Рішення

від 29.04.2013 по справі 905/2198/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2013р. Справа № 905/2198/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк, ідентифікаційний код 00173444

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької консалтингової компанії «Рута», м. Донецьк, ідентифікаційний код 36102360

про: стягнення за договором оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. заборгованості у розмірі 50609,11 грн., пені у розмірі 824,26 грн., штрафу у розмірі 5060,92 грн. та 3% річних у розмірі 428,81 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Калаченкова Т.М. (за довіреністю №188 від 15.04.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.04.2013р. на 29.04.2013р.

У судовому засіданні 29.04.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державний навчальний заклад «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької консалтингової компанії «Рута», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. заборгованості у розмірі 50609,11 грн., пені у розмірі 824,26 грн., штрафу у розмірі 5060,92 грн. та 3% річних у розмірі 428,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. за період користування майном з лютого 2012р. - по лютий 2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені, штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, лист від 31.08.2010р., договір оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. з додатками, додаткову угоду №1 від 14.09.2010р., лист №467 від 20.07.2012р., лист №530 від 30.08.2012р., лист №601 від 01.10.2012р., лист №215 від 21.03.2012р., лист №298 від 18.04.2012р., лист №356 від 21.05.2013р., лист №401 від 21.06.2012р., лист №447 від 11.07.2012р., лист №512 від 20.08.2012р., лист №573 від 18.09.2012р., лист №659 від 19.10.2012р., лист №693 від 12.11.2012р., лист №778 від 13.12.2012р., лист №47 від 21.01.2013р., лист №127 від 12.03.2013р., нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 285 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивачем в перебігу розгляду справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.56-76).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.56-57), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що за змістом ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України вважається належним повідомленням.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал суду (а.с.а.с.52, 81).

Позивач у судовому засіданні 29.04.2013р. підтримав вимоги та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами незважаючи на відсутність Відповідача, представник якого вдруге без пояснення причин не з'явився попри належне повідомлення у розумінні абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №4431/2010 (а.с.а.с.20-25), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цокольні нежитлові вбудовані приміщення першого поверху навчального корпусу загальною площею 105 кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 163, що знаходяться на балансі Позивача (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.2010р. і становить за незалежною оцінкою 348051,38 грн., для розміщення суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері права, строком дії до 21.08.2013р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - червень 2010р. - становить 5777,29 грн. без ПДВ з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням), до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність перед Орендодавцем та Балансоутримувачем у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 27.08.2010р. об'єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.27).

14.09.2010р. між сторонами укладена додаткова угода №1 (а.с.28), якою внесені зміни та доповнення до істотних умов договору відносно розміру орендної плати, визначивши на період до 01.01.2011р. базовим місяцем для розрахунку липень 2010р. із розміром орендної плати за нього 2594,58 грн. з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням.

В період орендних правовідносин Позивач надсилав супровідними листами (а.с.а.с.35-46) Відповідачу рахунки на сплату орендної плати та акти виконаних робіт.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача листами №467 від 20.07.2012р. (а.с.30). №530 від 30.08.2012р. (а.с.32), №601 від 01.10.2012р. (а.с.33) з вимогами погасити наявну заборгованість.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань з орендної плати за період з лютого 2012р. - по лютий 2013р. включно в сумі 50609,11 грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на вказану суму заборгованості пеню в розмірі 824,26 грн., штраф у розмірі 5060,92 грн. та 3% річних у розмірі 428,81 грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків . (а.с.а.с.60, 61), складеного та надісланого (а.с.58) Позивачем на виконання вимог суду.

Згідно наданої Позивачем довідки №80б станом на 12.04.2013р. (а.с.64) за підписом директора та головного бухгалтера. заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №4431/2010 від 27.08.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. І хоча Позивач не є стороною укладеного між Орендодавцем та Орендарем договору, проте за його змістом він є належним отримувачем частини орендної плати (і нараховуваної на неї пені та штрафу), що цілком відповідає положенню ст. 636 Цивільного кодексу України та зумовлює існування об'єкту судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Відповідачем договір оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №4431/2010 від 27.08.2010р. за період користування, у тому числі - з лютого 2012р. - по лютий 2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань, за визначений Позивачем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь період прострочення.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог та їх відповідність умовам договору, задовольняє ці вимоги в повному обсязі:

- щодо заборгованості у розмірі 50609,11 грн.;

- щодо 3% річних в розмірі 428,81 грн.;

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені і штрафів у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.п. 3.7, 3.8 договору оренди №4431/2010 від 27.08.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі - 824,26 грн.

Так само, суд вважає належним розрахунок розміру штрафу в сумі 5060,92 грн., з огляду на що вимоги в цій частині також задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати за подання позовної заяви підлягають компенсації Відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173444) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької консалтингової компанії «Рута», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36102360) про стягнення за договором оренди №4431/2010 від 27.08.2010р. заборгованості у розмірі 50609,11 грн., пені у розмірі 824,26 грн., штрафу у розмірі 5060,92 грн. та 3% річних у розмірі 428,81 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької консалтингової компанії «Рута», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36102360) на користь Державного навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173444) заборгованість з орендної плати в розмірі 50609,11 грн., пеню у розмірі 824,26 грн., штраф у розмірі 5060,92 грн. та 3% річних у розмірі 428,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької консалтингової компанії «Рута», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36102360) на користь Державного навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00173444) компенсацію судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.04.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2013р.

Суддя Д.О. Попков