Рішення

від 29.03.2011 по справі 5015/708/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11 Справа№ 5015/708/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ПП «Компанія Діатрейд», м.Львів

до відповідача: Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів

про: стягнення 74 254,12 грн.

Представники :

Від позивача: Шепельський В.В. -ю/к (Довіреність № б/н від 14.03.2011р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПП «Компанія Діатрейд», м.Львів до відповідача - Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів про стягнення 74 254,12 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.03.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 15.03.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

15.09.2010 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 2010/6, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за замовленням відповідача постачати та передавати у власність відповідача товари для дітей, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

На виконання договірних зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64 370,00 грн. , що підтверджується Видатковою накладною № Д-00000306 від 11.11.2010р. із відтисками печаток та підписами повноважних представниікв сторін.

У п. 2.1. Договору визначено, що відповідач оплачує позивачу кожну партію товару за ціною, яка вказана в накладних, на умовах післясплати не пізніше 5 днів з дня отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи у визначені договором строки відповідач отриманого товару у повному обсязі не оплатив.

11.01.2011р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 11/01-10 із вимогою в 10-ти денний строк перерахувати заборгованість за поставлений товар.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

У позовній зяаві позивач зазначає, що станом на момент подання позову сума боргу відповідача перед позивачем становить 64 165,08 грн.

За прострочення оплати товару позивач, на підставі п.6.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 2 316,46 грн.

Окрім того, за протермінування оплати товару протягом 30 календарних днів, позивачем відповідно до п. 6.3. Договору заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого у встановлений строк товару, що складає 6 416,51 грн.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 625 ЦК України позивач просить суду стягнути з відповідача 1 356,08 грн. інфляційних втрат.

Загальна сума позовних вимог становить 74 254,13грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 2010/6 від 15.09.2010 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 64 165,08 грн. є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 6.2. Договору поставки № 2010/6 від 15.09.2010 р. передбачено, що при порушенні термінів оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день протермінування платежу.

П. 6.3. Договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді штрафу в розмірі 10 % від вартості неоплаченого у встановлений строк товару при протермінуванні оплати товару протягом 30 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 316,46 грн. пені. та 6 416,51 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку позовних вимог судом встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а саме нараховано інфляційні на заборгованість із врахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Згідно положення ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати нараховуються від простроченої суми (основного боргу).

Окрім того, слід зазначити, що індекс розраховується не за кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за листопад 2010р.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягають втрати від інфляції за грудень 2010р. в розмірі 513,32 грн. та січень 2011р. в розмірі 641,65 грн., всього - 1 154,97 грн. В частині стягнення 201,11 грн. інфляційних слід відмовити.

(При розрахунку інфляційних втрат судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, викладені у Листі від 03.04.1997 рг. № 62-97р, відповідно до яких у випадку якщо заборгованість виникла з 16 по 31 число місяця, то розрахунок інфляційних починається з наступного місяця).

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (79017, м. Львів, вул. Левицького, 73/2. Код ЄДРПОУ 23891602) на користь ПП «Компанія Діатрейд»(79058, м. Львів, вул. Окуневського, 1/125. Код ЄДРПОУ 33862220) 64 165,08 грн. основного боргу, 2 316,46 грн. пені, 6 416,51 грн. штрафу, 1 154,97 грн. інфляційних втрат; всього - 74 053,02 грн.; 1 012,75 грн . державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 201,11 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.