Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/2677/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2677/13 18.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русская кожа-Харьков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Овсейко В.С. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кириленко Н.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Русская кожа-Харьков" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 24.01.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 64 від 27 квітня 2010 року в сумі 31 978,04 грн. з них основного боргу - 28 557,47 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 47 копійок), пені - 2 275,98 грн. (дві тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 98 копійок) та 3% річних - 1 144,59 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні 59 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 12.03.2013р. через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Русская кожа-Харьков" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" заборгованість за договором поставки № 64 від 27 квітня 2010 року в сумі 18 857,46, пеню в сумі 2 275,98 грн. та 3% річних в сумі 1 144,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 64 від 27 квітня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013 року.

11.03.2013 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання про залучення до справи додаткових документів на виконання вимог ухвали суду, а саме: копію статуту ТОВ «Таланлегпром», копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, копію довідки з ЄДРПОУ стосовно відповідача, довідку № 63 від 05.02.2013 про відкриті рахунки та відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги визнав частково: позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в сумі 18 557,47 грн., позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1144,59 грн. визнав в повному обсязі, проти заявленої до стягнення суми пені заперечив, з підстав спливу строку позовної давності.

12.03.2013 рок через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/2677/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року розгляд справи було відкладено до 18.04.2013 року та продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2010 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 64 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію, вказану в рахунках-фактурах і накладних.

Додатковою угодою № 1 від 03.01.2011 строк дії договору продовжено до 31.12.2011, а в частині розрахунків між сторонами - до повного виконання всіх зобов'язань по Договору поставки № 64 від 27.04.2010.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 47 307,96 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 18 750,50 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, що становить 28 557,46 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем за переданий, проте не оплачений відповідачем в повному обсязі товар в сумі 28 557,46 грн. підтверджується також підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеним позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в сумі 18 557,47 грн., позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1144,59 грн. визнав в повному обсязі та зауважив на тому, що в частині стягнення пені позивачу слід відмовити з підстав спливу строку позовної давності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що провадження у даній справі в окремій частині підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 27 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 64, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію, вказану в рахунках-фактурах і накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з 17.08.2011 по 23.08.2011 року позивач передав товар на суму 47 307,96 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000168 від 17.08.2011 та № РН-0000173 від 23.08.2011 (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що остаточна оплата, у відповідності до умов Договору, здійснюється Покупцем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Продукції.

Мотивуючи свої позовні вимоги з урахуванням поданої зави про зменшення позовних вимог позивач стверджує, що вартість поставленого Продавцем товару, а саме в розмірі 18 557,46 грн., у передбаченому Договором порядку та строки Покупець в повному обсязі не здійснив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення боргу за Договором, який виник у відповідача внаслідок неоплати поставленого позивачем товару, розмір якого/боргу/ складає 18 8557,46 грн.

При цьому, 18.04.2013р. через канцелярію до суду від відповідача надійшо клопотання № 165 від 17.04.2013 р. в якому останній звернув увагу суду на те, що після звернення Продавця до суду ТОВ «Таланлегпром» сплатило на користь ТОВ «Русская кожа-Харьков» боргу в розмірі 18 557,46 грн. В додаток до клопотання відповідачем надано, а судом долучено до матеріалів справи докази, які свідчать про сплату ТОВ «Таланлегпром» на користь ТОВ «Русская кожа-Харьков» 18 557,46 грн. за товар, а саме: платіжні доручення № 2001 від 11.04.2013р. та № 8471 від 11.04.2013 р.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 557,46 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у відповідній частині.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 5.3. Договору випливає, що в разі порушення Покупцем строку оплати поставленої в строк Продукції, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини погашення відповідачем боргу лише 11.04.2013 р., а не в період з 22.08.2011р. по 28.08.2011р., обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 2275,98 грн. пені в межах заявленого періоду нарахування за порушення Покупцем строків оплати за отриманий від Постачальника товар.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 1144,59 грн. 3% річних.

Щодо викладених у відзиві заперечень про пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності для стягнення пені слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк оплати товару за Договором, в силу п. 3.2. Договору, спливає до 22.08.2011р./28.08.2011р., а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з 23.08.2011р./29.08.2011р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар в повному обсязі оплачений не був і, відповідно, закінчується - 23.02.2013р./01.03.2013р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 12.02.2013р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, в розмірі 18557,46 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо господарських витрат у справі № 910/2677/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 21 978,03 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (ідентифікаційний код: 31862978, адреса: 01073, м. Київ, вул. Саксаганського, 77), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русская кожа-Харьков" (ідентифікаційний код: 34016156, адреса: 61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 4 , п/р 26009044532200 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 2275,98 грн. (дві тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 98 копійок), 3% річних - 1144,59 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні 59 копійок) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

В частині позову б/н від 24.01.2013р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (ідентифікаційний код: 31862978, адреса: 01073, м. Київ, вул. Саксаганського, 77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русская кожа-Харьков" (ідентифікаційний код: 34016156, адреса: 61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 4) основного боргу - 18 557,46 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 46 копійок) провадження у справі № 910/2677/13 - припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Суддя О.В. Котков