Рішення

від 25.04.2013 по справі 912/603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 рокуСправа № 912/603/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНОКСА-Україна", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс", м. Кіровоград

про стягнення 20670,50 грн.

Представники сторін:

від позивача - Русін С.С., директор;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНОКСА-Україна" (надалі - ТОВ "ЛІНОКСА-Україна") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" (надалі - ТОВ "Інеріс") за договором поставки №1/09 від 05.09.2012 року в сумі 20670,05 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2013 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору докази.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній зазначає, що в прохальній частині позовної заяви допущено помилку в зазначенні суми належної до стягнення з відповідача, а саме, з відповідача підлягає до стягнення сума заборгованості в розмірі 20670,50 грн.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає дане клопотання позивача до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні присутній не був. На момент проведення судового засідання до господарського суду повернуто ухвалу від 12.04.2013 року про порушення провадження по справі з позначкою "адресат вибув" (а.с.24-25). Вказана ухвала направлялась відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом №16310013 від 16.04.2013 року (а.с.26-28).

Враховуючи вищезазначене, а також положення ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, підпункту 3.9.1. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Станом на час проведення судового засідання відзив на позов, заяви та клопотання від ТОВ "Інеріс" до господарського суду не надходили.

Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

05.09.2012 року між сторонами укладено договір поставки №1/09 (надалі - договір №1/09), за умовами якого постачальник (ТОВ "ЛІНОКСА-Україна") зобов'язується поставляти покупцю (ТОВ "Інеріс") металопродукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору №1/09)

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3. договору №1/09 ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у специфікаціях (додатках) до даного договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною.

В розділі 3 договору №1/09 сторони погодили, що покупець оплачує поставлений товар за цінами, що вказані в специфікації на кожну партію товару. У випадку зміни ціни товару постачальник погоджує її з покупцем шляхом підписання додатків до даного договору. Умови розрахунків вказуються в підписаних сторонами специфікаціях.

За умовами п. 4.4. договору №1/09 датою поставки товару вважається дата, вказана у накладній.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як додаток №1 до договору №1/09, сторонами складено специфікацію №1 від 12.09.2012 року, в якій визначено ціну, кількість та асортимент товару, що поставляється, а також передбачено, що товар поставляється покупцю шляхом самовивозу із складу у м. Києві та оплачується шляхом попередньої оплати в сумі 30000,00 грн. та остаточної оплати в сумі 20670,50 грн. в строк до 18.09.2012 року. Вказана специфікація підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.12).

На виконання вимог договору №1/09 та у відповідності до специфікації №1 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 50670,50 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.09.2012 року №1090, яка підписана повноважними представниками сторін та містить відтиск печатки відповідача.

Однак, відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару у сумі 20670,50 грн. в строк визначений в специфікації №1.

Згідно довідки позивача про розмір заборгованості ТОВ "Інеріс" (а.с.43) станом на 22.04.2013 року заборгованість відповідача по договору №1/09 від 05.09.2012 року перед ТОВ "ЛІНОКСА-Україна" становить 20670,50 грн.

Оригінали зазначених документів були надані суду для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1/09 від 05.09.2012 року є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що відповідач не заперечив заявлену до стягнення суму заборгованості, доказів погашення вказаної заборгованості в сумі 20670,50 грн. на момент розгляду справи суду не надав, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 25.04.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" (25006, м. Кіровоград, вул. Набережна, 9; ідентифікаційний код 37624138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНОКСА-Україна" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95Д; ідентифікаційний код 35965555) 20670,50 грн. заборгованості згідно договору поставки №1/09 від 05.09.2012 року, а також 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Набережна, 9.

Повне рішення складено 30.04.2013 року.

Суддя М.С. Глушков