Рішення

від 22.04.2013 по справі 915/262/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа № 915/262/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивачів: Семенов А.А., договір від 21.01.2013р.;

Довганюк Г.В., витяг з Протоколу №1 загальних, звітно-виборних зборів членів СТ «Южноукраїнський-2» від 25.03.2011р.;

від відповідача: Віштал Л.В., довіреність №5 від 25.03.2013р.

Бойко Л.І., довіреність від 08.02.2013р.;

Нікітенко П.П., довіреність від 08.02.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Садівничого товариства «Южноукраїнський-1» (55001, м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 11, к. 33, код ЄДРПОУ 32119684) та Садівничого товариства «Южноукраїнський-2» (55001, м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 11, к. 33, код ЄДРПОУ 31160386)

до відповідача: Об'єднання садівничих товариств «Альфа» (55332, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Іванівка, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 25376120)

про: визнання рішення зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств та статуту об'єднання садівничих товариств недійсними, -

Суть спору: Садівниче товариство «Южноукраїнський-1» та Садівниче товариство «Южноукраїнський-2» звернулись до господарського суду з позовом до Об'єднання садівничих товариств «Альфа» про визнання недійсним рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформленого протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств, та визнання недійсним Статуту об'єднання садівничих товариств «Альфа» в редакції 2003 року.

01.03.2013р. від представника позивачів надійшло уточнення позовних вимог за вх.№4298/13, згідно з яким останні просять суд визнати недійсним рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств, оскільки воно прийняте на підставі рішення неповноважного органу, а також визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію та запис про проведення державної реєстрації змін до статуту ОСТ «Альфа» в редакції 2001 року, внесених на підставі рішення не повноважного органу, що порушує вимоги п.32 Статуту 2001 року.

У судовому засіданні 26.03.2013р. представником позивачів надано до суду уточнення предмету позову, в якому позивачі просять суд уточнити позовні вимоги - предмет позову, а саме: визнати недійсним рішення зборів уповноважених Об'єднання садівничих товариств «Альфа», оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р.; визнати недійсним правочин - установчий договір від 14.02.2003р., укладений на виконання рішення зборів уповноважених Об'єднання садівничих товариств «Альфа», оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р.; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію та запис про проведення державної реєстрації змін до статуту ОСТ «Альфа» в редакції 2001 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд розцінює заяви СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» про уточнення позовних вимог в якості подання іншого позову, з огляду на що, приймаючи до уваги положення п.п. 3.10-3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у зв'язку з тим, що позивачі не відмовляються від первісного позову, суд вважає за належне відмовити у задоволенні заяв позивачів про уточнення предмету позову і, приєднавши їх до матеріалів справи, розглядати по суті раніше заявлені позовні вимоги. При цьому позивачі не позбавлені права звернутися з новим позовом в загальному порядку.

Водночас слід зазначити, що в позовній заяві позивачами заявлено дві вимоги: про визнання недійсним рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформленого протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств та про визнання недійсним Статуту об'єднання садівничих товариств «Альфа» в редакції 2003 року.

Позовні вимоги СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» ґрунтуються на тому, що 14.02.2003р. зборами уповноважених ОСТ «Альфа» було прийнято рішення, оформлене протоколом №1, про внесення змін та доповнень в установчий договір та Статут об'єднання. На думку позивачів збори уповноважених ОСТ «Альфа» не є повноважним органом, який має права та обов'язки щодо внесення змін та доповнень до Статуту, оскільки згідно з п.32 Статуту в редакції 2001 року право внесення змін та доповнень до статуту віднесено до повноважень об'єднаного правління. Окрім того, позивачі вказують, що засновниками ОСТ «Альфа» були садівничі товариства «Протон», «Олексіївський», «Ташлик» та «Южноукраїнський-2», між тим 14.02.2033р. за результатами зборів уповноважених ОСТ «Альфа» був укладений установчий договір про створення об'єднання садівничо-городних товариств „Альфа", засновниками якого виступали вже садівничі товариства «Олексіївський», «Ташлик», «Южноукраїнський-2» та «Южноукраїнський-1», тобто, збори уповноважених ОСТ «Альфа», які відбулись 14.02.2003р. прийняли рішення про створення нового об'єднання та з новою організаційно-правовою формою, якого потім створено не було. Також позивачі вказують, що оскільки за змістом ст. 100 ЦК України право участі у товаристві (корпоративні права) належать до категорії особистих немайнових прав, на які відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, ними не пропущений строк позовної давності за даним позовом. За таких обставин позивачі просять на підставі ст. 203 ЦК України визнати недійсними рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств, та Статут Об'єднання садівничих товариств «Альфа» в редакції 2003 року.

На виконання вимог ухвал суду представниками сторін надано витребувані судом документи.

Окрім того, у судовому засіданні 09.04.2013р. позивачі визнали факт пропуску строку позовної давності за заявленими позовними вимогами та надали до суду клопотання за вх.№7080/13 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності через те, що керівники СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» є юридично необізнаними особами і про порушення їх прав їм стало відомо лише 21.01.2013р. після звернення за правовою допомогою до адвокату. У судовому засіданні 22.04.2013р. представниками позивачів надано до суду пояснення за вх.№8017/13, а також ще одне клопотання за вх.№8016/13 про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачі не знали і не могли знати про прийняття рішень та внесення змін, оскільки не були про них проінформовані, про їх наявність та прийняття дізнались лише в 2012 році під час звільнення орендованого ОСТ «Альфа» кабінету та приймання документів. Водночас позивачами надано до суду додаткові документи на підтвердження того факту, що про прийняте відповідачем рішення від 14.02.2003р. позивачам стало відомо в 2012 році, а саме: листування з приводу переоформлення договору оренди офісного приміщення, в якому раніше знаходилось ОСТ «Альфа» на позивача-2; протокол засідання правління позивача-2, акт приймання-передачі службової документації та печатки ОСТ «Альфа» представникам ОСТ «Альфа» - головам СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» від 30.01.2012р.

У судових засіданнях представники позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях на позовні вимоги за вх.№5919/13 від 26.03.2013р. та за вх.№7083/13 від 09.04.2013р.

Зокрема, відповідач вважає, що рішення зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р. повністю відповідає нормам Статуту та нормам законодавства, тому підстав для визнання недійсним даного рішення немає. Окрім того, відповідач вважає, що позивачі жодним чином не обґрунтовують факт порушення цим рішенням прав позивачів. Також відповідач вказує на звернення позивачів до суду з відповідним позовом через 10 років після прийняття оспорюваного рішення, та на неправомірне розповсюдження позивачами усіх корпоративних відносин (на які поширюються позовна давність) на відносини, які регулюють вихід та вступ до складу товариства (на які позовна давність не поширюється).

Водночас відповідачем 09.04.2013р. за вх.№7082/13 надано до суду клопотання про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, в якому вказано, що позивачам як учасникам відповідача було добре відомо про внесення змін до Статуту ОСТ «Альфа» в 2003 році, позивачі безпосередньо використовували цей Статут з 2003 року, посилались на його норми, здійснювали участь в управлінні об'єднанням, перераховували грошові кошти тощо, а тому ними з неповажних причин пропущений строк позовної давності, який не підлягає відновленню, та застосування якого за заявою сторони є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 2 рішення зборів уповноважених Об'єднання садівничих товариств «Альфа» від 14.02.2013р., оформленого протоколом №1, було внесено зміни та доповнення до установчого договору та Статуту Об'єднання садівничих товариств «Альфа» (відповідач).

25.04.2003р. розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації №251 від 25.04.2003р. проведено державну реєстрацію Статуту Об'єднання садівничих товариств «Альфа» у новій редакції, затвердженого зборами уповноважених 14.02.2003р.

Позивач-2 (СТ «Южноукраїнський-2») на дату прийняття рішення зборів уповноважених, оформленого протоколом №1 від 14.02.2013р., був учасником Об'єднання садівничих товариств «Альфа» на рівних правах з садівничими товариствами «Протон», «Олексіївський»,«Ташлик».

Позивач-1 (СТ «Южноукраїнський-1») на дату прийняття рішення зборів уповноважених, оформленого протоколом №1 від 14.02.2013р., учасником Об'єднання садівничих товариств «Альфа» не був.

Пунктом 32 Статуту відповідача (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.) передбачено прийняття Статуту об'єднання, внесення до нього змін та доповнень Об'єднаним правлінням садівничих товариств.

Згідно з п.4 Статуту відповідача (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.) для реєстрації об'єднання подає заяву, до якої додається Статут об'єднання, витяг з протоколу сумісного засідання уповноважених представників садівничих товариств, які створюють об'єднання та документ про сплату реєстраційного збору. З моменту реєстрації об'єднання набуває статусу юридичної особи. Об'єднання має самостійний баланс, печатку і штампи зі своїм найменуванням. Подальші зміни та доповнення до Статуту вносяться за тим самим порядком.

Вважаючи, що збори уповноважених ОСТ «Альфа» не є повноважним органом, який має права та обов'язки щодо внесення змін та доповнень у Статут, оскільки згідно з п.32 Статуту в редакції 2001 року право внесення змін та доповнень до статуту віднесено до повноважень об'єднаного правління, позивачі звернулись до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформленого протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств, та визнання недійсним Статуту об'єднання садівничих товариств «Альфа» в редакції 2003 року.

При цьому при зверненні до господарського суду з позовом позивачі вважали, що оскільки за змістом ст. 100 ЦК України право участі у товаристві (корпоративні права) належать до категорії особистих немайнових прав, на які відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, ними не пропущений строк позовної давності за даним позовом.

В процесі розгляду справи у судовому засіданні 09.04.2013р. позивачами визнано факт пропуску строку позовної давності за заявленими позовними вимогами та надано до суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності через те, що керівники СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» є юридично необізнаними особами і про порушення їх прав їм стало відомо лише 21.01.2013р. після звернення за правовою допомогою до адвокату. В подальшому 22.04.2013р. представниками позивачів надано до суду клопотання за вх.№8016/13 про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачі не знали і не могли знати про прийняття рішень та внесення змін, оскільки не були про них проінформовані, про їх наявність та прийняття дізнались лише в 2012 році під час звільнення орендованого ОСТ «Альфа» кабінету та приймання документів. Водночас позивачами надано до суду додаткові документи на підтвердження того факту, що про прийняте відповідачем рішення від 14.02.2003р. позивачам стало відомо в 2012 році, а саме: листування з приводу переоформлення договору оренди офісного приміщення, в якому раніше знаходилось ОСТ «Альфа» на позивача-2; протокол засідання правління позивача-2, акт приймання-передачі службової документації та печатки ОСТ «Альфа» представникам ОСТ «Альфа» - головам СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» від 30.01.2012р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що рішення зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р. повністю відповідає нормам Статуту та нормам законодавства, прийнято повноважним органом - зборами уповноважених представників садівничих товариств, які на момент його прийняття були учасниками ОСТ «Альфа», як це передбачено п.4 Статуту відповідача (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.), а тому підстав для визнання недійсним даного рішення немає. Окрім того, відповідач вважає, що позивачі жодним чином не обґрунтовують факт порушення цим рішенням прав позивачів.

Водночас відповідачем 09.04.2013р. надано до суду клопотання про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, із вказанням при цьому, що позивачам як учасникам відповідача було добре відомо про внесення змін до Статуту ОСТ «Альфа» в 2003 році, позивачі безпосередньо використовували цей Статут з 2003 року, посилались на його норми, здійснювали участь в управлінні об'єднанням, перераховували грошові кошти тощо, а тому ними з неповажних причин пропущений строк позовної давності, який не підлягає відновленню, та застосування якого за заявою сторони є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Перш за все, слід зазначити, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Витягу з Протоколу №1 зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р.

Оригінал вказаного витягу був досліджений судом у судовому засіданні 26.03.2013р.

Саме Витяг з Протоколу №1 зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р. був наданий і державному реєстратору для реєстрації змін і доповнень до Статуту ОСТ «Альфа», внесених рішенням зборів уповноважених від 14.02.2003р., що повністю відповідало п.4 Статуту відповідача (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.), та на даний час міститься в реєстраційній справі ОСТ «Альфа».

Як вказано у зазначеному Витягу, за списком до участі у зборах були запрошені 25 осіб, були присутні 22 особи.

Щодо оригіналу та/або належним чином засвідченої копії самого Протоколу №1 зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р., то вони відсутні на даний час як у позивача, так і у відповідача у справі, а також і у державного реєстратора, з огляду на що до матеріалів справи не надані.

Відповідно до п.п. 28, 30 Статуту ОСТ «Альфа» (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.) вищим органом управління об'єднанням по вирішенню загальних питань та виконанню загальних заходів, що одночасно стосуються учасників об'єднання, є уповноважений орган садівничих товариств - об'єднане правління. Рішення на засіданні об'єднаного правління приймаються звичайною кількістю голосів з кворумом підписання протоколу по два уповноважених представників від кожного товариства. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддали голоси більше половини присутніх.

Саме до повноваження об'єднаного правління садівничих товариств і віднесено п.32 Статуту ОСТ «Альфа» (у редакції, що затверджена 02.04.1998р.) прийняття Статуту об'єднання, внесення до нього змін та доповнень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість позивачем не надано до суду належних доказів того, хто саме приймав участь у зборах 14.02.2003р., що за відсутності Протоколу №1 зборів уповноважених ОСТ «Альфа» від 14.02.2003р., робить неможливим для господарського суду встановити, хто приймав участь у зборах 14.02.2003р. - уповноважені ОСТ «Альфа» (як наполягає позивач, не вказуючи при цьому які це саме уповноважені), уповноважені представники садових товариств, які входили до складу ОСТ «Альфа» (як наполягає відповідач) або об'єднане правління.

За таких обставин позивачем фактично не доведено факту того, що збори від 14.02.2003р. проведені не повноважним органом, та саме не повноважним органом було внесено зміни та доповнення до Статуту ОСТ «Альфа».

В будь-якому разі, слід прийняти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 269 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

При цьому слід зазначити, що право участі у товаристві, зміст якого визначений ст. 100 ЦК України і яке є особистим немайновим, не є тотожним правомочності на участь в управлінні товариством, що, відповідно до ст. 167 ГК України, є складовою корпоративних прав учасника господарського товариства, які мають економічний зміст і можуть бути відчужені особою.

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що корпоративне право, про захист якого позивачем пред'явлено позовну вимогу, не є немайновим в розумінні ст. 269 ЦК України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що на пред'явлену позивачем позовну вимогу не поширюється позовна давність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. у справі №5002-26/4790-2011 за позовом Засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона - 575» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона - 575» про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства.

Позивачі самі визнали факт пропуску ними строку позовної давності за заявленими позовними вимогами у відповідних усних поясненнях, наданих суду у судових засіданнях, та внаслідок надання до суду клопотань про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності від 09.04.2013р. за вх.№7080/13 та від 22.04.2013р. за вх.№8016/13.

Як встановлено судом, оспорюване рішення зборів уповноважених Об'єднання садівничих товариств «Альфа», оформлене протоколом №1, було прийнято 14.02.2013р.

Як вже було зазначено вище, пунктом 2 вказаного рішення зборів було внесено зміни та доповнення до установчого договору та Статуту ОСТ «Альфа».

В матеріалах справи наявний Статут ОСТ «Альфа» (у редакції, що затверджена 25.04.2003р. на підставі рішення зборів уповноважених від 14.02.2003р.) та установчий договір від 14.02.2003р., укладений на підставі рішення зборів уповноважених від 14.02.2003р. та підписаний головами правління садівничих товариств «Олексіївський», «Ташлик», «Южноукраїнський-2» та «Южноукраїнський-1».

Таким чином, з 14.02.2013р. (моменту підписання установчого договору) головам обох СТ «Южноукраїнський-1» та «Южноукраїнський-2» було відомо про оспорюване рішення зборів уповноважених Об'єднання садівничих товариств «Альфа», оформлене протоколом №1 від 14.02.2013р.

Відповідно до вимог ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На момент підписання установчого договору голови правлінь СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» діяли від імені позивачів, до суду не надано жодних доказів обмеження їх повноважень щодо представництва позивачів.

За вимогами ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Враховуючи вищевикладене, підписання головами правлінь СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» установчого договору від 14.02.2003р., укладеного на підставі рішення зборів уповноважених від 14.02.2003р., є належним свідченням того, що позивачі знали про прийняте зборами уповноважених ОСТ «Альфа» рішення, оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р., з моменту підписання установчого договору, а саме: з 14.02.2003р.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи відповідну заяву відповідача про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову СТ «Южноукраїнський-1» та «Южноукраїнський-2».

При цьому господарський суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності, наведені позивачами у клопотаннях від 09.04.2013р. за вх.№7080/13 та від 22.04.2013р. за вх.№8016/13, виходячи з наступного.

По-перше, не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку позовної давності через те, що керівники СТ «Южноукраїнський-1» та «Южноукраїнський-2» є юридично необізнаними особами і про порушення їх прав їм стало відомо лише 21.01.2013р. після звернення за правовою допомогою до адвокату, оскільки юридична необізнаність керівників товариств жодним чином не змінює початок перебігу строку позовної давності та не зупиняє його перебігу.

По-друге, господарський суд не приймає до уваги доводів позивачів про те, що їм стало відомо про прийняття оспорюваного рішення зборів уповноважених ОСТ «Альфа» в 2012 році в результаті переоформлення договору оренди офісного приміщення, в якому раніше знаходилось ОСТ «Альфа» на позивача-2, та приймання-передачі службової документації та печатки ОСТ «Альфа», оскільки матеріалами справи встановлений факт того, що юридичні особи - СТ «Южноукраїнський-1» та «Южноукраїнський-2» дізнались про прийняте зборами уповноважених ОСТ «Альфа» рішення, оформлене протоколом №1 від 14.02.2003р., з моменту підписання головами правлінь СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» установчого договору від 14.02.2003р., укладеного на підставі рішення зборів уповноважених від 14.02.2003р.

Більш того, позивачами не доведено і факту не приймання уповноваженими представниками позивачів участі у самих зборах уповноважених ОСТ «Альфа», які відбулись 14.02.2003р.

Таким чином, встановлений вимогами чинного законодавства України строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним рішення про внесення змін до статуту 2001 року ОСТ «Альфа», оформленого протоколом №1 від 14.02.2003р. зборів уповноважених об'єднання садівничих товариств, та визнання недійсним Статуту об'єднання садівничих товариств «Альфа» в редакції 2003 року, сплив 14.02.2006р., підстав для визнання поважними причин його пропуску господарський суд не вбачає, а тому, враховуючи відповідну заяву відповідача про застосування строку позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, слід відмовити у задоволенні позову СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2» у зв'язку зі спливом позовної давності щодо пред'явленої вимоги.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне вказати, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Така ж правова позиція викладена і у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне вказати, що вимоги позивача-1 (СТ «Южноукраїнський-1») про визнання недійсним рішення зборів уповноважених ОСТ «Альфа», оформленого протоколом №1 від 14.02.2003р., не підлягають задоволенню за будь-яких обставин, оскільки на момент його прийняття позивач-1 ще не був учасником товариства - ОСТ «Альфа», проти чого у судовому засіданні 22.04.2013р. не заперечували і представники позивачів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог СТ «Южноукраїнський-1» та СТ «Южноукраїнський-2».

Інші документи, наявні в матеріалах справи, вищевказані висновки господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Садівничого товариства «Южноукраїнський-1» та Садівничого товариства «Южноукраїнський-2» відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська