Рішення

від 12.04.2013 по справі 910/4990/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4990/13 12.04.13 Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутуз»

про стягнення 1533,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Сіленко А.О.

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Мінеральні води України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Бутуз» про стягнення 1533,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар, проте оплату за поставлений товар відповідачем проведено не було, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Відповідач заперечень на позовну заяву не подав, а судове засідання явку представника не забезпечив, повідомлявся належним чином, поштова кореспонденція скеровувалась на адресу згідно відомостей з ЄДР.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався із 29.03.2013р. на 12.04.2013р.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2011р. між ТОВ «Мінеральні води України» (постачальник) та ТОВ «Бутуз» (покупець) було укладено договір поставки продукції №1647, згідно п. 1.1 якого постачальник продає та постачає, а покупець приймає і оплачує на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 3.3 договору покупець зобов'язався оплатити кожну придбану за цим договором партію товару протягом 1 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної №МВУ-034662 від 11.11.2011р. ТОВ «Мінеральні води України» поставило ТОВ «Бутуз» товар на загальну суму 1423,12 грн.

Проте, за поставлений товар оплату проведено не було, у зв'язку із чим утворилась заборгованість на вказану суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отриманий товар не виконав належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 1423,12 грн.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 109,90 грн.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1423,12 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутуз» (03148, м. Київ, пр.-т. Л. Курбаса, 4, кв. 160, ідентифікаційний код: 37589298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України» (Київ, вул. Ярославів Вал , 33-Б, ідентифікаційнийй номер 36001810) 1423,12 грн. основного боргу, 109,90 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Баранов Д.О.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.04.2013р.