Рішення

від 29.04.2013 по справі 556/600/13-ц

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/600/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2013 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Подерня О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (надалі по тесту - райСЕС) про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що працювала в райСЕС оператором комп’ютерного набору і була звільнена 31.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією підприємства. На день звільнення їй не виплачена заробітна плата, вихідна допомога, у зв’язку з чим просила стягнути з відповідача заробітну плату, вихідну допомогу у розмірі, встановленому колективним договором, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, та моральну шкоду, яка полягає у заподіянні моральних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення в межах позову.

Представник відповідача в судове засідання тричі не з’явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляді, у зв’язку з чим судом проведено заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасника судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Так, з трудової книжки ОСОБА_2, наказів №7 від 09.10.2012 року, №97 від 31.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 в період з 03 квітня 2006 року по 31 грудня 2012 року працювала у райСЕС оператором комп’ютерного набору, звільнена з роботи 31.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

Як вбачається зі ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Разом з тим, як вбачається з п.6 р.1У Колективного договору між установою та колективом працівників Володимирецької райСЕС на 2011-2016 рр., схваленого загальними зборами трудового колективу від 08.11.2011 р., у разі звільнення працівника з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога в розмірі трьох посадових окладів.

У відповідності до ст..ст.14, 18 КЗпП України, ст..5 Закону України «Про колективні договори та угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

В разі ліквідації підприємства, установи, організації, колективний договір діє на протязі всього часу проведення ліквідації, як це вбачається зі ст.9 Закону, ст..16 КЗпП України.

Такими чином, враховуючи, що діючий в установі колективний договір передбачає додаткові, порівняно із чинним законодавством, гарантії розміру вихідної допомоги при звільненні, суд приходить до висновку, що при вирішенні спору підлягає застосуванню положення п.6 р.1У Колективного договору.

Оглянутим в судовому засіданні Колективним договором райСЕС на 2011-2016 рр. встановлено, що в р.1У п.6 вказано розмір вихідної допомоги - три посадові оклади. Вказаний Колективний договір зареєстровано в управлінні праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА 14.11.2011 року.

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_2 на час її звільнення з роботи становив 1118 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати та довідками №67 від 14.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 3354 грн. (3х1118).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_2 їй не було виплачено будь-якої вихідної допомоги, позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають повному задоволенню.

Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. Так, у відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 звільнена з роботи 31.12.2012 року, у день звільнення позивач працювала, у зв’язку з чим повний розрахунок з ОСОБА_2 мав бути проведений 31.12.2012 року. Разом з тим, всупереч вимогам чинного законодавства, ні в день звільнення, ні на час судового розгляду, належні ОСОБА_2 суми заробітної плати в повному обсязі не виплачені.

Так, як вбачається з довідки №67 від 14.03.2013 року, за грудень 2012 року ОСОБА_2 нараховано заробітної плати 1159 грн., виплачено в грудні 2012 року аванс 1000 грн. Таким чином, на час звільнення підлягало до виплати позивачу з урахуванням виплаченого авансу, податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску 30,16 грн. (1159 грн. - 1000 грн. - 41,72 грн. (ЄСВ) - 87,12 грн. (ПДФО-15%) = 30,16 грн.)

При вирішенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з такого.

Як вже зазначалось, у відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предВ»явлення вимог про розрахунок, підприємство, установа, повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем заявлено вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31 грудня 2012 року по день судового розгляду включно, тобто за 82 робочих дні.

У відповідності до довідок №67 від 14.03.2013 року та розрахунку заробітної плати позивача, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за два останні місяці до її звільнення становила 1141 грн. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 звільнена 31.12.2012 року, тобто в останній робочий день грудня 2012 року, тобто місяцями, що передували звільненню ОСОБА_2, є грудень та листопад 2012 року, а не жовтень та листопад 2012 року, як це зазначено у довідці №67. Внаслідок викладеного, у відповідності до Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" при розрахунку середнього заробітку позивача, суд виходить із заробітної плати за листопад та грудень 2012 року.

Таким чином, у відповідності до положень ст.117 КЗпП України та вказаної вище Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року, позивачу належать до виплати за час затримки у розрахунку при звільненні: (1141 грн : 22 роб.дні х 82 роб. дні) = 4252, 82 грн.

Разом з тим, як вбачається з п.20 Постанови Плденуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, співрозмірність невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги, що стягується судом та розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, враховуючи, що з часу попередження про звільнення у зв’язку із ліквідацією підприємства позивач не зверталась до адміністрації установи чи голови ліквідаційної комісії з вимогою про виплату їй вихідної допомоги згідно з умовами Колективного договору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні на суму 2126,41 грн.

Що стосується моральної шкоди, про стягнення якої просить позивач, то суд вважає доведеним факт її заподіяння з вини відповідача.

Так, в обґрунтування позовних вимог в частині моральної шкоди ОСОБА_2 пояснила, що внаслідок несвоєчасного отримання зарплати та розрахункових коштів, вона на протязі чотирьох місяців не має коштів на проживання, на придбання найнеобхідніших речей для себе та малолітньої дитини, яка перебуває на її утриманні. В звВ»язку з цим позивач переживає, хвилюється, зазнає моральних страждань, погіршився стан її здоров’я. Для захисту порушеного права ОСОБА_2 змушена була звертатись за юридичною допомогою та до суду, неодноразово зверталась до відповідача з метою отримання довідок про заробітну плату, які були видані лише 14 березня 2013 року. В звВ»язку з цим звичний спосіб її життя змінився, що потребувало докладення додаткових зусиль для його відновлення.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, при наявності вини. .

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звВ»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи наведене, суд вбачає фактичні та правові підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача в користь ОСОБА_2, оскільки ця шкода заподіяна з вини посадових осіб відповідача, якими не вжито заходів щодо проведення своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні з роботи.

Розмір моральної шкоди, визначений позивачем, на думку суду, відповідає глибині та інтенсивності душевних страждань та ступеню порушення звичайних для особи життєвих зв’язків. При цьому суд приймає до уваги, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-ГЮ №088779. Виходячи з вимог розумності, справедливості та виваженості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на суму 2000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9-1, 14, 16, 18, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України В«Про колективні договори та угоди В» , Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.15, 209, 212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_2 30 (тридцять) грн.. 16 коп. заборгованості по заробітній платі, 3354 (три тисячі триста п’ятдесят чотири) грн. вихідної допомоги, 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. 41 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди, а всього стягнути 7510 (сім тисяч п’ятсот десять) грн. 57 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в дохід держави судовий збір по справі в сумі 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

С У Д Д Я :

ОСОБА_4