Рішення

від 29.04.2013 по справі 901/981/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.2013 Справа № 901/981/13-г

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

до Державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне"

про стягнення 7595,05 грн.

Суддя Н.С. Пєтухова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Коваленко Г.А., довіреність № б/н від 06.11.2012, начальник юридичного відділу;

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7595,05 грн.

Позивні вимоги позивач обгрунтовуває тим, що у встановлений законодавством термін, відповідач не відшкодував витрат Пенсійному фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК, на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за лютий 2013 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позивні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. 11.04.2013р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне".

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку про відсутність достатньо обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В с т а н о в и в:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Державне підприємство «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне»

(Відповідач) зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в

Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим як платник

внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер -

24108821).

Відносно Державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» Господарським судом Автономної Республіки Крим порушена справа про банкрутство № 2-6/7955-2007.

Абзацом 3 ч. 8. ст. 24 нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, яка набрала чинності 18.01.2013 року передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України від 09.07.03 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через вищевказані фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання законної сили Закону № 1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХП. Відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягали пенсії, призначені за пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) підприємства зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених, відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-ХП, до досягнення працівником загальновстановленого пенсійного віку.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, діючий до вступу в дію Закону № 1058-IV. Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003 №21-1,зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 р. № 64/8663 (далі - Інстукція № 21-1), передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у таких розмирах: - зазначені у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції № 21-1 (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до п. 6.4. Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Однак, у встановлений законодавством термін, відповідач не відшкодував витрат Пенсійному фонду України, в особі управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК, на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за лютий 2013 року.

Загальна сума заборгованості відповідача по відшкодуванню затрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий 2013 року перед Управлінням складає 7595,05 грн., що підтверджується розрахунками сум фактичних виплат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунком заборгованості Відповідача та карткою особового рахунку Відповідача.

Таким чином, станом на 28.02.2013 року за відповідачем склалася прострочена заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий 2013 року в сумі 7595,05 грн.(а.с.6)

На день розгляду справи відповідачем сума заборгованості 7595,05 грн. не сплачена.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У судовому засіданні 29.04.2013 були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 30.04.2013.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне" (вул.Калініна ,74 ,с. Скворцове, Сімферопольській район, 97544, код ЄДРПОУ 33655492) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм.Ульянова ,6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 2560870547613 в КРУ AT «Державний ощадний банк України» МФО 324805, ЄДРПОУ 22259661) заборгованість у розмірі 7595,05 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3. Стягнути з Державного підприємства "Державне Сільськогосподарське підприємство "Сонячне" (вул.Калініна ,74 ,с. Скворцове, Сімферопольській район, 97544, код ЄДРПОУ 33655492) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України в Автономної республіки Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Н.С. Пєтухова