Рішення

від 24.04.2013 по справі 914/704/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа№ 914/704/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР», с. Воля-Ковельська, Ковельський район, Волинська область

до відповідача-1: Харківського УВП № 2 «УТОС», м.Харків

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТРАНС», с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 109 118,41 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Мудрак І.К. - представник за довіреністю №б/н від 02.01.2013р.;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» до Харківського УВП № 2 «УТОС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТРАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 109 118,41 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 11.03.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 24.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити з врахуванням поданої ним заяви (вх.12075/13 від 11.04.2013р.) про уточнення розміру позовних вимог та з врахуванням часткової оплати відповідачем-1 основного боргу, а саме 1 500,00 грн. (що підтверджується довідкою з банку) та допущених раніше механічних описок при розрахунку, та стягнути 109 118,41 грн. , а саме: 92 309,00 грн. основного боргу, 8 634,93 грн. пені, 1 700,77 грн. 3% річних та 6 473,71 грн. штрафу. Зокрема, з відповідача-1 стягнути 108 118,41 грн. та солідарно стягнути з відповідача -1 та відповідача -2 1 000,00 грн.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

В судове засідання 24.04.2013р. відповідач 1 явки повноважних представника не забезпечив, причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. 06.03.2013р. через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. 6333/13) в якій просить відмовити позивачу у розгляді позовної заяви та направити позовну заяву за територіальною підсудністю.

Суд, відмовляє у клопотання про направлення позовної заяви за територіальною підсудністю виходячи з наступного.

До матеріалів справи позивач подав договір поруки від 06.06.2012р. відповідно до якого Поручитель (відповідач-2) зобов'язується перед Кредитором (позивачем) у повному обсязі відповідати за виконання відповідачем-1 (Боржник за договором поруки) зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору №118 купівлі-продажу від 06.06.2012р. За договором вбачається, що місце знаходження відповідача-2 Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, буд.33.

Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Представником відповідача -1 08.04.2013р. було подано клопотання (вх.10959/13) про відкладення розгляду справи в зв'язку з проведенням двосторонніх переговорів щодо укладання сторонами мирової угоди у справі.

В судовому засіданні представник позивача заперечив факт укладення мирової угоди з відповідачем-1, а також ведення переговорів щодо укладення мирової угоди.

В судове засідання 24.04.2013р. відповідач 2 явки повноважних представника не забезпечив, подав відзив на позовну заяву 22.03.2013р. вх. 8112/13 та 23.03.2013р. вх..8675/13 в яких зазначив, що дійсно виступає поручителем за виконання Харківським УВП №2 «УТОС» умов договору купівлі-продажу №118 від 06.06.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем 1. Визнає заборгованість в сумі 1 000,00 грн., якою обмежується поручитель згідно договору поруки. Просить розглядати справу без участі представника.

В судовому засіданні 24.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

06 червня 2012 року між позивачем (за договором Продавець) та Відповідачем-1(за договором Покупець) укладено договір №118 купівлі-продажу (надалі-договір), за яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. Розділу 1 договору товаром за цим договором є поліетилен, поліпропілен, полістирол. Ціна товару за цим договором вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором (п.1.3.)

Згідно з Розділом 3 договору поставка товару здійснюється протягом 5(п'яти) банківських днів з моменту поступлення коштів на поточний рахунок Продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін (усної або письмової, в тому числі по факсу). Покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості в терміни та порядку, передбачені діючим законодавством. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару Покупцю або перевізнику.

На виконання умов договору позивач у період з 06.06.2012р. по 13.11.2012р. поставив відповідачу-1 товар згідно видаткових накладних (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні) на загальну суму 257 050,00 грн.

В період з 11.06.2012р. по 13.11.2012р. відповідач -1 оплатив позивачу за поставлений товар 163 241,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день подання позовної заяви виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 163 241,00 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 18.12.2012р. надіслав відповідачу-1 вимогу №52 в якій вимагає терміном до 10.01.2013р. погасити заборгованість за договорум№118 купівлі-продажу в суму 93 809,00 грн. (257 050,00 грн. - 163 241,00 грн.) яка, однак, була залишена без розгляду відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи в суді відповідач -1 свої зобов'язань щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав. У зв'язку з цим, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (часткової оплати основної суми боргу в розмірі 1 500,00 грн.), заборгованість перед позивачем становить 92 309,00 грн. (93 809,00 грн. - 1 500,00 грн.).

Відповідно до п.5.3. договору за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення та штраф 5% річних від простроченої суми.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі п.5.3.договору просить стягнути 8 634,93 грн. пені, 6 473,71 грн. штраф та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 1 700,77 грн..

06.06.2012р. між позивачем (Кредитор за договором) та ТзОВ «Гал-Транс» (у справі - відповідач 2, за договором - Поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі відповідати за виконання відповідачем-1 (Боржник за договором поруки) зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного між Кредитором та Боржником договору №118 купівлі-продажу від 06.06.2012р.(за договором поруки - основний договір). У разі порушення боржником основного договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя обмежується сумою 1 000,00 грн.

У матеріалах справи є відзиви відповідача 2 (Поручителя) вх.8112/13 від 22.03.2013р. та вх. 8675/13 від 23.03.2013р. на позовну заяву в якому визнає заборгованість в сумі 1 000,00 грн., згідно договору поруки.

Доказів погашення боргу станом на день прийняття рішення, сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом при виконанні господарських зобов'язань встановлювати договірну санкцію за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором в сумі 92 309,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий товар.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 1 700,77 грн. за неналежне виконання умов договору нарахована правомірно і підлягає стягненню (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.5.3. договору за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення та штраф 5% річних від простроченої суми.

Тому стягнення пені в сумі 8 634,93 грн. та 5 % штрафу в сумі 6 473,71 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і ж боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодуванням збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки встановлено, у разі порушення Боржником основного договору Божник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя обмежується 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог в сумі 109 188,41 грн. повністю.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу підлягає стягненню з відповідача-1.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 179, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 11, 15, 509, 526, 549, 554, 610-612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Харківського УВП №2 «УТОС» (61010, Харківська область, місто Харків, провулок Ващенківський, будинок 2; ідентифікаційний код 05518813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Полімер» (45060, Волинська область, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Зарічна, будинок 13;ідентифікаційний код 37986336) заборгованість на загальну суму 108 118,41 грн.(з яких: 91 309,00 грн. основний борг, 8 634,93 грн. пеня, 1 700,77 грн. 3% річних та 6 473,71 грн. штраф) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 182,36 грн.

3. Стягнути солідарно з Харківського УВП №2 «УТОС» (61010, Харківська область, місто Харків, провулок Ващенківський, будинок 2; ідентифікаційний код 05518813) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Транс» (81153, Львівська область, Пустомитівський район, село Зубра, вулиця Лісна, будинок 53; ідентифікаційний код 38127434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Полімер» (45060, Волинська область, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Зарічна, будинок 13; ідентифікаційний код 37986336) 1 000,00 грн. заборгованості.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Коссак С.М.