Рішення

від 23.04.2013 по справі 914/980/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.13 Справа№ 914/980/13-г

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області

до відповідача: Виробничого кооперативу «Будівельник», смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області

про стягнення 104387,32грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області до Виробничого кооперативу «Будівельник», смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області про стягнення 104387,32грн., з яких 79725,00грн. основного боргу та 25112,32грн. пені.

Ухвалою суду від 12.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2013р. Ухвалою суду від 02.04.2013р. розгляд справи відкладено на 23.04.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику роз'яснено його права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача подав заяву (вх.№ 14025/13 від 23.04.2013р.), в якій зазначено, що 09.04.2013р. відповідачем - Виробничим кооперативом «Будівельник» частково погашено основний борг у розмірі 79195,00грн. Таким чином, розмір основного боргу Виробничого кооперативу «Будівельник» перед ФО-П ОСОБА_2 на момент розгляду спору по суті становить 80,00грн., які позивач просить стягнути. Решту позовних вимог позивач підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, а саме - на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: вул.Лісна, 1, смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області, надіслано копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи. Проте, кореспонденція, якою надсилалась ухвала про порушення провадження у справі, знаходиться в матеріалах справи, повернута суду підприємством зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі, продавець за договором) та Виробничим кооперативом «Будівельник» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір №1 від 24.05.2013р. на виконання якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 79275,00грн., що підтверджується підписаними представниками сторін накладними №107 від 27.11.2012р. та №108 від 03.12.2012р. та довіреністю №3 від 27.11.2012р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору, покупець зобов'язаний своєчасно оплатити продукцію згідно заявок та рахунків-фактур, а продавець поставити продукцію на умовах даного договору.

Згідно з п.п.2.1, 3.1 договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно поданих покупцем письмових заявок погоджених з продавцем на умовах передоплати.

Відповідачем оплата за здійснену поставку не проведена, внаслідок чого у Виробничого кооперативу «Будівельник» виникла заборгованість перед ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 79275,00грн.

Заявою від 23.04.2013р. (вх.№14025/13 від 23.04.2013р.) позивач повідомив суд про те, що Виробничим кооперативом «Будівельник» частково погашено суму основного боргу у розмірі 79195,00грн., внаслідок чого основний борг відповідача перед ФО-П ОСОБА_1 на момент розгляду спору по суті становить 80,00грн.

Згідно п.6.1 договору, за несвоєчасну оплату (часткову оплату) поставленої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми поставленої продукції за кожен день прострочки, але не більшу від суми поставленого товару. Відповідно до вказаної умови договору, позивач просить стягнути з відповідача 25112,32грн. пені.

Претензію позивача від 01.02.2013 року відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 80,00грн. основного боргу обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення. В частині стягнення 79195,00грн. основного боргу провадження по справі слід припинити у зв'язку із його погашенням.

Щодо стягнення 25112,32грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу. Цією статтею зокрема визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проаналізувавши вказані законодавчі норми та відповідні положення укладеного між сторонами договору, суд вважає, що позивачем добросовісно виконано обов'язок з поставки товару, оскільки договором не передбачено, що відсутність обумовленої ним попередньої оплати є підставою для відмови у здійсненні поставки. В той же час, відповідачем взятого на себе за договором обов'язку по здійсненню оплати за отриманий товар не виконав.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з комплексного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є дата, наступна за днем, коли воно мало бути виконано.

Таким чином, датою з якої потрібно обчислювати строк нарахування пені на суму заборгованості за першою поставкою на суму 57540,00грн. є 28.11.2013р., а за другою на суму 21735,00грн. - 04.12.2012р.

У позовній заяві зазначено, що розрахунок пені, проведено позивачем станом на 01.02.2013р. З долученого до неї розрахунку суми заборгованості, вбачається, що нарахування пені на суму заборгованості за першою поставкою товару розпочато позивачем 28.11.2012р., однак з виникненням заборгованості за другою поставкою - 03.12.2013р., позивачем об'єднано суми заборгованостей за обома поставками та продовжено нарахування пені. Таким чином, позивачем помилково визначено датою початку нарахування неустойки по заборгованості за другою поставкою 03.12.2013р.

Таким чином, строк прострочення по оплаті за договором станом на 01.02.2013р. за поставкою від 27.11.2012р. становить 65 днів, а за поставкою по 03.12.2012р. - 59 днів. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що загальна кількість днів у 2012 році становила не 365, як звично, а 366 днів, а відтак, для правильного визначення розміру пені, потрібно проводити окремі розрахунки, а саме: по першій поставці за періоди з 28.11.2012р. по 31.12.2013р. включно (34 дні) та з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. включно (31 день), а по другій поставці за періоди з 04.12.2012р. по 31.12.2012р. включно (28 днів) та з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. включно (31 день).

Також позивачем не враховано, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Постановою Національного банку №102 від 21.03.2012р., а саме п.1, встановлено з 23 березня 2012 року облікову ставку в розмірі 7,5% річних.

Провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 2061,15грн. пені.

Оскільки судовий збір з позовних вимог про стягнення 104387,32грн., заявлених позивачем, повинен становити 2087,74грн., враховуючи те, що позивачем, при зверненні до суду сплачено лише 1720,50грн., суд вважає за необхідне достягнути в доход державного бюджету не доплачений ним судовий збір в розмірі 367,25грн.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог, з врахуванням положення ч.4 п.п.4.1 п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1.1 ст.80, ст..ст. 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Виробничого кооперативу «Будівельник» (смт.Підбуж Дрогобицького району Львівської області, вул.Лісна, буд.1, код ЄДРПОУ 20829278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) 80,00грн. основного боргу, 2070,08грн. пені та 1626,90грн. судового збору.

3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) в доход державного бюджету 367,25грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

5.В частині стягнення 79195,00грн. основного боргу провадження по справі припинити.

6.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7.Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Суддя Щигельська О.І.