Рішення

від 16.04.2013 по справі 910/4500/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4500/13 16.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аква плюс"

про стягнення 15 043,39 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача Короленко Р.А. - представник за довіреністю

від відповідача не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 15 043,39 грн. - за договором купівлі-продажу № 011 від 01.02.2012 року, а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/4500/13, розгляд справи було призначено на 02.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 розгляд справи було відкладено до 16.04.2013.

В судовому засіданні 16.04.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 011 від 01.02.2012 було поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 14 555,92 грн., проте відповідач не здійснив оплату позивачу на суму 14 555,92 грн. за договором № 011 від 01.02.2012.

Також у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару за договором № 011 від 01.02.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку п.7.1 договору № 011 від 01.02.2012 пеню в сумі 381,79 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 76,57 грн. та індекс інфляції в сумі 29,11 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 02.04.2013 та 16.04.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 820260 та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс", в якості продавця, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аква плюс", в якості покупця, було укладено договір купівлі-продажу товарів № 011 (далі - договір), предметом якого є передача у власність покупця продукції, яку покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Умовами договору сторони погодили, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення, одиниці виміру товару та ціна товару визначаються сторонами у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п.1.2.), вартість тари, упаковки, маркування та доставки товару за цим договором включається у загальну ціну товару (п.2.1.), товар вважається переданим покупцю з моменту підписання сторонами видаткової накладної чи іншого документу, який підтверджує передачу товару покупцю та підписується обома сторонами (п.3.6.), право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної чи іншого документу, що засвідчує факт поставки-приймання товару (п.5.1.). Також умовами договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити загальну вартість товару протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту його отримання. Оплата товару може здійснюватись як в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, так і готівкою шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Днем здійснення платежу вважається день нарахування суми, що підлягає оплаті на банківський рахунок продавця (п.6.1.), за прострочення покупцем строку оплати товару понад строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення (п.7.1.), у випадку наявності у покупця простроченої заборгованості по сплаті за товар, продавець має право призупинити постачання товару або розірвати цей договір в односторонньому порядку (п.7.2.).

Відповідно до видаткової накладної № Пол-8284 від 14.12.2012, яка підписана представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 555,92 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 011 від 01.02.2012 у повному обсязі, а саме поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 14 555,92 грн., але відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар у строк, встановлений п.6.1. договору № 011 від 01.02.2012 та не оплатив в повному обсязі поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 14 555,92 грн. та у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 14 555,92 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ч.1 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору № 011 від 01.02.2012 встановлено, що за прострочення покупцем строку оплати товару понад строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору поставки № 011 від 01.02.2012 було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № Пол-8284 від 14.12.2012 яка підписана представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб загалом на суму 14 555,92 грн., проте відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар на суму 14 555,92 грн. у строк, встановлений п.6.1. договору № 011 від 01.02.2012 - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 555,92 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором № 011 від 01.02.2012 є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 011 від 01.02.2012, позивач просить стягнути з відповідача за період з 31.12.2012 та по 04.03.2013 в порядку п.7.1 договору № 011 від 01.02.2012 пеню в сумі 381,79 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 76,57 грн. та індекс інфляції в сумі 29,11 грн.

Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару у строк встановлений п.6.1. договору поставки № 011 від 01.02.2012, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 14 555,92 грн., а тому, враховуючи те, що п.7.1. договору № 011 від 01.02.2012 обумовлено пеню при порушенні покупцем п.6.1. вищезазначеного договору, тобто прострочення оплати товару, а також враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, з яким суд погоджується, а тому вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних за період з 31.12.2012 по 04.03.2013 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того позивач посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 29,11 грн. за період з 31.12.2012 по 04.03.2013.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та встановлено, що ним при нарахуванні такого було допущено помилку, а саме в методиці розрахунку щодо середнього індексу інфляції за період, а тому враховуючи те, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання, позовні вимоги щодо нарахуванні індексу інфляції підлягають задоволенню частково в сумі 14,53 грн., з огляду на нищенаведений розрахунок суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс Інфляції за періодІнфляційне Збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 31.12.2012 - 04.03.2013 14 555,92 1.001 14,53 14 585.03 Сума індексу інфляції за період з 31.12.2012 по 04.03.2013 складає 14,53 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в сумі 14 555,92 грн. , пеня в сумі 381,79 грн ., 3% річних в сумі 76,57 грн . та індекс інфляції в сумі 14,53 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аква плюс" (код ЄДРПОУ 33458259, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (код ЄДРПОУ 24338100, місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 123) 14 555 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 381 (триста вісімдесят одна) грн. 79 коп. - пені, 76 (сімдесят шість) грн. 57 коп. - 3% річних, 14 (чотирнадцять) грн. 53 коп. - індекс інфляції та 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення - 22.04.2013