Постанова

від 23.04.2013 по справі 804/4405/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 804/4405/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача Гончаренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому просить:

- визнати неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за жовтень 2012 року, за результатами якої складено довідку №43/226/30443501 від 18.01.2013 року;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки №43/226/30443501 від 18.01.2013 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за жовтень 2012 року;

- зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача не було правових підстав на проведення зустрічної звірки позивача з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2012 року та коригувати показники податкової звітності в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки всі господарські операції реально здійсненні, що підтверджується первинними документами, а отже дії відповідача є незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника, що міститься в матеріалах справи. Відповідачем до суду подано заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що висновки проведеної звірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Згідно направленого податковою інспекцією запиту від 25 грудня 2012 року №23110/10/15-242 відповідач запрошував пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період жовтень 2012 року з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань та формування доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами. Такий запит направлений у зв'язку з проведенням ряду заходів щодо відпрацювання міжрегіональних списків платників - утворювачів схемного кредиту: ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та «вигодонабувачів».

Позивач листом від 29.12.2012 року надав пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період жовтень 2012 року.

Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі службового посвідчення, на виконання Наказу ДПС України від 23.04.2012 року №329/дск «Про систему раннього виявлення комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки», згідно п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведено зустрічну звірку товариства з обмеженою відповідальність «АБВ-Техніка» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за жовтень 2012 року.

За результатами зустрічної звірки складено довідку №43/226/30443501 від 18.01.2013 року та за результатами звірки відповідачем проведено коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року та виключено з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податковій декларації за жовтень 2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним діям відповідача суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок №1232).

Згідно пунктів 1, 2 Порядку №1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Таким чином, оскільки зустрічні звірки мають проводитись у разі наявності сумніву стосовно факту здійснення господарських операцій та в межах отримання податкової інформації органами державної податкової служби, то суд приходить до висновку що відповідачем правомірно та в межах строку визначеному Порядком №1232 проведено зустрічну звірку позивача, з огляду на такий висновок суду, позовні вимоги щодо неправомірності дій відповідача з проведення зустрічної звірки не підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної зустрічної звірки відповідачем зроблений висновок, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами постачальниками за жовтень 2012 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ «АБВ-Техніка» по ланцюгу постачання за жовтень 2012 року з контрагентами-покупцями.

При цьому, відповідачем встановлено наявність первинних документів, а саме: податкових накладних зареєстрованих в «Єдиному реєстрі податкових накладних», видаткових накладних, договорів, платіжних документів, проте зроблено висновок про «транзитний» характер проведених господарських операцій ТОВ «АБВ-Техніка» у жовтні 2012 року.

Зі змісту довідки зустрічної звірки та заперечень наданих до суду вбачається, що відповідачем зроблений такий висновок на підставі того, що позивачем не надано виписок з книги довіреностей на отримання товарів придбаних у ТОВ «Новий Град», ТОВ «Берта Трейд», ТОВ «ТД «Гранд Торг», товарно-транспортні накладні на перевезення товару придбаного у ТОВ «Новий Град», ТОВ «Берта Трейд», ТОВ «ТД «Гранд Торг» та інших документів (звітів, подорожних листів, тощо), які б свідчили про дійсність придбання товару, регістрів бухгалтерського обліку (журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»), в актах виконаних робіт на начебто отриманні послуги зміст господарської операції не дає можливість розуміння здійсненої господарської операції, тобто зміст господарської операції відсутній.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в довідці. Зауваження до форми і змісту податкових та видаткових накладних в довідці звірки відсутні. В тому числі в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та вартості цих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій, підприємства-постачальники (ТОВ «Новий град», ТОВ «Берта Трейд», ТОВ «ТД «Гранд Торг»), знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тому використання позивачем у своєму податковому обліку податкових накладних вказаних підприємств є правомірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином до суду та до звірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства відповідачем не встановлена та не спростована. За даними договорами було придбано електропобутову техніку, яка була використана позивачем у господарській діяльності підприємства, а саме була реалізована. Доказів не використання позивачем отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності суду не надано та не зазначено.

Невідповідність первинних документів, а саме податкових накладних вимогам законодавства, саме тих з якими законодавець пов'язує право на податковий кредит та видаткових накладних щодо підтвердження здійснення платником податку витрат не встановлена.

При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання контрагентом неправдивих або протирічливих відомостей. Відповідні обставини податковим органом не виявлено.

Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.

З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати товару підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, виписками банку про часткові розрахунки між контрагентами, частково наданими до суду товарно-транспортними накладними, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виписок з книги довіреностей, повних розрахунків між контрагентами як на підставу для невизнання права позивача на валові витрати та податковий кредит. Адже серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат за договором поставки такі документи не перелічені як обов'язкові.

Щодо економічно не доцільності укладення договорів постачання, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, одним з принципів підприємництва є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом. Так, слід зазначити, що до повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства, тоді як оцінка ефективності діяльності платника перебуває поза межами компетенції органів податкової служби. А відтак обґрунтованість витрат платника, в тому числі сплата ПДВ, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату. Така правова позиція суду також зазначена в ухвалах ВАСУ від 12 липня 2012 року по справі № К/9991/22856/12, К/9991/23317/12.

Отже, доводи відповідача є не доведеними належними та допустимими доказами.

В тому числі, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 1 Порядку №1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Здійснення відповідачем коригування показників податкової звітності позивача за жовтень 2012 року має негативний наслідок для підприємства, оскільки база даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Зміна відповідачем задекларованих показників в автоматизованій системі співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ засобами АС «Аудит» порушує права та інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання платник податків має право на відповідність задекларованих ним показників показникам відображеним в електронній базі податкової звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки акт індивідуальної дії відповідачем в даному випадку не виносяться, то належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з оскарженням дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності та виключення даних з електронної бази.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно проведено коригування показників задекларованих позивачем у податковій декларації за листопад 2012 року в автоматизованій системі співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ згідно довідки від 25 січня 2013 року №89/226/34059324, оскільки судовим розглядом справи відповідачем належним чином не доведено порушення позивача, які зазначені в довідці про результати зустрічної звірки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якою, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 22 гривні 94 копійки, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки №43/226/30443501 від 18.01.2013 р., в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за жовтень 2012 року.

Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, в тому числі відобразити в електронній базі даних Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2012 року.

В іншій частині відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» (код ЄДРПОУ 30443501) судові витрати у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 94 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2013 року

Суддя Н.В. Боженко