Рішення

від 25.04.2013 по справі 908/614/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/12/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа № 908/614/13-г

за позовом Приватного підприємства «Кібар», (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 20-А, кв. 53)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 319 897,50 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. та 23 288,53 грн. пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Чистякова В.В., довіреність № 5 від 06.03.2013 р.;

від відповідача - Мороз Є.О., довіреність б/н від 28.12.2012 р. (бланк серія ВТВ № 626897);

14.02.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство «Кібар», м. Севастополь (ПП «Кібар») з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь») про стягнення 319 897,50 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. та 23 288,53 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/614/13-г, справі № 908/614/13-г присвоєно номер провадження справи 4/12/13, судове засідання призначено на 11.03.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 03.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2013 р. судом за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/614/13-г на п'ятнадцять днів, до 29.04.2013 р., розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 25.04.2013 р.

В судовому засіданні 25.04.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 525, 526, 549, 551, 611, 612, 623, 624 ЦК України, ст., ст. 193, 222, 226, 2291 ГК України і полягають в тому, що 22.10.2010 р. сторонами у справі укладений договір поставки № 20/220101647, за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію - алюміній вторинний АВ-87, за ціною 15 400,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ, орієнтовно в кількості 480 тон. Відповідно до умов договору сторонами була підписана специфікація № 3 від 06.12.2011 р., якою сторони визначили кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції - алюмінію вторинного АВ-87, що поставляється за умовами договору поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. Згідно з п. 5.1 договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі документів, зазначених в п. 4.3 договору. На виконання умов договору на підставі заявки відповідача № 78/3740 від 07.12.2011 р. та видаткової накладної № 16 від 24.12.2011 р. позивачем відповідачу була поставлена обумовлена договором продукція на загальну суму 329 884,50 грн. Відповідачем вказана продукція була отримана, про що свідчать акт приймання ХІІ-16 від 24.12.2011 р. В порушення умов договору відповідач за отриману продукцію розрахувався частково перерахувавши всього за поставлену продукцію 9 987,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 319 897,50 грн. На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була. Пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» 319 897,50 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. та 23 288,53 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Кібар» був укладений договір поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р., за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач - прийняти та оплатити алюміній вторинний АВ-87 на умовах, що визначені договором. 24.12.2011 р. в рамках зазначеного договору позивачем була здійснена поставка сплаву алюмінію вторинного АВ-87. З метою документального підтвердження факту поставки позивачем було оформлено видаткову накладну № 16 від 24.12.2011 р. на кількість орієнтовної поставки - 20,05 тон на загальну суму 330 082,50 грн. Проте, при контрольному зважуванні прийнятої продукції складом № 161 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» фактично прийнято сплаву алюмінію вторинного АВ-87 в кількості 19,993 тони, про що відображено в акті приймання продукції ХІІ-16 від 24.12.2011 р. та зроблено відповідну позначку на видатковій накладній № 16 від 24.12.2011 р. Внаслідок поставки фактично меншої кількості продукції позивачем було оформлено іншу видаткову накладну № 16 від 24.12.2011 р. на суму 329 884,50 грн., яка скріплена підписами та печатками позивача і відповідача. За фактично отриману продукції відповідач розрахувався частково в сумі 9 987,00 грн. Остаточну суму заборгованості в розмірі 319 897,50 грн. не сплачено внаслідок проведення Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з 17.06.2011 р. по 06.07.2011 р. позапланової виїзної перевірки з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р. та відповідно виявлення порушень в господарській діяльності ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» саме із ПП «Кібар» за договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. Також відповідач не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями. Зокрема, враховуючи приписи ст., ст. 253, 258 ЦК України та умови п. 8.4 договору відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення пені за порушення строків розрахунків за зобов'язаннями, строк виконання яких минув більше року. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2010 р. ПП «Кібар» (позивачем у справі) та ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 20/2010/1647 з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити алюміній вторинний АВ-87 (надалі - продукція) за ціною 15 400,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ орієнтовною кількістю 480 тон. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 3, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції - алюмінію вторинного АВ-87 ДСТУ 3753-98, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. (а.с. 17).

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

У відповідності до п. 4.4 Договору поставка продукції здійснюється упродовж 10-ти днів з моменту направлення Постачальнику письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Кількість продукції, що підлягає постачанню, зазначається в письмовій заявці Покупця, яка направляється Постачальнику. Заявка направляється за 5-ть днів до початку місяця постачання.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції на підставі документів, зазначених в п. 4.3 договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Приймання продукції здійснюється за фактичною кількістю. (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору протягом строку його дії поставка продукції здійснюється помісячно орієнтовно по 40 тон в місяць за узгодженням сторонами в письмових заявках.

Матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується, 07.12.2011 р. відповідачем на адресу позивача була направлена заявка № 48/3740 на поставку в грудні 2011 року алюмінію вторинного АВ-87 в кількості 80 тон за ціною 13 750,00 грн. без ПДВ за Договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.20110 р.

На виконання умов Договору № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. позивачем 24.12.2011 р. була здійснена відповідачу поставка сплаву алюмінію вторинного АВ-87.

З метою документального підтвердження факту поставки позивачем було оформлено видаткову накладну № 16 від 24.12.2011 р. на кількість орієнтовної поставки 20,05 тон на загальну суму 330 082,50 грн.

Проте, при контрольному зважуванні прийнятої продукції складом № 161 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» фактично прийнято сплаву алюмінію вторинного АВ-87 в кількості 19,993 тони, про що відображено в Акті приймання продукції ХІІ-16 від 24.12.2011 р. та зроблено відповідну позначку на видатковій накладній № 16 від 24.12.2011 р. (а.с. 20)

Внаслідок поставки фактично меншої кількості продукції позивачем було оформлено іншу видаткову накладну № 16 від 24.12.2011 р. на суму 329 884,50 грн., яка скріплена підписами та печатками позивача і відповідача. (а.с. 19)

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковою накладною № 16 від 24.12.20111 р. на суму 329 884,50 грн. та Актом приймання продукції ХІІ-16 від 24.12.2011 р. Зазначені документи узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній №16 від 24.12.2011 р., яка скріплена печатками підприємств, та підпис уповноваженої особи відповідача на Акті приймання продукції ХІІ-16 від 24.12.2011 р., який скріплений відбитком штампу складу № 161 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь». (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п. 5.1 Договору строк оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р. настав 06.01.2012 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Всього в оплату продукції, поставленої за умовами Договору поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р., відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням № 19173 від 13.01.2012 р. було перераховано 9 987,00 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 319 897,50 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.

Доводи відповідача стосовно того, що остаточну суму заборгованості в розмірі 319 897,50 грн. не сплачено внаслідок проведення Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з 17.06.2011 р. по 06.07.2011 р. позапланової виїзної перевірки з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р. та відповідно виявлення порушень в господарській діяльності ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» саме із ПП «Кібар» за Договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. судом відхиляються, оскільки зазначені відповідачем обставини не звільняють його від виконання обов'язку за зобов'язанням, яке фактично мало місце.

Крім того, відповідачем не оспорюється факт отримання від позивача продукції за умовами Договору поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р. на загальну суму 329 884,50 грн.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 319 897,50 грн. основного боргу за отриману продукцію пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.4 Договору, який передбачає, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.

Позивачем пред'явлена до стягнення за прострочку оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р. пеня в розмірі 23 288,53 грн., яка розрахована за період з 07.01.2012 р. по 06.07.2012 р.

Відповідачем заявлено про застосування до заявлених позивачем вимог про стягнення 23 288,53 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за умовами Договору поставки № 20/20101/1647 від 22.10.2010 р., наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна заява подана позивачем до суду 14.02.2013 р., тоді як нарахування пені позивачем здійснюється починаючи з 07.01.2012 р.

Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про стягнення 23 288,53 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за умовами Договору поставки № 20/20101/1647 від 22.10.2010 р., наслідків спливу позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлений строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до приписів п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Окрім того, сторони можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 14.02.2013 р., тоді як відповідно до розрахунку позивача пеня за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р. розрахована за період з 07.01.2012 р. по 06.07.2012 р.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не були дотримані вимоги ст. 258 ЦК України щодо застосування спеціальної (скороченої) позовної давності. Позивач не надав суду доказів поважності пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р., а також не звертався до суду з мотивованим клопотанням про поновлення пропущеної позовної давності.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 23 288,53 грн. пені за прострочення оплати продукції, отриманої за видатковою накладною № 16 від 24.12.2011 р. за умовами Договору поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р., з огляду на пропущення позивачем позовної давності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за Договором № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р., суд врахував при вирішенні спору у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ПП «Кібар» 319 897,50 грн. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 258, 267, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Кібар», м. Севастополь до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 319 897,50 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/1647 від 22.10.2010 р. та 23 288,53 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного підприємства «Кібар», (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 20-А, кв. 53, код ЄДРПОУ 33179839) 319 897 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. основного боргу та 6 397 (шість тисяч триста дев'яносто сім) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "29" квітня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.