Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-17620/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17620/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТЕХ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій та висновків акту перевірки протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 17.09.2012 року № 1304/2240/38123948 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок позивача сформовано податковий кредит за червень 2012 року; визнання протиправними висновків щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством та неможливості здійснення господарських операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, зокрема, в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними висновків щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством та неможливості здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем фактично оскаржуються дані, які містяться в акті про неможливість проведення зустрічної звірки щодо нікчемності укладених ним правочинів за період, який перевірявся. Позивач ці висновки вважає передчасними і немотивованими, а доводи щодо нікчемності правочинів такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблені без дослідження самих господарських угод, первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків акту перевірки.

Згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, висновки, зазначені в акті, складеному за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що акт про неможливість проведення звірки позивача не дає можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача продукції, отриманої від контрагентів, а лише фіксує обставини, встановлені податковим органом. Висновки, зазначені в такому акті не носять обов'язкового характеру для позивача та не тягнуть за собою для нього будь-яких прав та обов'язків, а відтак не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтями 157 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправними висновків щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством та неможливості здійснення господарських операцій - скасуванню з закриттям провадження по справі в цій частині.

Колегія суддів знаходить правомірними доводи суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки, оформленої актом від 17.09.2012 року № 1304/2240/38123948 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок позивача сформовано податковий кредит за червень 2012 року. При цьому судова колегія виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року № 9042229603 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з податку на додану вартість від 21.07.2012 року № 9042501225.

Згідно повідомлення від 23.08.2012 року № 674/9/18-620 ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» фактичне місцезнаходження останнього не встановлено.

17.09.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було складено акт № 1304/2240/38123948 про «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» сформовано податковий кредит за період червень 2012».

Так, в даному акту було встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства: ст. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 , ст. 650, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» при визначені податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0 за червень 2012 року.

Згідно пп. 20.1.6. п. 20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.73.5. ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Таким чином, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

Наведені вище обставини свідчать, що в межах спірних правовідносин зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» так і не було проведено, відповідної довідки не складено, про що свідчить сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Дії податкового органу по фактичному проведенню перевірки та складання акту є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

Отже, аналіз викладених вище обставин та законодавчих норм свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції, що відповідач при намаганні провести зустрічну звірку позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТЕХ» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 року в частині визнання протиправними висновків щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності товариством та неможливості здійснення господарських операцій - скасувати, провадження по справі в цій частині - закрити.

В решті постанову суду - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.