Рішення

від 25.04.2013 по справі 230/3106/13-ц

ЄНАКІЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



25.04.2013 Справа № 230/3106/13-ц

№ провадження: 2/230/1052/2013

Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                                                   (заочне)

25 квітня 2013 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді – Мелещенко Л.В.           

при секретарі – Здебської Т.М.

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс” про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс”, в якому просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року вона працювала у відповідача на посаді прибиральника службових приміщень. 30 квітня 2012 року позивач була звільнена за п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України – переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або виборну посаду – за переведенням до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чистий світ-К». На момент звільнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс” за період роботи на цьому підприємстві з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року у позивача залишилися вісім календарних днів щорічної відпустки, за які роботодавець не виплатив компенсацію. Відповідно до довідки № 25 від 18.03.2013 року заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку становить 386 гривень 51 копійку. Станом на 18.03.2013 року розрахунок не здійснений. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані вісім календарних днів щорічної відпустки у сумі 386 гривень 51 копійка.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місто слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Позивач надала згоду на ухвалення заочного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

          Керуючись ст.ст. 77, 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній даних і доказів, так як у суду є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а позивач не заперечує проти такого розгляду.

          Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Позивач ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року працювала у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс” на посаді прибиральника службових приміщень, що підтверджується копією трудової книжки. 30 квітня 2012 року позивач була звільнена за п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку з закінченням строку трудового договору (а.с. 5).

Відповідно до довідки № 25 від 18.03.2013 року заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку становить 386 гривень 51 копійку (а.с. 2).

Відповідачем не надано доказів, що позивачу компенсація за невикористану відпустку була сплачена.

У ст. 2 Кодексу законів про працю України зазначається, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Ст. 2 Закону України “Про відпустки” передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відпустки”, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

П. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

З п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 вбачається, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 Кодексу законів про працю України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 Кодексу законів про працю України), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідач, не бажаючи приймати участь в судовому розгляді справи і реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і доказування належного виконання обов'язків за укладеним договором, тим самим не оспорює наявних підстав для стягнення грошових сум.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у сумі 386 гривень 51 копійка.

Ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 24 Закону України “Про відпустки”, ст.ст. 47, 83, 116, 221, 232, 238 Кодексу законів про працю України, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 222-233, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс” про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс”, код ЄДРПОУ 36802358, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію за невикористані вісім календарних днів щорічної відпустки у сумі 386,51 грн. (триста вісімдесят шість гривень п‘ятдесят одна копійка).

           Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Велєс”, код ЄДРПОУ 36802358, на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок.).

Заочне рішення може бути переглянуто Єнакіївським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Єнакіївського міського суду

Донецької області ОСОБА_3