номер провадження справи 15/18/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.13 Справа № 908/1057/13
За позовом Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Запоріжаудитконсалтинг», АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватний підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 4 972,41 грн.
Суддя Горохов І.С.
представники:
від позивача: Коваленко В.А., директор, наказ № 3-к від 05.07.2012р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 12.12.1996
Суть спору:
Розглянуто позовну заяву Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Запоріжаудитконсалтинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропромснаб», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватний підприємець ОСОБА_2 про стягнення 4970,58 грн.
Ухвалою господарського суду від 26.03.2013 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 10.04.2013. Розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 22.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі договору №0710 від 20.01.2010, укладеного між третьою особою та відповідачем, останньому надано послуги на загальну суму 18 540,00 грн., які оплачено частково на суму 14 000,00 грн. На підставі договору б/н від 05.07.2012 третя особа передала відповідачу право вимоги по договору №0710 від 20.01.2010. Крім основного боргу, за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачеві нараховано 186,58 грн. пені за період з 13.11.2012 по 19.02.2013 та 20% річних в розмірі 248,77 грн. за період з 13.11.2012 по 19.02.2013.
Третя особа вважає вимоги позивача обґрунтованими.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
За клопотанням представників позивача та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи суд встановив наступне.
20.01.2010 між Приватним підприємцем ОСОБА_2 - Виконавець (третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропромснаб» - Замовник (відповідач у справі) укладено договір надання аудиторських консультаційних послуг економіко-правового характеру №0710, за умовами якого Виконавець за дорученням Замовника прийняв на себе зобов'язання надати персоналу Замовника консультації з питань економіко-правового характеру.
Згідно розділу 2 договору, за виконання робіт за цим договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 10% оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, без ПДВ, що становить 12 540,00 грн. Підставою для сплати є прийняття рішення на користь Замовника. Оплата здійснюється на підставі рахунків Виконавця виключно в національній валюті України в безготівковій формі. Підготовка скарг до ДПІ та ДПА України, адміністративного позову сплачується в розмірі 5000,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється протягом 2-х робочих днів з дати укладання договору у розмірі 1000,00 грн., остаточний розрахунок у розмірі 4000,00 грн. відбувається до 15.04.2010.
Виконавцем послуги надано в повному обсязі, про що між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 від 17.05.2010 на суму 500,00 грн., №ОУ-0000019 від 01.06.2010 на суму 500,00 грн., №ОУ-0000020 від 01.06.2010 на суму 12 540,00 грн., №ОУ-0000023 від 01.06.2010 на суму 5000,00 грн.
З оплати за надані послуги виникла заборгованість за актом №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 12 540,00 грн. Рахунок №СФ-0000020 від 01.06.2010р. на суму 12 540,00 грн. Оплата за вказаним актом та рахунком здійснена частково в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.07.2010р., 29.07.2010р., 27.08.2010р., 02.09.2010р., 28.09.2010р., 07.10.2010р., 30.12.2010р. та платіжне доручення від 06.12.2010р. №178 на суму 1000,00 грн. кожний з платежів.
Між сторонами підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2010 по 31.07.2012, підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 4540,00 грн.
05.07.2012 між Приватним підприємцем ОСОБА_2 - Первісний кредитор та Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Запоріжаудитконсалтинг» - Новий кредитор (позивач у справі) укладено договір уступки права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги по договору №0710 від 20.01.2010.
Листом №23 від 15.10.2012 позивач повідомив відповідача про укладення договору уступки права вимоги від 05.07.2012 та про необхідність сплатити заборгованість в розмірі 4540,00 грн.
До теперішнього часу заборгованість не погашена.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, ч. 1 ст. 513 ЦК України.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 514 ЦК України.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні про що свідчить листування між сторонами у справі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
За таких обставин, вимога про стягнення 4540,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 13.11.2012 по 19.02.2013 та 20% річних в розмірі 248,77 грн. за період з 13.11.2012 по 19.02.2013.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки та проценти з розрахунку 20% річних з простроченої суми за весь період прострочки.
Судом перевірено правильність нарахування сум, та встановлено, що стягненню підлягає сума пені в розмірі 184,46 грн. здійснена з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості та 245,95 грн. 20% річних.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Запоріжаудитконсалтинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропромснаб», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватний підприємець ОСОБА_2 про стягнення 4970,58 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропромснаб» (юридична адреса - м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А кв. 210; поштова адреса - 69071 м. Запоріжжя, вул. Верещагіна, 80, код ЄДРПОУ 32756036) на користь Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Запоріжаудитконсалтинг» (69059 м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-А/13, код ЄДРПОУ 25485458) суму основного боргу в розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп., 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 46 коп. пені, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 95 коп. 20% річних, 1719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 81 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 26.04.2013р.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2013 |
Оприлюднено | 30.04.2013 |
Номер документу | 31009551 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Горохов І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні