Рішення

від 25.04.2013 по справі 910/3374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3374/13 25.04.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус.ОЗР»

про стягнення 57 210,93 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Борисюк О.В. представник за довіреністю № 196-13749/КР від 01.11.12.

Від відповідача: Терніков Є.І. представник за довіреністю № 1/2013 від 13.03.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус.ОЗР» (далі - відповідач) про стягнення 180 308,86.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором № 29/767/10 від 24.11.10. по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус.ОЗР» виникла заборгованість, що зумовило нарахування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» пені, 15% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.13. порушено провадження у справі № 910/3374/13, розгляд справи призначено на 05.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.13. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 09.04.13.

В судових засіданнях 09.04.13. та 18.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 18.04.13. та 23.04.13. відповідно.

19.04.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву, відповідно до якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» вказує на допущення описки при виготовленні позовної заяви № б/н від б/д в даній справі та зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 147 282,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.13. на підставі ст. 69 ГПК України за заявою позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 910/3374/13 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 23.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.04.13.

24.04.13. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» зменшує свої позовні вимоги в зв'язку зі здійсненням мінусового коригування суми заборгованості та з огляду на часткову сплату відповідачем грошових коштів, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 57 210,93 грн., а саме: 49 880,07 грн. - основного боргу, 3 589,17 грн. - 15% річних, 3 589,17 грн. - пені, 152,52 грн. - збитків від інфляції.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 25.04.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.04.13. позов визнано в частині основної заборгованості в розмірі 49 880,07 грн., в іншій частині позовних вимог відповідач наполягав на їх зменшенні в зв'язку з невірним розрахунком позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3374/13.

В судовому засіданні 25.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.10. між позивачем (далі - Підприємство) та відповідачем (Розповсюджувач) було укладено Договір № 29/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до умов якого (п. 1.1) Розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу (-ів) (надалі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - права тимчасового користування), за умови повного дотримання Розповсюджувачем Договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги для розміщення РЗ, своєчасно і згідно з умовами Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 3.1 Договору, адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про Розповсюджувача, дату та строк дії Пріоритету, відомості про базовий тариф.

Згідно з п. 3.2 Договору, адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано та скріплено печатками адресні програми на право тимчасового користування № 1 та № 2, адресні програми на пріоритет № 3, № 4, № 5 № 6, адресні програми на право тимчасового користування № 7, № 1/1, № 2/1, адресні програми на пріоритет № 8/1, № 8, № 9, № 10, адресну програму на право тимчасового користування № 11, адресні програми на пріоритет № 12, № 13, № 14 (зі змінами, внесеними додатковими угодами).

Сторони домовились, що ціною Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п. 6.1 Договору).

Приписами п. 6.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

У відповідності до п. 6.6 Договору плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.7 Договору рахунок підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за Право тимчасового користування, підтверджує факт надання Права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування (п. 5.2.3 Договору).

Приписами п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у Розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення Договору вцілому.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконав в повному обсязі свого обов'язку по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору, позивачем виставлялись відповідачу рахунки (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), в т.ч. і на коригування, за період з 01.08.12. по 31.01.13.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендних платежів в повному обсязі не виконав, частково сплативши грошові кошти у відповідності до наданих позивачем виписок по особовому рахунку

Доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Крім того, суд додатково відзначає, що між сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 880,07 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, та визнається відповідачем, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус.ОЗР» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті плати за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 880,07 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.9 Договору, у разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів та пені, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 589,17 грн. - пені.

Приписами п. 7.2 Договору встановлено, що Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку в повному обсязі по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вказану суму значно завищено, внаслідок чого, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 759,76 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 1 009,41 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 589,17 грн. - 15% річних та 152,52 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що крім штрафних санкцій Підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 15% річних та встановлено, що позивачем вказані суми завищено, внаслідок чого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 149,64 грн. - збитків від інфляції та 2 767,32 грн. - 15% річних. В іншій частині збитки від інфляції в розмірі 2,88 грн. та 15% річних в розмірі 821,85 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус.ОЗР» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 19; ідентифікаційний код 35082511) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, вул. Боричів Узвіз, б. 8; ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 49 880 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 07 коп., пеню у розмірі 2 759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 76 коп., 15% річних в розмірі 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 32 коп., збитки від інфляції в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 670 (одну тисячу шістсот сімдесят) грн. 75 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко