Постанова

від 06.12.2006 по справі 12/342-06-7623

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/342-06-7623

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 грудня 2006 р.                                                                                   № 12/342-06-7623  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат”

на рішеннягосподарського суду Одеської області від 26.09.2006р.

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомТОВ “Санель”

до1)          Одеської залізниці, м. Одеса2     2)          ТОВ “Донбаський збагачувальний ккомбінат”

простягнення 5351 грн. 50 коп.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Санель” /позивач/ звернулось до господарського суду з позовом  про стягнення з Одеської залізниці /відповідач 1/ збитків у вигляді недостачі вантажу на суму 5351,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2006р. до  участі у справі залучено ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат” у якості  другого відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2006р. зі справи №12/342-06-7623 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів   на користь позивача по 2542,93 грн. збитків з кожного, а в решті позову відмовлено.

        Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат” /відповідач-2/ звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи скаргу неповним з'ясуванням судом  обставин, що мають значення для справи, незастосуванням норм матеріального  права, які підлягали застосуванню, та порушенням норм процесуального права.

          Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним  касаційну скаргу задовольнити частково,  враховуючи наступне.

  Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків між позивачем та відповідачем - 1 щодо надання останнім послуг з перевезення вантажу та проведення розрахунків за ці послуги є договір №418872 від 16.08.2004р.

          Господарським судом встановлено, що ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат” 26.01.2006р.  відвантажило ТОВ “Санель”  69 тон вугілля АМ у вагоні 677732552.   

  При надходженні зазначеного вагону на станцію Апостолово  Придніпровської залізниці були встановлені поглиблення різної форми та  розміру про що складено акт форми 15 від 28.01.2006р.

При цьому переважування вантажу на станції Апостолово не  здійснювалось і лише на попутній станції Херсон в результаті переважування  виявлено недостачу 13900 кг вантажу, вартість якого із зняттям 1% від нетто відповідно до ч. 1 Правил перевезення вантажу судом визначена в розмірі  5085,85 грн.                                     

З урахуванням  встановленого   господарський  суд   дійшов  висновку  про наявність порушення з боку залізниці у вигляді нездійснення  переважування вантажу на станції Апостолово з огляду на що 50%  відповідальності суд поклав на відповідача 1 згідно ст. 110 Статуту залізниць  України, звільнивши  його частково від відповідальності.

Решту 50% від нестачі суд поклав на залученого у якості другого  відповідача ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат” на підставі ст.ст. 32, 111 Статуту залізниць України.

Однак з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія не погоджується,  оскільки вони не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи та зроблені не у відповідності із нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Так, згідно ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для  перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

   Аналіз змісту зазначеної норми права свідчить про встановлення  відповідальності залізниці саме за збереження нею прийнятого для перевезення вантажу.

      Судом встановлений факт недостачі вантажу, яка виникла під час його   перевезення залізницею, з огляду на що висновки суду про встановлення вини  залізниці у вигляді нездійснення переважування вантажу на станції Апостолово  з покладанням на залізницю частково відповідальності на підставі ст. 110 Статуту залізниць України не відповідає вимогам цієї статті.

Крім того суд, частково звільнивши залізницю від відповідальності на  підставі ст. 111 Статуту залізниць України, не врахував, що зазначена стаття   передбачає звільнення залізниці від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу але аж ніяк не за нездійснення  переважування вантажу. Також судом не вказано пункт ст. 111 Статуту, яка  місить широкий, але вичерпний перелік підстав для звільнення залізниці від  такої відповідальності.

     Не враховано судом і те, що відвантажені відповідачем –2 на адресу   позивача 69 тон вугілля АМ у вагоні 677732552 було прийнято станцією  Пелагіївська Донецької залізниці без зауважень, що вже само по собі ставить під сумнів наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу, яка була  виявлена тільки через дві доби слідування вагону з цим вантажем коліями   залізниці.

Слід також зазначити, що відповідно до вимог ст. 32 Статуту залізниць  України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

В даному випадку суд вважає, що відповідач-2 не виконав вимоги розділу 15 Технічних умов та ст. 32 Статуту, оскільки повинен був розрівняти   катком та ущільнити вантаж у вагоні перед відправкою.

Однак такий висновок суду 1-ї інстанції зроблено без врахування та    перевірки наявних у справі доказів, зокрема залізничної накладної  № 52635605,  на звороті якої міститься підпис оператора (вантажовідправника) із  зазначенням, що вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфом 3,5 частини 1 розділу 1 та параграфом 3-5 розділу 2 Технічних  умов.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом  порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення господарського суду 1-ї інстанції таким, що підлягає  скасуванню з передачею справи на новий розгляд .

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

        Касаційну скаргу задовольнити частково.

              Рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2006р. у справі №12/342-06-7623 скасувати.  

     Справу направити до господарського суду Одеської області на новий  розгляд.

Головуючий суддя                                                                      В.С. Божок

Судді:                                                                                         Т.Ф. Костенко    

                                                                                                      Г.П. Коробенко