Постанова

від 30.04.2013 по справі 5017/3694/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р.Справа № 5017/3694/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М. А.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стариков В.І. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 лютого 2013 року

у справі №5017/3694/2012

за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

до Приватного "Спеціалізованого підприємства "Висотмонтажбуд"

про стягнення 16.450 грн. 80 коп.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 233 від 01.04.2013 р. та в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 290 від 29.04.2012 р.

ВСТАНОВИЛА:

17.12.2012 р. Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (далі позивач, Порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного "Спеціалізованого підприємства "Висотмонтажбуд" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 16.450 грн. 80 коп.

Позов мотивований тим, що 06.08.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір № 1216 за умовами якого Підприємство зобов'язалось виконати у відповідності з кошторисною документацією комплекс робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій портального крану "Альбрехт" та портального крану „Ганц" загальною вартістю 98.316 грн., а Порт зобов'язався прийняти ці роботи і оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

Сторони свої зобов'язання за названим договором виконали своєчасно, належним чином та в повному обсязі, але актом № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р. проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства Інфраструктури України було встановлено, що відповідачем була завищена вартість виконаних роботи внаслідок витрат на відрядження на суму 16.450 грн. 80 коп., яка була безпідставне сплачена Портом Підприємству.

10.09.2012 р. позивач направив відповідачеві претензію щодо сплати останнім грошових коштів у сумі 16.450 грн. 80 коп.

У листі відповіді від 03.10.2012 р. відповідач відмовився від сплати заборгованості, посилаючись на безпідставність цих вимог Порту.

Повторна претензія позивача від 15.10.2012 р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Порту не визнавав та вважав їх необґрунтованими, посилаючись на те, що усі роботи за договором ним виконані повністю без будь-яких зауважень щодо їх якості та кількості, що підтверджується відповідними актами приймання-здачі робіт КБ-2В, що підписані сторонами та скріплені їх печатками. Ціна, визначена у договорі є твердою, що узгоджено ДБН Д 1.1-2000 та не допускає змін в Актах виконаних робіт, у тому числі і в частині командировочних витрат. Крім того, з актом про результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності порту відповідач не був ознайомлений. Усі субпідрядні роботи виконані робітниками субпідрядного підприємства ТОВ "Ремстройелектро" (далі - ТОВ), відповідно до договору субпідряду № 22-05 від 28.05.2009 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2013 р. (суддя Оборотова О.Ю.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведена позовна вимога щодо надмірного завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт у розмірі 16.450 грн. 80 коп., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача встановленого перевіркою боргу у розмірі 16.450 грн. 80 коп. за договором підряду № 1216 від 15.06.2009 р., що зафіксовано в акті Управління фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства Інфраструктури України № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р. є не обґрунтованою, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Порту задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що актом № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р. Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства Інфраструктури України встановлено, що відповідачем були виконанні роботи із завищенням вартості будівельно-монтажних робіт на суму 16.450 грн. 80 коп., внаслідок витрат на відрядження, які безпідставно сплачені Портом. Крім того, скаржник зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували той факт, що субпідрядні роботи виконані робітниками ТОВ відповідачем суду не надано, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник відповідача доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 06.08.2009 р. між сторонами у справі укладено договір № 1279 за умовами якого відповідач зобов'язався виконати у відповідності з кошторисною документацією комплекс робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій портального крану "Альбрехт" та портального крану „Ганц" загальною вартістю 98.316 грн., а Порт зобов'язався прийняти ці роботи і оплатити їх вартість.

Згідно п. 12.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до виконання зобов'язань по ньому.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору визначена на основі договірних цін, узгоджених сторонами та складає 98.316, в тому числі ПДВ 20% 16.386 грн.

Відповідно до п. 3.2 кінцевим терміном виконання робіт є дата підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи сторонами договору підписані та скріплені печатками кошториси на виконання робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій окремо по кожному портальному крану, зокрема: по портальному крану "Ганц" на суму 43.098 грн., по портальному крану "Альбрехт" на суму 55.218 грн., а всього на загальну суму 98.316 грн.

Погоджені сторонами кошториси по окремим портальним кранам повністю співпадають з визначеною у п. 2.1 загальною вартістю робіт за договором в розмірі 98.316 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач свої зобов'язання за названим договором виконав своєчасно і належним чином та з залученням субпідрядника станом на 31.07.2009 р. здійснив комплекс робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій портального крану "Альбрехт" на суму 55.218 грн., станом на 25.08.2009 р. здійснив комплекс робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій портального крану "Ганц" на суму 43.098 грн., а всього виконав робіт на загальну суму 98.316 грн., які прийняті позивачем без будь-яких зауважень щодо їх кількості та якості відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.

Ці роботи по антикорозійному захисту металоконструкцій по окремим портальним кранам повністю оплачені Портом відповідно до вимог п. 2.2. та 2.3. договору, що не заперечується жодною із сторін у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається лише на акт № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р. Управлінням фінансового контролю та запобігання економічним правопорушенням Міністерства Інфраструктури України в якому зазначено, що відповідачем була завищена вартість виконаних за договором робіт, внаслідок включення до них витрат на відрядження на суму 16.450 грн. 80 коп., яка була безпідставне сплачена Портом Підприємству.

Але, суд першої інстанції підставне не прийняв ці доводи позивача до уваги, оскільки згідно п. 2.4. договору зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами вносилися будь-яких змін до договору в частині зменшення ціни за виконанні роботи по антикорозійному захисту металоконструкцій портального крану "Альбрехт" та портального крану „Ганц", а відповідно до приписів ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Так як, сторонами за взаємною згодою визначена саме ціна договору у твердій сумі 98.316 грн., що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією їх вільного волевиявлення під час визначення умов договору, то протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання скаржника на акт № 14-2-03/33 від 29.11.2011 р., як на доказ завищення вартості будівельно-монтажних робіт внаслідок витрат на відрядження, які безпідставно були сплачені Портом у сумі 16.450 грн. 80 коп. та на підставі якого мають бути стягнуті відповідні кошти місцевим судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки згідно роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами та доповненнями) від 26.01.2000 № 02-5/35 будь-які акти ревізій не мають обов'язкового характеру для суду при розгляді справи по суті, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Доводи скаржника на не надання відповідачем жодних доказів, які б підтверджували той факт, що субпідрядні роботи виконані робітниками ТОВ є голослівними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та повністю спростовуються останніми, внаслідок чого не можуть бути прийнятими до уваги.

Зокрема, зазначені в Договорі № 1216 роботи по антикорозійному захисту металоконструкцій портальних кранів «Ганц» № 0104 та «Альбрехт» № 0103 та в кошторисній документації, виконанні у повному обсязі та відповідною якістю, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт КБ-2В, підписаними усіма уповноваженими особами замовника. Всі роботи по вищезазначеному договору носили виїзний характер, на відстані більш ніж 100 км., а тому нарахування командировочних витрат є обґрунтованими. Договірна ціна до Договору № 1216, де зазначені командировочні витрати у сумі 16 450 грн. 80 коп., також підписана усіма уповноваженими особами Порту, що підтверджує обґрунтованість цих витрат.

Як зазначалося вище, усі роботи, на які посилається позивач з вимогою відшкодувати виплачені командировочні витрати на суму 16450 грн. 80 коп. з НДС, виконувались робітниками субпідрядного підприємства ТОВ «Ремстройзлектро» (код ЄДРПОУ 34851424) по укладеному договору № 22-05 від 28.05.2009 р., що підтверджується відповідним актом приймання-здачі виконаних робіт форми КБ-2В. Крім того, співробітниками ТОВ «Ремстройзлектро» оформлялись і первинні командировочні документи.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що відповідач безпідставно, всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору, отримав від Порту грошові кошти в загальній сумі 16.450 грн. 80 коп. матеріали справи не містять та їх, у порушення ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, внаслідок чого місцевий суд правомірно дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову Порту - відсутні.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 13 лютого 2013 року у справі № 5017/3694/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.04.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Мирошниченко М.А.