Рішення

від 23.04.2013 по справі 910/4836/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4836/13 23.04.13

За позовом Приватного підприємства «Аксма-М-2»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М»

про стягнення 23 355,57 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Абрашків Д.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 23 355,57 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 суддя Станік С.Р. порушив провадження у справі № 910/4836/13. Розгляд справи було призначено на 09.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 розгляд справи було відкладено до 23.04.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також із необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 23.04.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, внаслідок усної домовленості між сторонами, було надано відповідачу послуги на загальну суму 23 355,57 грн., проте відповідач не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23 355,57 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 23 355,57 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 09.04.2013 та 23.04.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що подана до суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт № 1 00000032 від 31.07.2012, № 1 00000097 від 31.08.2012, № 1 00000137 від 30.09.2012, № 1 00000163 від 26.10.2012 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін, позивачем, внаслідок усної домовленості із відповідачем, було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М» послуги на загальну суму 23 355,57 грн., які були прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень.

Як зазначає позивач у позовній заяві, разом із актами здачі-прийняття робіт № 1 00000032 від 31.07.2012, № 1 00000097 від 31.08.2012, № 1 00000137 від 30.09.2012, № 1 00000163 від 26.10.2012, ним на оплату послуг було виставлено відповідачу рахунки-фактур № 1-00000901 від 25.10.2012, № 1-00000848 від 30.09.2012, № 1-00000745 від 31.08.2012, № 1-00000634 від 31.07.2012 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 23 355,57 грн., натомість, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією № 28/12-01 від 28.12.2012, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М» погасити існуючу заборгованість на суму 23 355,57 грн. Надсилання вказаної претензії підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 03.01.2013 та фіскальним чеком поштової установи № 3681 від 03.01.2013 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, претензія № 28/12-01 від 28.12.2012 була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М» 23 355,57 грн. - заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини щодо надання послуг, оскільки позивачем, як виконавцем, було надано відповідачу послуги на загальну суму 23 355,57 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 1 00000032 від 31.07.2012, № 1 00000097 від 31.08.2012, № 1 00000137 від 30.09.2012, № 1 00000163 від 26.10.2012, які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень.

Як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, разом із вищенаведеними актами здачі-прийняття робіт позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактур № 1-00000901 від 25.10.2012, № 1-00000848 від 30.09.2012, № 1-00000745 від 31.08.2012, № 1-00000634 від 31.07.2012 на оплату наданих послуг.

Разом з тим, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим останній звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М» із претензією № 28/12-01 від 28.12.2012, в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість на суму 23 355,57 грн., проте, вищевказана претензія задоволена відповідачем не була.

Таким чином, враховуючи наведені обставини. суд дійшов висновку, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати наданих позивачем відповідачу послуг згідно вищенаведених актів здачі-прийняття робіт, обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг встановлений не був, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 23 355,57 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якою у даному випадку судом вважається претензія № 28/12-01 від 28.12.2012, яка згідно опису вкладеного у цінний лист та фіскального чеку поштової установи № 3681 була надіслана позивачем на адресу відповідача 03.01.2013.

Як встановлено судом, відповідач заборгованість в сумі 23 355,57 грн. у строк згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України - не погасив.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати наданих йому позивачем послуг згідно актів здачі-прийняття робіт № 1 00000032 від 31.07.2012, № 1 00000097 від 31.08.2012, № 1 00000137 від 30.09.2012, № 1 00000163 від 26.10.2012 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за надані послуги згідно актів здачі-прийняття робіт № 1 00000032 від 31.07.2012, № 1 00000097 від 31.08.2012, № 1 00000137 від 30.09.2012, № 1 00000163 від 26.10.2012 існує непогашена заборгованість на суму 23 355,57 грн., а тому суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги - законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 23 355,57 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-М» (код ЄДРПОУ - 38103958, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 8) на користь Приватного підприємства «Аксма-М-2» (код ЄДРПОУ - 32669237, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 3 ) 23 355 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 57 коп. - заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення - 26.04.2013