 10 627,20 грн. здійснюється шляхом 100% авансування, згідно рахунку-фактури виконавця протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку.

Оплата за обладнання в розмірі 10 246,80 грн. здійснюється шляхом 100% авансування згідно рахунку-фактури виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку (п. 2.3.).

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок-фактуру № БМ-000014 від 15.02.2012 р. на суму 20 874,00 грн., який був оплачений відповідачем у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення № 12 від 15.02.2012 р. (а.с. 28, 23).

Оплата виконаних робіт по встановленню обладнання і настройці комплексу в розмірі 9 050,40 грн. здійснюється у відповідності до п. 3.2. договору (п. 2.4.).

Відповідно до п. 3.2. договору замовник протягом 5 днів з моменту отримання акта здачі-приймання робіт і звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову. В разі відсутності мотивованої відмови від приймання робіт у вказаний строк, роботи вважаються прийнятими і підлягають до оплати.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата виконаних робіт проводиться платіжним дорученням замовника протягом 5 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання роботи.

16.03.2012 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № БМ-000034 на суму 9 050,40 грн. і підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт № БМ-000257 на суму 9 050,40 грн. (а.с. 24, 26). Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують оплату відповідачем вартості робіт в сумі 9 050,40 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії №№ 102/17/10 та 11/2801 з вимогою сплатити суму боргу, проте вимоги залишені відповідачем без виконання (а.с. 17, 19).

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем виникла заборгованість в сумі 9 050,40 грн. Дана сума підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2. договору за прострочку платежу замовник платить виконавцю пеню із розрахунку: від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Оскільки, відповідно до п. 3.3. договору оплата виконаних робіт проводиться платіжним дорученням замовника протягом 5 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання роботи, то перебіг строку виконання зобов'язання починається 02.07.2012 р.

Як вбачається із розрахунку позивача пеня нараховується із 02.07.2012 р. по 15.02.2013 р. і становить 851,73 грн. (кількість днів прострочки - 229).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Тобто, 02.01.2013 р. припиняється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а строк прострочення становить 185 днів (з 02.07.2012 р. по 02.01.2013 р.). Отже сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 686,20 грн.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних становить 170,35 грн. за період з 02.07.2013 р. по 15.02.2013 р., дана сума підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 342 від 31.05.2011 р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 9 906, 95 грн. з них: 9 050,40 грн. сума основного боргу, 686,20 грн. пені та 170,35 грн. 3 % річних.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1692,22 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог (9906,95*1720,50/10072,48)) згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 549, 610, 611, ч. 1 ст. 612, 509, 526, 599, 625, 530, 626 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Восход" (вул. Вахтангова, 14, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 36443596) на користь фізичної особи-підприємця Березнікера Михайла Борисовича (вул. Севанська, 41, м. Горлівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 2141817537) 9 906 (дев'ять тисяч дев'ятсот шість грн. ) 95 коп. (з них: 9 050,40 грн. сума основного боргу, 686,20 грн. пені та 170,35 грн. 3 % річних) і витрати по сплаті судового збору в сумі 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві грн.) 22 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

29.04.13

Суддя І. О. Гарбар