Рішення

від 23.04.2013 по справі 909/442/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р. Справа № 909/442/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422;

до відповідача: Приватного підприємства "Міськдорбуд", вул. Галицька, 116/55, Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення 11440 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Білоус С. В. - представник, довіреність №01/881-02/2-1 від 22.04.13

Від відповідача: Дрогобицький В.Ю. - керівник юридичної особи (паспорт СС 086871);

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" подано позов до Приватного підприємства "Міськдорбуд" про стягнення 11440 грн. 31 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" Пасічнянський кар'єр нерудних копалин "Нерудник" та Приватним підприємством "Міськдорбуд" укладено договір купівлі-продажу № 2, згідно умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача товар (щебінь, камінь бутовий та камінь негабаритний), а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно розділу 4 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати (можливе відтермінування протягом 5 днів з моменту передачі товару за згодою двох сторін).

На виконання умов договору, позивачем відпущено, а відповідачем одержано продукцію (щебінь) на загальну суму 37884 грн. 57 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № РН-0002538 від 07.09.20011 р., № РН-0002773 від 22.09.2011 р., № РН-0002987 від 05.10.2011 р., № РН-0003119 від 13.10.2011 р., № РН-0003163 від 17.10.2011 р., № РН-0003213 від 20.10.2011 р., № РН-0003237 від 21.10.2011 р., № РН-0003274 від 25.10.2011 р., № РН-0003380 від 31.10.2011 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 18 від 31.10.2011 р., № 4 від 03.10.2011 р., № 13 від 20.10.2011 р., № 91 від 01.09.2011 р., № 1 від 22.09.2011 р.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію належним чином та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворився борг в сумі 11440 грн. 31 коп.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію-вимогу про сплату боргу № 01/1172-02/2-1 від 08.08.12 р., проте відповідачем оплату боргу не здійснено.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем. Відповідачем визнається факт наявності боргу перед позивачем.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 11440 грн. 31 коп. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 612, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Приватного підприємства "Міськдорбуд" про стягнення 11440 грн. 31 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Міськдорбуд", вул. Галицька, 116/55, Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 34622850) на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (ідентифікаційний код 00292988) 11440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) грн. 31 коп. боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ після набирання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"