Рішення

від 23.04.2013 по справі 921/286/13-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2013 р.Справа № 921/286/13-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" , 79000, м. Львів, вул. Гоголя,1.

до відповідача: Приватного підприємства "Према", вул.. Хічія,2/2, м.Чортків, Тернопільської області, 48500.

про стягнення заборгованості в сумі 6 131 грн. 64 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: Тригуб О.О. - юрисконсульт І категорії юридичного сектора відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" довіреність № НЮ-17 від 01.01.2013 р.

Відповідача: не з'явився.

Суть справи: Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Према", вул. Хічія,2/2, м. Чортків, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 6 131 грн. 64 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору № 403 від 26 листопада 2009 року про подачу та забирання вагонів; копією додаткового погодження до договору № 403 від 26 листопада 2009 року; копією калькуляції відшкодування витрат на утримання 1 кв.м. смуги відведення залізниці; претензією № 2/01-ДНЮ від 31 січня 2013 року з доказом її надіслання відповідачу у справі; розрахунком позовних вимог; іншими матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати за складування вантажів та відшкодування витрат на утримання смуги відведення та з посиланням на норми ст. 526 ЦК України та ст. 218 ГК України.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09 квітня 2013 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23 квітня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, зокрема, відзиву на позов, не подав.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивачу роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2009 року між Державним територіально - галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", в особі начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень - заступника начальника залізниці ДТГО "Львівська залізниця" (Залізниця) та Приватним підприємством "Према" (Користувач) укладено договір № 403 про подачу та забирання вагонів при станції Білобожниця Львівської залізниці на термін з 01 грудня 2009 року до 01 грудня 2014 року.

Пунктом 3 Договору передбачено, що у межах смуги відведення Залізниці,Користувачем під'їзної колії та спорудами Користувача зайнято ділянку площею 248кв.м.

В п. 3.1 Договору зазначено, що у межах смуги відведення залізниці, Користувач для виконання вантажних операцій (складування вантажів) використовує майданчик 6 452 кв. м.

Відповідно до п. 13.3. Договору за примикання під'їзних колій у межах смуги відведення Залізниці Користувач відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги відведення у першій декаді поточного місяця, за ділянку площею згідно п. 3 договору - по ставках діючої на момент оплати Калькуляції витрат на утримання смуги відведення.

Згідно із п. 13.4 Договору за використання майданчика для проведення вантажних операцій (складування вантажів) Користувач сплачує Залізниці плату у першій декаді поточного місяця, за площу згідно п. 3.1. Договору - по ставках діючої на момент оплати «Калькуляції Тернопільської дирекції залізничних перевезень».

Сторонами проведено додаткове погодження до договору № 403 від 26 листопада 2009 року, а саме: п. 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «У межах смуги відведення Залізниці Користувач для виконання вантажних операцій (складування вантажів) використовує майданчик площею 1504 кв. м. Дане додаткове погодження являється невід"ємною частиною до договору і вступає в закону силу з 01 травня 2012 року.

26 грудня 2012 року відповідач звернувся із листом № 112 про розірвання договору про подачу та забирання вагонів при станції Білобожниця Львівської залізниці.

Листом № 118/584 від 28 грудня 2012 року позивач повідомив, що договір про подачу та забирання вагонів при станції Білобожниця Львівської залізниці № 403 від 26 листопада 2009 року вважати розірваним з 01 січня 2013 року.

Згідно з калькуляцією сума відшкодування витрат на утримання 1 кв.м. смуги відведення залізниці, затвердженою начальником ВП "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" 10 квітня 2012 року, договірний тариф по станції Білобожниця становить 0,02 грн. (без ПДВ) за місяць. Калькуляцією вартості 1 кв.м. площі за місяць для складування вантажу на платформі по станції Білобожниця ВП «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» станом 01 жовтня 2012р., затвердженою начальником ВП «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» 25 вересня 2012 року, передбачено, що вартість 1 кв. м. за місяць - 1 грн. 62 коп. (без ПДВ).

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем як Користувачем, умов Договору, щодо внесення належних Залізниці платежів.

В порушення умов зазначеного Договору, відповідач не в повному обсязі виконував свої договірні зобов'язання, а саме не внесено належних Залізниці платежів по договору, в наслідок чого за листопад-грудень 2012 року виникла заборгованість в сумі 5 859 грн. 46 коп. (розрахунок суми заборгованості знаходиться в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору 31 січня 2013 року, позивачем надіслано відповідачу претензію № 2/01-ДНЮ про стягнення заборгованості в сумі 5 948 грн. 05 коп. грн., в якій зазначено, що в разі невиконання заявлених в претензії вимог в повному обсязі, позивач буде змушений стягнути зазначену суму боргу в примусовому порядку.

Надіслана відповідачу претензія про стягнення заборгованості залишена ним без відповіді та задоволення, що послужило підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Положеннями ч. 1 ст. 903 ЦК України визначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 15.2. Договору за несвоєчасну оплату належних Залізниці платежів, Користувач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи норми ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, враховуючи це позивач нарахував відповідачу 272 грн. 18 коп. пені.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за подачу та забирання вагонів, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 131 грн. 64 коп. , з яких: 5 859 грн. 46 коп. - боргу та 272 грн. 18 коп. - пені.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526, 549, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Према", вул.. Хічія,2/2, м. Чортків, Тернопільської області, ідентифікаційний код 34042745 на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, ідентифікаційний код 01059900 - 5 859 грн. 46 коп. заборгованості; 272 грн. 18 коп. пені та 1 720 грн.50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 30.04.2013 року/ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук