Рішення

від 25.04.2013 по справі 902/515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 р. Справа № 902/515/13

Провадження № 14/902/37/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлової Т.С.,

представників сторін:

позивача: Захарчука М.В., довіреність №б/н від 04.04.13, паспорт серії АВ 991987 виданий Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області 31.08.2012 року; Гавришка М.В., довідка з ЄДРПОУ АА № 841238, паспорт серії АВ 257405 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.10.2004 року - керівник;

відповідача: Афанасьєва О.Г., довіреність №б/н від 25.04.13, паспорт серії ВН 517950 виданий Житомирським РВ УМВ України в Житомирській області 19.03.2011 року; Кушнір А.Л., довіреність № б/н від 25.04.13, сл. посвідчення УК № 151859 від 14.02.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства фірми "Сніжинка" (вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050)

до : військової частини А 2656 (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 48879 грн. 50 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство фірма "Сніжинка" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з військової частини А 2656 боргу в сумі 48879 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 08.04.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/515/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (25.04.2013р.) представники позивача позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, представники відповідача проти позову заперечили, однак останні не заперечували проти виконання позивачем обумовлених у договорах робіт.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.12.2012 року між військовою частиною А2656 (замовник) та приватним підприємством фірмою "Сніжинка" (виконавець) укладено договір №63 на прання білизни та килимів, хімічну чистку одягу підприємств та організацій (а.с. 8-10).

Відповідно п.1.1 Договору замовник замовляє, а виконавець повинен виконати своїми силами та засобами послуги по пранню білизни, спецодягу та килимів.

Вартість договору складає 15461 грн. 82 коп. (п. 3.3 Договору).

Пунктом 9.3 Договору сторони обумовили, що договір набирає чинності з 20.12.2012р. і діє до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по даному договору позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт від 24.12.2012р., квитанцією-договором №3808 від 10.01.2012р. та рахунками №543 від 24.12.2012р. на суму 15461 грн. 82 коп., наявними в матеріалах справи.

Поряд з цим, 22.02.2013 року між військовою частиною А2656 (замовник) та приватним підприємством фірмою "Сніжинка" (виконавець) укладено договір №2 на прання білизни та килимів, хімічну чистку одягу підприємств та організацій (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість договору складає 26537 грн. 88 коп.

Згідно із п. 6.1 Договору розрахунки за виконання послуг виконуються не пізніше 3-5 банківських днів, в безготівковій формі.

Пунктом 9.2 Договору сторони визначили, що він набирає чинності з 01.01.2013р. і діє до 31.12.2013р.

На виконання умов вказаного Договору позивач надав відповідачу на протязі січня-березня 2013р. послуги по пранню білизни та килимів, хімічну чистку одягу підприємств та організацій, факт надання яких підтверджується наявним в матеріалах справи актами контролю якості та кількості наданих послуг, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2013р., актом виконаних робіт від 18.01.2013р., квитанціями- договорами від 10.01.2013р., від 11.01.2013р., від 18.01.2013р., від 25.01.2013р., від 01.02.2013р., рахунками-фактурами від 04.01.2013р., від 09.01.2013р., від 11.01.2013р., від 18.01.2013р., від 25.01.2013р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.02.2013р., актом виконаних робіт від 22.02.2013р., квитанціями договорами від 07.02.2013р., від 15.02.2013р., від 22.02.2013р., від 01.03.2013р., рахунками- фактурами від 01.02.2013р., від 15.02.2013р., від 22.02.2013р., актом виконаних робіт від 06.03.2013р., квитанціями- договорами від 06.03.2013р., від 20.03.2013р., від 27.03.2013р., від 03.04.2013р., рахунками- фактурами від 01.03.2013р., від 06.03.2013р., актом виконаних робіт від 20.03.2013р., рахунками-фактурами від 15.03.2013р., від 27.03.2013р., від 22.03.2013р., актом виконаних робіт від 29.03.2013р., рахунком- фактурою від 29.03.2013р.

31.03.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно вказаного договору становить 33417 грн. 68 коп. (а.с. 55).

Таким чином , за відповідачем станом на час подання позову рахується борг в сумі 48879 грн. 50 коп., що складається із 15461 грн. 82 коп. заборгованості згідно договору №63 від 20.12.2012р. та 33417 грн. 68 коп. заборгованості згідно договору №2 від 22.02.2013р.

Проведення розрахунків з порушенням обумовлених строків спонукало позивача звернутися з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З моменту укладення сторонами договорів №63 від 20.12.2012р. та №2 від 22.02.2013р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 48879 грн. 50 коп. боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 08.04.2013р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А2656 (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 07937980) на користь приватного підприємства фірми "Сніжинка" (вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 23109604) 48879 грн. 50 коп. боргу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи