Постанова

від 29.04.2013 по справі 820/2583/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 р. справа №820/2583/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Засопіна М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001741702 від 20.03.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих, помилкових та таких, що не відповідають нормам законодавства України висновків суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 836/17.2-09/НОМЕР_2 від 04.03.2013, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Київському районі)- заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки, позивачем порушено: п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкових зобов'язань позивача, а також порушено п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту.

Суд, вивчивши доводи, викладені у позові та запереченнях проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами цієї перевірки було складено акт від 04.03.2013 № 836/17.2-09/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного у цьому позові податкового повідомлення-рішення.

В акті перевірки зазначено, про наступні порушення:

- порушення п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями внаслідок чого ФО-П ОСОБА_3 занижено податкові зобов'язання за період, що підлягав перевірці, на 5 382,00 грн.

- порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та порушення та п. 198.6 ст. 198 , в результаті чого ФО-П ОСОБА_3 завищено податковий кредит за період, що підлягав перевірці, на суму 49 667,00 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001741702 від 20.03.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 55 049,00 грн., та нарахування штрафних санкцій на суму 13 762,25 грн.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Заниження обсягів поставки та, відповідно, зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 р., грудень 2011 р., грудень 2012 р., (відповідно у розмірі 2 346,0 грн., 4,0 грн. та 688,0 грн.), виявлені відповідачем в результаті співставлення даних декларації про доходи Позивача з обсягами поставки за даними декларацій з ПДВ Позивача.

Позивач не погодився із зазначеними висновками, надав свій розрахунок та копії декларацій, що підтверджують відсутність зазначених відповідачем розходжень у даних декларацій про доходи позивача з обсягами поставки за даними декларацій з ПДВ позивача.

Розходження у обсягах доходів за 2012 рік пояснюється позивачем помилковим відображенням ним у якості доходу суми у розмірі 3 441,19 грн., що надійшла на рахунок позивача як повернення авансу за не поставлені товари.

Відповідачем не надано будь-якого обґрунтування зазначених у Акті розбіжностей. Під час судового слідства представник відповідача не зміг пояснити, що саме є підставою для висновків про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 р., грудень 2011 р., грудень 2012 р.

Суд зазначає про відсутність правових підстав для висновків про можливість зміни обсягів зобов'язань платника податків з податку на додану вартість на підставі аналізу та співставлення даних, відображених у деклараціях про доходи платника податків.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів та не підтверджено під час розгляду справи висновки про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 р., грудень 2011 р., грудень 2012 р. на загальну суму 3038,00 грн.

Також відповідачем в Акті перевірки зазначено, що у квітні 2010 року контрагентами позивача (а саме ТОВ "ЕЛЕКТРО-НВА", код ЄДРПОУ 22696628; ТОВ "АЛМАР-ПЛАСТ", код ЄДРПОУ 31649665; ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_3) віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 2 344,08 грн., але ФО-П ОСОБА_3 не подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, чим порушено пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ. В результаті, у порушення п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем занижено податкові зобов'язання за квітень 2010 на 2 344,00 грн.

Під час судового розгляду справи в результаті дослідження наявних у матеріалах справи документів такий висновок було спростовано.

Так, позивачем надано копію додаткової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. із задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ на суму 2 344,00 грн.

Крім того, позивач надав : опис вкладення із зазначенням відправлення ФОП ОСОБА_3 декларації з ПДВ за квітень 2010 року на адресу ДПІ у Київському районі м. Харкова ( документ містить відбиток календарного штемпеля (18.05.2010), номер поштового відправлення (6114501473941) та підпис працівника пошти, що перевірив відповідність вкладення опису); виписку за особовим рахунком Позивача в АТ "УкрСиббанк" про оплату ПДВ за квітень 2010 року 20.05.2010; виписку за особовим рахунком від 13.08.2010 р. в АТ "УкрСиббанк" про сплату штрафу за несвоєчасне подання декларації з ПДВ за квітень 2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт подання позивачем декларації з ПДВ за квітень 2010 року у травні 2010 року та сплату останнім штрафу за несвоєчасне подання декларації у травні місяці 2010 р.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставне донарахування відповідачем позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 2 344,00 грн. за неподання декларації з ПДВ за квітень 2010 року

Щодо виявлених відповідачем порушень позивачем п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення останнім податкового кредиту на суму 49 667,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач не має права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за окремими операціям у 2010 - 2012 років з придбання товарів, у зв'язку з тим, що контрагентами ФО-П ОСОБА_3 у додатках № 5 до власних податкових декларацій з ПДВ у відповідних періодах не відображено ФО-П ОСОБА_3 як покупця таких товарів (послуг).

Так, в Акті перевірки зазначається, що в результаті автоматизованого співставлення податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності по податковому кредиту:

За травень 2010 року на суму ПДВ 4 476,00 грн.:

ТОВ "КОМПАНІЯ "ТІМКОР", код ЄДРПОУ 36902020 - у травні 2010 року взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ не відображено. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у травні 2010 року відніс суму ПДВ з вказаним контрагентом у розмірі 4 476,00 грн., чим порушив пп. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

За червень 2010 року на суму ПДВ 3 774,08 грн.:

ТОВ "КОМПАНІЯ ТІМКОР" код ЄДРПОУ 36902020 - у червні 2010 року взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ не відображено. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у червні 2010 року відніс суму ПДВ з вказаним контрагентом у розмірі 3 774,08 грн., чим порушив пп. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04,97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

За липень 2010 року на суму ПДВ 3 126,48 грн.:

ПП "ЛУГОПТСНАБ", код ЄДРПОУ 34280145 - у липні 2010 року взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 у додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ не відображено. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у липні 2010 року відніс суму ПДВ з вказаним контрагентом у розмірі 2 684,98 гри., чим порушив п.п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

ТОВ "КОМПАНІЯ "ТІМКОР", код ЄДРПОУ 36902020 - у липні 2010 року взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3, у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ не відображено. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у липні 2010 року відніс суму ПДВ з вказаним контрагентом у розмірі 441,50 гри., чим порушив пп. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

За серпень 2010 року на суму ПДВ 36922,60 грн.:

ПП "ЛУГОПТСНАБ" код ЄДРПОУ 34280145 - у серпні 2010 року взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ не відображено. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у серпні 2010 року відніс суму ПДВ з вказаним контрагентом у розмірі 36922,60 грн., чим порушив пп.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04,97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

За травень 2011 року на суму ПДВ 680,00 грн.:

ТОВ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА НПФ" код ЄДРПОУ 31500979 20.06.2011 р. подало до ДПІ за місцем реєстрації податкову накладну з податку на додану вартість та додаток №5 до податкової декларації з ПДВ, в якому до складу податкових зобов'язань включило взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_3 на суму ПДВ 680,00 грн., але 16.12.2011р. до ДПІ подало уточнюючий додаток №5 до податкової декларації за травень 2011 року, в якому знято з податкових зобов'язань сума ПДВ по ФО-П ОСОБА_3 у розмірі 680,0 грн.

ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у травні 2011 року відніс суму ПДВ 680,0 грн., але уточнюючого розрахунку податкового кредиту до ДПІ не надавав. Таким чином, в порушення пп.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ФО-П ОСОБА_3 завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року на суму 680,0 грн..

За серпень 2012 року на суму ПДВ 688,24 грн.:

ТОВ "ТК ПРОФІТЕКС", код ЄДРПОУ 37423261 подало до ДПІ за місцем реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток №5 до податкової декларації з ПДВ № 9057198372 від 19.09.2012р,в якому до складу податкових зобов'язань включило взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_3 на суму ПДВ 2336,30 грн. ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у серпні 2011 року відніс суму ПДВ 2336,30 грн. ТОВ ТК ПРОФІТЕКС" 19.09.2012р. до ДПІ подало уточнюючий додаток №5 до податкової декларації за серпень 2012 року № 9057198369, в якому знято з податкових зобов'язань суму ПДВ по ФО-П ОСОБА_3, у розмірі 688,24 грн. ФО-П ОСОБА_3 уточнюючого розрахунку податкового кредиту до ДПІ не надавав. Таким чином, в порушення п.п. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ФО-П ОСОБА_3 завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 688,24 грн."

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарська діяльність позивача має наступні ознаки нереальності її здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, господарська діяльність потребує участі найманих робітників, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні транспортні засоби, договори на доставку товарів з інших регіонів, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням доставки із інших регіонів, тощо.

Під час судового слідства представник позивача пояснив, що у 2010-2012 роках позивачем здійснювались операції з купівлі-продажу невеликих партій товару. При цьому, операціям купівлі товарів позивачем передувала домовленість позивача про продаж таких товарів та отримання ним від покупців оплати за товар. Зазначене дозволяло позивачеві здійснювати постачання товару від продавців безпосередньо до покупців. За таких умов у позивача не було необхідності зберігати товар у складських приміщеннях та самостійно забезпечувати його транспортування.

Для підтвердження своїх пояснень позивачем надано копії первинних документів та виписок за особовим рахунком в АТ "УкрСиббанк", які свідчать про те, що надходження грошових коштів на рахунок позивача передували списанню грошових коштів з рахунку позивача, а передача товарів від продавців позивачеві та від позивача покупцям здійснювались у той самий день.

Висновки відповідача про необхідність участі у господарській діяльності позивача найманих кваліфікованих працівників зі спеціальною освітою ніяким чином не обґрунтовані.

Під час судового слідства представник відповідача не зміг надати пояснення стосовно того, яку саме кваліфікацію та освіту мали б мати наймані працівники для здійснення тієї господарської діяльності, яку здійснював позивач.

Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджено факт отримання позивачем товарів від продавців, передачу придбаних товарів покупцям , а також здійснення розрахунків за товар як позивачем, так і покупцями.

Перелік усіх наданих позивачем документів систематизовано у вигляді таблиці. За результатами вивчення документів, наданих позивачем, та співставлення даних, наведених у таблиці, судом встановлено наступне:

У підтвердження операції з купівлі товарів у ТОВ "Компанія "Тімкор" у травні 2010р. надано наступні документи:

Рахунок-фактура № 110501 від 11.05.2010, Накладна № 110501 від 11.05.2010, Податкова накладна № 110501 від 11.05.2010, Рахунок-фактура № 130501 від 13.05.2010; Накладна № 130501 від 13.05.2010; Податкова накладна № 130501 від 13.05.2010; Рахунок-фактура № 280501 від 28.05.2010; Накладна № 280501 від 28.05.2010, Податкова накладна № 280501 від 28.05.2010.

У підтвердження операції з продажу цих товарі надано такі документи : Договір (з ТОВ "Електро-НВА") на поставку продукції № 2 від 03.01.2010 Накладна № 13 від 11.05.2010, довіреність від 11.05.2010, податкова накладна № 13 від 11.05.2010; Договір (з ПП "Ніка") купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010, Накладна № 14 від 13.05.2010, довіреність № 8 від 13.05.2010, податкова накладна № 14 від 13.05.2010; Накладна (з ТОВ "БУДПЛАСТ") № 15 від 28.05.2010, довіреність № 142 від 28.05.2010, податкова накладна № 15 від 28.05.2010.

У підтвердження операції з купівлі товарів у ТОВ "Компанія "Тімкор" у червні 2010 р. надано наступні документи:

Рахунок-фактура № 080601 від 01.06.2010, Накладна № 010607 від 01.06.2010, Податкова накладна № 010607 від 01.06.2010; Рахунок-фактура № 030601 від 03.06.2010, Накладна № 030604 від 03.06.2010, Податкова накладна № 030604 від 03.06.2010, Рахунок-фактура № 070601 від 07.06.2010, Накладна № 070604 від 07.06.2010, Податкова накладна № 070604 від 07.06.2010, Рахунок-фактура № 170601 від 17.06.2010, Накладна № 170605 від 17.06.2010, Податкова накладна № 170605 від 17.06.2010.

У підтвердження операції з продажу цих товарів надано такі документи :

Накладна № 16 від 01.06.2010, податкова накладна № 16 від 01.06.2010, Договір на поставку продукції № 2 від 03.01.2010, Накладна № 17 від 03.06.2010, довіреність від 03.06.2010,податкова накладна № 17 від 03.06.2010, Договір купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010, Накладна № 18 від 07.06.2010, довіреність № 9 від 02.06.2010, податкова накладна № 18 від 07.06.2010, Договір купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010, Накладна № 19 від 17.06.2010, довіреність № 10 від 17.06.2010, податкова накладна № 19 від 17.06.2010.

У підтвердження операції з купівлі товарів у липні 2010 р. (у ТОВ "Компанія "Тімкор" та у ПП "Лугоптснаб») надано наступні документи:

Рахунок-фактура № 0270701 від 02.07.2010, Накладна № 020704 від 02.07.2010, Податкова накладна № 020704 від 02.07.2010; Рахунок-фактура № 0707/01 від 12.07.2010; Накладна № 120703 від 12.07.2010; Податкова накладна № 120703 від 12.07.2010; Рахунок-фактура № 290702 від 29.07.2010; Накладна № 290703 від 29.07.2010; Податкова накладна № 290703 від 29.07.2010; Рахунок-фактура № 2707/02 від 29.07.2010; Накладна № 290702 від 29.07.2010; Податкова накладна № 280704 від 29.07.2010.

У підтвердження операції з продажу цих товарів надано такі документи :

Договір на поставку продукції № 2 від 03.01.2010, Накладна № 20 від 02.07.2010, довіреність №3 від 02.07.2010, податкова накладна № 20 від 02.07.2010, Накладна №21 від 12.07.2010, податкова накладна № 21 від 12.07.2010, Накладна № 23 від 29.07.2010, податкова накладна № 23 від 29.07.2010, Договір купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010, Накладна № 22 від 29.07.2010, довіреність № 11від 29.07.2010, податкова накладна № 22 від 27.07.2010.

У підтвердження операції з купівлі товарів у серпні 2010 р. (у ПП "Лугоптснаб») надано наступні документи:

Рахунок-фактура № 040802 від 04.08.2010; Накладна № 040802 від 04.08.2010, Податкова накладна № 040802 від 04.08.2010, Рахунок-фактура № 0508/02 від 05.08.2010; Накладна № 050801 від 05.08.2010, Податкова накладна № 050801 від 05.08.2010, Накладна № 090803 від 09.08.2010, Податкова накладна № 090803 від 09.08.2010.

У підтвердження операції з продажу цих товарів надано такі документи :

Договір на поставку продукції № 2 від 03.01.2010, Накладна № 24 від 04.08.2010, довіреність №3 від 04.08.2010, податкова накладна № 24 від 04.08.2010, Договір купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010, Накладна № 25 від 05.08.2010, довіреність № 17 від 05.08.2010, податкова накладна № 25 від 05.08.2010; Договір купівлі-продажу № 3 від 12.05.2010; Накладна № 26 від 09.08.2010, довіреність № 18 від 09.08.2010; податкова накладна № 26 від 09.08.2010.

У підтвердження операції з купівлі товарів у травні 2011 р. (у ТОВ «Східно-Українська НПФ») надано наступні документи:

Рахунок-фактура № 040502 від 04.05.2011, акт виконаних робіт від 04.05.2011, Податкова накладна № 142 від 04.05.2011.

Продаж цих товарів підтверджено: актом від 04.05.2011 та податковою накладною № 1 від 04.05.2011.

Операція у серпні 2012 року (з ТОВ «ТК Профітекс») підтверджується: рахунком-фактурою № 309 від 06.08.2012, Накладною № 322 від 06.08.2012, Податковою накладною № 271 від 06.08.2012.

Зазначений відповідачем факт завищення ФО-П ОСОБА_3 суми податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 688,24 грн. в результаті подання ТОВ "ТК ПРОФІТЕКС" 19.09.2012 р. до ДПІ уточнюючого додатку № 5 до податкової декларації за серпень 2012 року № 9057198369, в якому знято з податкових зобов'язань суму ПДВ по ФО-П ОСОБА_3 у розмірі 688,24 грн., спростовується наявними у матеріалах справи документами.

Так, згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року та додатку 1 до цієї податкової декларації Позивачем здійснене коригування податкового кредиту з постачальником ТОВ "ТК ПРОФІТЕКС" на суму ПДВ 688,24 грн. Той факт, що коригування з боку ТОВ "ТК ПРОФІТЕКС" відбулось лише у наступному місяці жодним чином не впливає на законність дій позивача.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівкової формі та підтверджені завіреними належним чином банківськими виписками з особового рахунку позивача в АТ "УкрСиббанк".

Оцінюючи надані документи, суд приймає до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінюючи надані позивачем документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що вони містять: назву документа (форми); дату і місце їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірність відомостей, зазначених у цих первинних документах.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивач втратив право власності на ці кошти. Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо уникнення від оподаткування (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем не надано.

Суд зазначає, що в силу закону виявлення фактів неспівпадіння відображення в звітностях платників податків показників господарських операцій, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже сам факт неспівпадіння не свідчить про порушення платником податків законодавства.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбані товари не були використані позивачем у господарській діяльності, відповідачем не надано. Тоді як позивачем надано документи, якими підтверджено використання у господарській діяльності товарів, придбаних за спірними правочинами.

Суд зазначає, що в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), суд доходить висновку про те, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

У порушення вищевказаних вимог в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність операцій, здійснених позивачем або невідповідність вимогам закону вчинених ним господарських операцій.

Висновки, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і мають характер суб'єктивних припущень. Інших мотивів нереальності здійснення спірних правочинів відповідач в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не навів.

В силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків, що викладені в Акті перевірки.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Такого висновку суд дійшов, у тому числі, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), а також судової практики Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.8 та ст. 244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001741702 від 20.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, р/р 31217206784011, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 688.12 грн. (шістсот вісімдесят вісім гривень дванадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 30 квітня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.