Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/3096/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3096/13 18.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара"

до Приватного підприємства "Данілов і Ко"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Щербина Є.П., Кліменко О.Г. (представники за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

18 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 2Пз від 28.12.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Данілов і Ко" (відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу № 7/2010 від 11 січня 2010 року та договором поставки № 04/01-11 від 04 січня 2011 року в сумі 35 267,52 грн. з них основного боргу - 33 289,34 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень 34 копійки), пені - 1 947,41 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 41 копійка) та втрат від інфляції - 30,77 грн. (тридцять гривень 77 копійок).

Окрім того, у прохальній частині позовної заяви № 2Пз від 28.12.2012р. позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання купівлі-продажу № 7/2010 від 11 січня 2010 року та договором поставки № 04/01-11 від 04 січня 2011 року, зокрема, у визначені договорами строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

15 березня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 910/3096/13, оформлені супровідним листом: № 39 від 15.03.2013р., які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 18.04.2013р.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1147,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1720,50 грн. судового збору. Доказів оплати заявленого клопотання про забезпечення позову позивачем до суду не додано.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2010 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту -Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу № 7/2010 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність товар, згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

04 січня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту -Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 04/01-11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов за договору купівлі-продажу та договору поставки Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 36 852,57 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар та частково повернув товар в розмірі - 250,55 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договорами в розмірі - 33 289,34 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 11 січня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 7/2010, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність товар, згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору та 04 січня 2011 року між сторонами було укладено договір поставки № 04/01-11, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірних Договорів в період з 26.06.2012 року по 20.08.2012 року позивач передав товар на загальну суму 36 852,57 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних та частково повернув товар в розмірі - 250,55 грн., що підтверджується накладною повернення Пв1-000072 від 20.08.2012 року.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2. Договору купівлі-продажу, в редакції Додаткової угоди № 1, встановлено, що Покупець проводить розрахунок за отриманий товар протягом 25 календарних днів.

Пунктом 4.1. Договору поставки визначено, що оплата за товар по окремій накладній здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 25 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

З матеріалів слідує, що Покупець частково оплатив отриманий за Договорами товар, а на суму - 250,55 грн. частково повернув товар, що підтверджується накладною повернення Пв1-000072 від 20.08.2012 року та актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох підприємств (копії документів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.02.2013р. та від 19.03.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвал від 19.02.2013р. та від 19.03.2013р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати товару за спірними Договорами, так і доказів повернення товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на квітень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором купівлі-продажу та Договором поставки в розмірі 33 289,34 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.1. Договору купівлі-продажу випливає, що за нездійснення або порушення умов даного Договору, сторони несуть майнову відповідальність, в межах, передбачених діючим законодавством України.

Крім того, пунктом 7.1. Договору поставки передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1947,41 грн. пені за не здійснення оплати за отриманий товар за Договором купівлі-продажу та Договору поставки товару у встановлені відповідними правочинами строки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 30,77 грн. індексу інфляції.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент сплати судового збору) встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820,00 грн.).

Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Данілов і Ко" заборгованості за договором купівлі-продажу № 7/2010 від 11 січня 2010 року та договором поставки № 04/01-11 від 04 січня 2011 року в сумі 35 267,52 грн., сплатив платіжним дорученням № 267 від 26.12.2012 року суму судового збору в розмірі 1073,00 грн., втім повинен був сплатити 1720,50 грн.

Таким чином, недоплачений позивачем судовий збір в сумі 647,50 грн. (1720,50 грн. - 1073,00 грн. = 647,50 грн.) підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і КО» (ідентифікаційний код: 34532920, адреса: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 68/1, оф. 62, р/р 26004013001532 в ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» в м. Києві, МФО 320627), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара» (ідентифікаційний код: 30743753, адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37, кв. 24, р/р 26006018090 в ПАТ «Банк «Український капітал» в м. Києві, МФО 320371), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 33 289,34 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень 34 копійки), пеня - 1947,41 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 41 копійка), інфляційних - 30,77 грн. (тридцять гривень 77 копійок) та судові витрати - 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара» (ідентифікаційний код: 30743753, адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37, кв. 24, р/р 26006018090 в ПАТ «Банк «Український капітал» в м. Києві, МФО 320371) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31215206783001, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 647,50 грн. (шістсот сорок сім гривень 50 копійок).

Враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України "Про судовий збір", клопотання "Про вжиття заходів до забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара» - залишити без розгляду.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/3096/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.04.2013р.

Суддя О.В. Котков