Рішення

від 23.04.2013 по справі 922/888/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/888/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія", с.Петропавлівська Борщагівка, Київська область до Приватного підприємства "Континенттранс", смт.Пісочин, Харківська область про стягнення 32467,21 гривень за участю представників сторін:

позивача - Матяша О.В. (довіреність №б/н від 05 листопада 2012 року)

відповідача - Буторової С.М. (довіреність №б/н від 15 березня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Континенттранс" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 40580,03 гривень, у тому числі, 35000,00 гривень суми основного боргу, 4566,45 гривень суми нарахованої пені, 913,58 гривень суми 3% річних та 100,00 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №030Х23, укладеного між сторонами 01 червня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору та 3000,00 гривень витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2013 року.

26 березня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№11077) відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 28 березня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№11581) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням свого представника у відрядженні.

02 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду (вх.№12251) уточнюючий розрахунок ціни позову, а також додаткові документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 23 квітня 2013 року, на підставі клопотання Відповідача.

19 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№15029) банківські виписки, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 23 квітня 2013 року представник Позивача надав супровідним листом додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи. Серед відповідних документів Позивачем було надано пояснення до уточнюючого розрахунку ціни позову, в яких останній просив суд стягнути з Відповідача 32467,21 гривень заборгованості, у тому числі, 30000,00 гривень основної суми заборгованості, 1972,65 гривень суми нарахованої пені, 394,56 гривень суми 3% річних та 100,00 гривень суми інфляційних втрат. Судом було прийнято відповідні пояснення Позивача в якості заяви про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 23 квітня 2013 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 23 квітня 2013 року проти уточнених позовних вимог заперечував в частині розрахунку штрафних санкцій. Зазначав про необґрунтованість розрахунку та безпідставність, вважаючи його таким, що не підлягає задоволенню. Також заперечував проти стягнення з нього 3000,00 гривень витрат по сплаті послуг адвоката.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (Позивачем) та Приватним підприємством "Континенттранс" (Відповідачем) було укладено договір поставки №030Х23. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язувався передати (поставити) у власність покупця (Відповідача), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити в порядку, встановленим цим договором, автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (надалі - товар).

Поставка товару повинна була здійснюватись на підставі цього договору та видаткових накладних, які повинні складатись на кожний товар окремо (п.2.2 договору). Підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором (п.2.5 договору).

Відповідно до п.8.2 договору, покупець проводить оплату за товар, згідно документів, та на умовах, що надаються продавцем.

На виконання спірного договору, Позивач здійснив поставку товару на суму 61970,00 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковою накладною №10022334 від 18 жовтня 2012 року на суму 59660,00 гривень та актом надання послуг №10023651 від 31 жовтня 2012 року на суму 2310,00 гривень (а.с.52-53). У видатковій накладній №10022334 від 18 жовтня 2012 року сторони погодили граничний термін оплати товару - 08 листопада 2012 року.

Відповідач, в свою чергу, своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар, та станом на момент подачі позову розрахувався частково у сумі 31970,00 гривень. Даний факт підтверджується наступними банківськими виписками, наявними у матеріалах справи:

- б/в від 29 жовтня 2012 року на суму 9660,00 гривень;

- б/в від 23 листопада 2012 року на суму 10000,00 гривень;

- б/в від 11 січня 2013 року на суму 7310,00 гривень;

- б/в від 06 лютого 2013 року на суму 5000,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію (вих.№13) від 30 січня 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідної претензії підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чеку №3829 від 30 січня 2013 року (а.с.56)

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 30000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною. Доказів сплати відповідної заборгованості Відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 30000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1972,65 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.9.3 спірного договору, у разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений п.8.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, вважає, що відповідний розрахунок є невірним, а тому перераховуючи відповідну санкцію згідно норм чинного законодавства, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 1447,12 гривень пені, в решті суми стягуваної пені вважає за необхідне відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 100,00 гривень суми інфляційних втрат та 394,56 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що розрахунок суми інфляційних втрат є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі. Перераховуючи суму 3% річних, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача 289,42 гривень 3% річних, в решті стягуваної суми 3% річних вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 3000,00 гривень, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

В розумінні ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

01 червня 2012 року між Позивачем (замовником) та адвокатом Біленко О.В. (виконавцем) було укладено договір №01/06 про надання юридичних послуг, згідно умов якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо надання юридичних та консультаційних послуг по захисту прав замовника у господарському суді Харківської області по даній справі шляхом підготовки позовних матеріалів і особистої участі та представництва відповідних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснив оплати за вищевказані послуги у розмірі 3000,00 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 31 грудня 2012 року та актом прийому-передачі виконаних робіт від 31 січня 2012 року. Юрисконсульт Біленко О.В., в свою чергу, під час розгляду справи свої зобов'язання не виконував, оскільки не був присутній в жодному судовому засіданні, а тільки займався підготовкою заяв та претензій, згідно вищевказаних актів.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу Позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 1500,00 гривень, в решті стягуваної суми слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Континенттранс" (62416, Харківська область, смт.Пісочин, вул.Леніна, буд.65, код ЄДРПОУ 32142499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (08130, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 4-Б, код ЄДРПОУ 30367798) 30000,00 гривень основної заборгованості, 1447,12 гривень пені, 289,42 гривень суми 3% річних, 100,00 гривень суми інфляційних втрат, 1500,00 гривень витрат на послуги адвоката та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 525,53 гривень пені, 105,14 гривень суми 3% річних та 1500,00 гривень витрат на послуги адвоката відмовити.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/888/13-г