Рішення

від 25.04.2013 по справі 919/300/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа № 919/300/13

За позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до комунального підприємства "Житлосервіс № 15"

(99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-а)

про стягнення заборгованості у розмірі 110 843,44 грн,

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

прокурора - Махіня В.В., посвідчення №015753 від 21.03.2013

позивача(СМР) - не з'явився;

позивача(КП "Севтеплоенерго" СМР) - Чернової І.С., довіреність № 17 від 03.01.2013

відповідача - Сухатеріна С.Ю., довіреність б/н від 15.01.2013

Суть спору:

12.03.2013 прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Житлосервіс № 15" про стягнення заборгованості зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі - продажу теплової енергії № 436 від 25.06.2010 у розмірі 110 843,44 грн, з яких: 101 767,19 грн - основна заборгованість, 6 483,83 грн - пеня, 2 592,42 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 436 від 25.06.2010 щодо повної та своєчасної оплати послуг теплопостачання.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 01.04.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Позивач - Севастопольська міська Рада - явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (вх.№2937/03 від 29.03.2013), підтримує заявлені позовні вимоги (арк. с. 56).

В судовому засіданні 25.04.2013 представник позивача (КП "Севтеплонерго" СМР) та прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, а також в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, просив суд зменшити розмір неустойки, оскільки її стягнення у повному розмірі суттєво погіршить фінансове становище відповідача.

Прокурор та представник позивача проти зменшення штрафних санкцій заперечували.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про теплопостачання" основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено комунальне підприємство "Севтеплоенерго", основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

25.06.2010 між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) та комунальним підприємством "Житлосервіс № 15" (Покупець) був укладений договір №436 купівлі-продажу теплової енергії (далі -Договір) (а.с.11-13), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, балансової приналежності теплових мереж та купівлі - продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться водоміром. Дані про прилади обліку гарячої води вказуються в Додатку 1, що являється невід'ємною частиною договору (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору покупець кожен місяць до 20-го числа розрахункового місяця надає Покупцю довідку про кількість спожитої гарячої води.

Відповідно до пунктів 4.1-4.7 Договору розрахунковим періодом являється календарний місяць. Плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної площі (Додаток №1), згідно з нормативами споживання. Платня за гарячу воду при наявності водоміру стягується за його показниками у відповідності з пунктами 10-11 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води і водовідводу» на підставі наданої довідки.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по всім видам теплопостачання, передбаченим дійсним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в термін до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, діючим на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.2.1 Договору встановлений обов'язок Покупця оплачувати теплову енергію в установленні договором строки.

Даний договір укладений строком на три роки і вступає в силу з 01.07.2010 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

Пізніше між сторонами укладались додаткові угоди про зміну договору купівлі - продажу теплової енергії №436 від 25.06.2010, зокрема, додатковими угодами № 1, 2, 3, 4, 5, 6 сторони внесли відповідні зміни до п.п. 4.5, 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3 Договору, відповідно до яких було змінено розмір тарифів щодо оплати наданої теплової енергії, а саме за опалення загальної площі нежитлових, житлових приміщень та змінено розмір щомісячної абонентської плати (а.с. 17-27).

В судовому засіданні встановлено, що договір № 436 від 25.06.2010 був пролонгований на наступні роки, оскільки ні одна із сторін не заявила письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору та на даний час він є діючим.

На виконання умов вказаного договору комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконало у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури №436 від 18.01.2012 на суму 32080,24 грн, від 13.02.2012 на суму 32080,24 грн, від 14.03.2012 на суму 32080,24 грн, від 19.04.2012 на суму 7850,00 грн, від 17.05.2012 на суму 4122,26 грн, від 21.06.2012 на суму 4122,26 грн, від 12.07.2012 на суму 4122,26 грн, від 14.08.2012 на суму 4122,26 грн, від 18.09.2012 на суму 4122,26 грн, від 18.10.2012 на суму 4122,26 грн, від 16.11.2012 на суму 20897,03 грн, від 14.12.2012 на суму 32080,24 грн та від 24.01.2013 на суму 32080,24 грн, а також виставлялися рахунки з мінусовим показником від 25.01.2012 -131,68 грн, 14.02.2012 -86,24 грн, 14.12.2012 -291,42 грн, 24.01.2013 -519,73 грн. Відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з січня 2012 по січень 2013 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 101 767,19 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з січня 2012 року по січень 2013 року і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені за порушення строків виконання зобов'язання і 3% річних.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 436 від 25.06.2010 щодо оплати поставленої позивачем (КП "Севтеплоенерго"СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги ", іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України ).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Продавець свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив теплову енергію покупцю, у зв'язку з чим виставив рахунки-фактури за період з січня 2012 по січень 2013 року на загальну суму 213 881,79 грн, які були отримані відповідачем, що не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні. Відповідачем в свою чергу заборгованість сплачена частково, заборгованість складає 101 767,19 грн, що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 Договору строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, а також ту обставину, що позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором у розмірі 101 767,19 грн визнані представником відповідача у судовому засіданні суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у вказаному розмірі.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 6483,83 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 4.8, 5.3.1 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення оплати з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми, що підлягає сплаті.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 47), наданий прокурором, та дійшов висновку, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, та вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 592,42 грн суд зазначає що статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 15.02.2012 по 28.02.2013, визнав його вірним (а.с. 48).

Отже, враховуючи вищевикладене, з комунального підприємства "Житлосервіс № 15" на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради підлягає стягненню 110 843,44 грн з яких: 101 767,19 грн - основний борг, 2 592,42 грн - 3% річних, 6483,83 грн - пеня.

Клопотання позивача про зменшення розміру неустойки суд залишає без задоволення, оскільки відповідачем не доведено наявність об'єктивних підстав, з яких ним не виконане зобов'язання зі своєчасної оплати отриманої за договором теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.

На підстав викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлосервіс № 15" (99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-а, ідентифікаційний код 32296567, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, МФО 384986 в Філії АТ "Укрексімбанк" м. Севастополь, або інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 110843,44 грн (сто десять тисяч вісімсот сорок три грн 44 коп), з яких: 101767,19 грн - основна заборгованість, 6483,83 грн - пеня, 2592,42 грн - 3 % річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житлосервіс № 15" (99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-а, ідентифікаційний код 32296567 відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2216,87 грн (дві тисячі двісті шістнадцять гривень 87 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 30.04.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка

1. прокуратура Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) простим

2. Прокуратура міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1) простим

3. Севастопольська міська Рада

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) рекомендованим з повідомленням

4. комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2) простим

5. комунальне підприємство "Житлосервіс № 15"

(99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-а) простим